Міжнародні громадські слухання „Національні та міжнародні механізми захисту жертв насильницьких зникнень: Білорусь, Росія, Україна” відбулися 17-18 червня 2004 року у Києві. Пропонуємо вам короткий огляд слухань та текст Рекомендації учасників слухань, що був надісланий до органів влади цих країн, міжнародних та міждержавних організацій.

За роки, що минули після розпаду Радянського Союзу, жертвами зникнень та позасудових страт стали десятки громадян Білорусі, Росії та України, а з урахуванням масових і щоденних порушень прав людини, які відбуваються в зоні чеченського конфлікту, кількість жертв зникнень перевищує кілька тисяч осіб.

Сьогодні зникнення та позасудові страти розглядаються світовим співтовариством як різновид найгірших порушень прав людини, щодо винуватців у вчиненні яких заборонено застосовувати амністію та строки давності.

Ідея проведення слухань виникла під час проведення правозахисного форуму Білорусі, в якому взяли участь представники українських, російських та міжнародних організацій. Стала очевидною потреба у обговоренні шляхів міжнародної співпраці у подоланні практики насильницьких зникнень та безкарності за такі злочини.

В Білорусі та Україні розслідування фактів зникнень, що можуть мати політичну мотивацію, (наприклад журналістів Гонгадзе, Олександрова, Завадського,  політиків Бойчишина, Захаренко, Гончара, бізнесмена Красовського, тощо) фактично не здійснюється, або є неефективним. В Російській Федерації військова адміністрація в зоні чеченського конфлікту довела свою неспроможність не тільки запобігти позасудовим стратам і зникненням, але також і забезпечити справедливе розслідування, відновлення правосуддя та компенсації жертвам зникнень та їхнім родичам.

„Лише посилення контролю суспільства над діяльністю правоохоронних органів через створення механізмів ефективного парламентського контролю може запобігти існуванню „ескадронів смерті” або інших незаконних формувань, які створюються для виконання „замовлень” влади” – такою була одна з тез звернення до учасників громадських слухань Голови комітету ВР України з питань боротьби з організованою злочинністю та корупцією Володимира Стретовича. „Відсутність контролю парламенту за діяльністю прокуратури, міліції та Комітету Державної Безпеки уможливила використання правоохоронних органів Білорусі у знищенні політичних опонентів президента країни”, про це написали в привітанні учасникам зборів депутати – члени фракції “Республіка”  Національних Зборів (Парламенту) Республіки Білорусь. Про те як важко навіть спеціально утвореним слідчим комісіям парламенту домогтися проведення справедливого розслідування фактів зникнень та позасудових страт, зробити свої висновки надбанням громадськості говорили Голова спеціальної слідчої комісії Верховної Ради України з розслідування обставин зникнення журналіста Георгія Гонгадзе Григорій Омельченко  та колишній Генеральний прокурор України Віктор Шишкін.

Перший Омбудсман Російської Федерації Сергій Ковальов, відомі правозахисники Валентин Гєфтер та Олександр Чєркасов, викрадений у Чечні журналіст „Радіо Свобода” Андрій Бабицький  розповіли про те, як відбуваються зникнення мирних громадян у Чечні, чому не розслідуються факти масових вбивств жителів Чеченської Республіки, як органи військової юстиції Росії фактично потурають безчинствам російських військових, для яких позасудові страти та викрадення людей стали частиною щоденної „контртерористичної операції”.

„Лише міжнародний тиск на російську владу, наполегливі вимоги розслідувати кожен випадок порушень прав людини, можуть забезпечити справедливість, покласти край зникненням та вбивствам в Чечні” – сказав Сергій Ковальов.

