«Правозахисний практикум»: яких реформ потребує Національна поліція для того, аби бути ефективною у період збройного конфлікту?

Минулого місяця УГСПЛ провела навчальний курс «Правозахисний практикум». Протягом кількох зустрічей студенти-магістри Інституту міжнародних відносин ознайомились із низкою тем з міжнародного права у викладі експертів Спілки.

5 квітня керівник аналітичного напрямку УГСПЛ, експерт-поліцеїст Олег Мартиненко розповів слухачкам курсу про Міжнародні стандарти роботи поліції.

Реформа сектору безпеки, до якого входить і Національна поліція, є обов’язковим елементом інстутуційних реформ в рамках запровадження перехідного правосуддя в Україні. Якою має бути така реформа та якої поліції за умов збройного конфлікту потребує держава – надали своє бачення магістрантки відділення “Міжнародне право” Інституту міжнародних відносин КНУ ім. Тараса Шевченка.

Яких реформ потребує Національна поліція для того, аби бути ефективною у період збройного конфлікту?

Анна Іващенко: «Після початку збройного конфлікту на сході України Національна поліція України зазнала багатьох реформ. І, аналізуючи діяльність структурних підрозділів Національної поліції України, особисто мені здається, що здійснені реформи є достатніми. Але постає питання: а чи є діяльність вищевказаних структурних підрозділів такою ж ефективною на практиці? Чи можуть, наприклад, українські правоохоронці співпрацювати з місцевим населенням, чи не чинять жителі на прифронтових територіях опору українським спецпризначенцям? На мою думку, станом на сьогодні законодавчих заходів вжито достатньо, і зараз органи виконавчої влади та безпосередньо Національна поліція України мають подбати про реалізацію своїх повноважень в реальних умовах збройного конфлікту з тим, щоб забезпечити громадську безпеку та публічний порядок, гарантувати захист прав і свобод людини, а також інтереси суспільства і держави в цілому, протидіяти злочинності та надати конкретну допомогу особам, які в умовах збройного конфлікту її потребують».

Надія Сербенко: «На сьогоднішній день Закон України «Про Національну поліцію» не визначає використання та залучення працівників Національної поліції в умовах збройного конфлікту. Лише у

нещодавно прийнятому Законі України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» у статті 8 йдеться про залучення та використання сил і засобів Національної поліції України для забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях. Таким чином, для того, щоб Національній поліції бути ефективною в період збройного конфлікту, на мою думку необхідно:

• Передбачити в ЗУ «Про Національну поліції» можливість, основи та умови використання відповідних сил і засобів в умовах збройного конфлікту та різного роду надзвичайних ситуацій, а також порядок їх застосування. Як варіант можливо необхідно прийняти окремий нормативно-правовий документ, який би регламентував дані питання;
• Встановити в такому нормативно-правовому акті вичерпний перелік і межі обмежень прав і свобод громадян, які перебувають в зоні дії збройного конфлікту.
• Передбачити можливість та межі застосування спеціальних обмежувальних заходів для забезпечення публічного порядку та безпеки місцевих жителів.
• Вносити певні корективи в процес підготовки кадрів з урахування специфіки роботи в умовах збройного конфлікту.

Хочу підкреслити, що в умовах збройного конфлікту поліцейські можуть отримати фактично подвійне навантаження: вони мають брати безпосередню участь в бойових діях, і в той же час виконувати свої безпосередні завдання, передбачені Законом «Про Національну поліцію». А розширення завдань в період збройного конфлікту і ускладнення умов їх виконання безпосередньо впливає на можливі порушення прав людини, саме тому необхідним та доцільним є прийняття певних заходів для того, щоб дотримуватися верховенства права, справедливості, а також основних прав та свобод людини».

Іванна Карпенюк: «Поліцію треба готувати до роботи в умовах високого рівня злочинності, що зазвичай спостерігається під час збройного конфлікту, така поліція повинна бути здатна вжити превентивних заходів для попередження масових безпорядків. Наявність збройного конфлікту загалом не повинна відображатися на роботі поліції, вони не повинні, наприклад, залучатись до воєнних дій в якості офіцерів поліції. Окрім того, як показує статистика, під час збройного конфлікту частими стають випадки перевищення офіцерами поліції повноважень. Тому мають бути створені незалежні контролюючі механізми та створені умови для проведення ефективного розслідування у разі перевищення повноважень».

Олександра Сидорко: «Враховуючи низьку ефективність роботи Національної поліції в Україні необхідно проводити кардинальне реформування системи її функціонування. В роботі співробітників поліції сьогодні існує багато недоліків, які і призводять до частих порушень правопорядку.

Якщо казати про період збройного конфлікту, то звичайно, перш за

все повинна бути повністю перероблена система набору та підготовки кадрів. Для прийому на роботу в Національну поліцію необхідно встановлювати чіткі вимоги та критерії. На вулицях українських міст ми дедалі більше бачимо некомпетентних та, в більшості випадків, недостатньо підготовлених працівників поліції, які зовсім не здатні підтримувати порядок навіть в мирних умовах, не кажучи вже про ситуацію збройного конфлікту.

Основними обов’язковими пунктами при здійсненні підготовки поліцейських є психологічна підготовка, медичні навички та надання першої медичної допомоги, фізична підготовка. Поліцейські у період збройного конфлікту мають розуміти, що несуть відповідальність за людські життя і звичайно зрозуміло, що та система, яка існує сьогодні не є ефективною».

Фото обкладинки – npu.gov.ua