„Наївно сподіватися на те, що злочинці, які безпосередньо віддають злочинні накази, чи потурають злочинній діяльності своїх підлеглих, забезпечать справедливе розслідування фактів порушень прав людини і покарають самі себе” – сказала Наталка Дульнєва, координатор Української національної коаліції за Міжнародний Кримінальний Суд. „Надзвичайний характер порушень прав людини на кшталт зникнень та позасудових страт вимагає надзвичайного реагування з боку світової громадськості, що і знайшло своє втілення через утворення Міжнародного Кримінального Суду, що має універсальну юрисдикцію і мандат для боротьби з найтяжчими злочинами проти людяності” – заявила п.Дульнєва. „Білорусь, Росія і Україна наразі не приєдналися до Римського Статуту МКС, отже правозахисники мають обговорити, як стимулювати свої уряди розповсюдити мандат МКС на свої країни, таким чином гарантувавши новий рівень захисту від найгірших порушень прав людини”.

Спеціальний Доповідач Ради Європи щодо зникнень та позасудових страт в Республіці Білорусь, член Комітету ПАРЄ з прав людини та правових питань Христос Пургурідєс розповів про те, що вже зараз Рада Європи за матеріалами проведених незалежних розслідувань звернулася до компетентних органів кількох країн, законодавство яких передбачає універсальну юрисдикцію, з проханням вивчити можливість притягнення до відповідальності тих найвищих чиновників Республіки Білорусь, які могли бути причетними  до організації викрадень відомих в країні політиків та журналістів. „Ми вивчаємо кожну можливість відновити справедливість поза межами Республіки Білорусь, одночасно розуміючи, що проблему можна буде вирішити лише тоді, коли в цій державі переможе демократія, і Рада Європи працює також і над цим питанням”, заявив Христос Пургурідєс.

Учасники слухань проаналізували ситуацію із розслідуванням справ про зникнення осіб у трьох державах і визнали її незадовільною. За підсумками слухань ухвалено підсумкові рекомендації, що передбачають заходи як на національному, так і міжнародному рівні, які мають сприяти попередженню практики насильницьких зникнень, встановленню винних і притягненню їх до відповідальності. 

„Ви даєте надію не лише нам – родичам жертв зникнень”, – сказала Ольга Захаренко, біженець з Білорусі, дружина зниклого колишнього міністра внутрішніх справ РБ, – „Ви даєте надію всьому суспільству, надію в справедливість, яка обов’язково прийде одного дня…” 

Наступний захід з цієї тематики планується провести наприкінці 2004 року у Москві, організацію якого розпочинають Міжнародне товариство “Меморіал” і Російський Інститут прав людини. 

Рекомендації міжнародних громадських слухань „Національні та міжнародні механізми захисту жертв насильницьких зникнень: Білорусь, Росія, Україна”

Ми, учасники слухань „Національні та міжнародні механізми захисту жертв насильницьких зникнень: Білорусь, Росія, Україна”

обмінюючись доступною нам інформацією, ознайомлюючись з наявними матеріалами та документами, обговорюючи ситуацію з розслідуванням випадків насильницьких зникнень у наших країнах,

ПРИЙМАЮЧИ ДО УВАГИ, що:

– насильницькі зникнення є одним із найбрутальніших порушень прав людини, підривають фундаментальні демократичні цінності та відносяться до злочинів проти людства;

– будь-який акт насильницького зникнення розглядається як триваючий злочин, до відповідальності за який не може застосовуватися термін давності, а до винного в його здійсненні не повинна застосовуватися амністія;

ВВАЖАЮЧИ, що:

– проведені в наших країнах розслідування даної категорії кримінальних справ не є незалежними, об’єктивними та ефективними;

– на вищому державному рівні здійснюється активна протидія проведенню розслідувань таких злочинів, що не може не викликати особливу тривогу;

– наслідком цього є непритягнення осіб, винних в організації та здійсненні насильницьких зникнень, до кримінальної відповідальності;

–  у порушення положень Декларації ООН „Про захист всіх осіб від насильницьких зникнень” і Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод компетентні органи наших країн не забезпечують:

(а) відсторонення від виконання своїх посадових обов’язків осіб, підозрюваних у причетності до цих злочинів,

(б) інформування постраждалої сторони,

(в) відшкодування завданих збитків;

–  результати розслідувань приховуються або навмисно спотворюються, що створює атмосферу безкарності за вчинення тяжких злочинів даного типу;

–  через неефективність розслідування цих злочинів правоохоронними органами необхідне проведення незалежних громадських розслідувань фактів насильницьких зникнень і приховування інформації.

 РЕКОМЕНДУЄМО, щоб:

–  органи державної влади Республіки Білорусь виконали рекомендації Парламентської Асамблеї Ради Європи від 28 квітня 2004 року, прийнятої на виконання Резолюції №1371;

–  органи державної влади Російської Федерації вжили всіх необхідних заходів для:

а) негайної ліквідації існуючої в зоні збройного конфлікту в Чеченській Республіці і сусідніх регіонах Північного Кавказу неофіційної і незаконної тюремної системи, що широко використовує практику викрадення громадян, тримання їх у секретних в’язницях, катування та позасудові страти;

б) розслідування усіх випадків викрадень і насильницьких зникнень людей, ким би вони не були б здійснені; покарання осіб, як тих, що безпосередньо причетні до викрадень і насильницьких зникнень людей, так і керівників цієї системи, а також тих, хто брав участь у її створенні;

в) створення системи пошуку зниклих, ексгумації поховань та ідентифікації тіл;

г) поваги прав родичів жертв викрадень шляхом реалізації права знати про долю своїх родичів і права на справедливу компенсацію;

д) допуску в зону збройного конфлікту міжнародних місій і обнародування їхніх доповідей, насамперед спеціальних доповідачів Комісії ООН з прав людини по зникненнях, катуваннях і позасудовим стратам, Європейського Комітету з запобігання катувань;

–  органи державної влади України усунули всі перешкоди для проведення незалежного й ефективного розслідування обставин зникнення журналіста Г. Гонгадзе, використовуючи всі доступні матеріали, що можуть бути доказами в справі.

–  Парламенти Білорусі, Росії й України прийняли законодавчі акти, спрямовані на посилення парламентських механізмів контролю над діяльністю правоохоронних органів і силових структур. Передбачити, у тому числі, в рамках парламентського розслідування, можливість призначення спеціального незалежного прокурора або комісії з метою збору доказів і представлення їх у судові органи або громадськості.

–  Рада Європи розглянула можливість призначення спеціального доповідача по конкретних випадках політично мотивованих насильницьких зникнень і позасудових страт у Росії й Україні з урахуванням позитивного досвіду діяльності такого доповідача в Білорусі.

–  міжнародне співтовариство, включаючи міждержавні та неурядові організації, більш рішуче і послідовно вимагало від керівництва наших країн проведення повного і справедливого розслідування випадків насильницьких зникнень з політичних мотивів, беручи до уваги не цілком адекватне і малоефективне на даний момент реагування Парламентської Асамблеї Ради Європи з приводу ситуації на Північному Кавказі;

–  правоохоронні органи держав, законодавство яких передбачає універсальну юрисдикцію, ініціювали кримінальне переслідування посадових осіб, що підозрюються в причетності до насильницьких зникнень у наших країнах;

–  органи державної влади наших країн вжили усіх можливих заходів для якнайшвидшої ратифікації Римського Статуту Міжнародного Кримінального Суду і внесенню змін у національне законодавство, що дозволяють застосовувати універсальну юрисдикцію;

–  Рада Безпеки ООН звернула особливу увагу на ситуацію з насильницькими зникненнями в наших країнах і звернулася до прокурора Суду з проханням використовувати можливості майбутнього розслідування їх межах юрисдикції Міжнародного Кримінального Суду;

–  міжнародній громадськості під егідою Міжнародного Комітету Червоного Хреста завершити розробку документів міжнародного гуманітарного права, що відносяться до насильницьких зникнень, що забезпечили би захист прав жертв подібних злочинів.

ПРОПОНУЄМО громадськості і неурядовим організаціям наших країн активізувати громадські розслідування конкретних випадків насильницьких зникнень на загальнонаціональному і/або міжнародному рівні, у тому числі за допомогою створення групи незалежних юристів, представників ЗМІ та правозахисників для проведення розслідувань по кожному з відомих нам фактів зникнень відомих громадських діячів і журналістів.

Київ, 17-18 червня 2004р.