Правовий висновок УГСПЛ щодо законопроекту із гармонізації кримінального законодавства з положеннями міжнародного права у справах, пов’язаних зі збройним конфліктом та окупацією

Українська Гельсінська спілка з прав людини звертає увагу законотворців на необхідність якомога скорішого прийняття законопроекту №9438 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо забезпечення гармонізації кримінального законодавства з положеннями міжнародного права».

З метою сприяння дотриманню та захисту прав і свобод людини в умовах триваючої збройної агресії Російської Федерації проти України, УГСПЛ в рамках Програми USAID «Права людини в дії» здійснює постійний моніторинг проблем та загроз, які виникають у сфері прав людини, а також державних та громадських ініціатив, що направлені на їхнє розв’язання як на законодавчому, так й на практичному рівнях. При цьому особливий наголос робиться на важливості дотримання принципів та норм міжнародного права (зокрема, міжнародного права прав людини та міжнародного гуманітарного права).

1. Загальна інформація про законопроект

Однією із суттєвих перешкод для встановлення справедливості у справах, що стосуються воєнних злочинів в результаті окупації Росією Криму та розв’язаного нею збройного конфлікту на Донбасі, є застарілий Кримінальний кодекс України (далі – ККУ), адже в ньому досі не передбачено відповідальності за злочини проти людяності, а положення щодо воєнних злочинів не в повній мірі відповідають вимогам сучасного міжнародного гуманітарного та кримінального права. Недоліки українського законодавства не дають можливості національним органам досудового розслідування та національній судовій системі здійснити правильну кваліфікацію цих дій як міжнародних злочинів, які не мають термінів давності, що має стратегічне значення для поданих Україною міжнародних позовів проти Росії.

Саме тому робочою групою в рамках платформи «Правозахисний порядок денний» та у співпраці із Міністерством юстиції України[1] було розроблено законопроект №9438, який в лютому 2017 року був схвалений Міжвідомчою комісією з імплементації в Україні міжнародного гуманітарного права при Міністерстві юстиції, а потім доопрацьований відповідно до отриманих зауважень державних органів та міжнародних організацій.

Ініціатором законопроекту у Верховній Раді України (далі – ВРУ) був Прем’єр-міністр України Гройсман Володимир Борисович, Кабінет Міністрів України (далі – КМУ). Одержано та зареєстровано законопроект у ВРУ 20 грудня 2018 року, того ж дня його передано керівництву, а 21 грудня направлено на розгляд до Комітету ВРУ з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності, де на наступний день він був наданий до ознайомлення.

Станом на сьогодні, законопроект не внесено до порядку денного ВРУ.

2. Правові передумови законопроекту

Законопроект №9438 розроблено на виконання підпунктів 1, 2 пункту 3, підпунктів 3, 6 пункту 6 Плану дій з реалізації Національної стратегії у сфері прав людини на період до 2020 року, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2015 року № 1393-р, та рішення Ради національної безпеки та оборони України від 25 січня 2015 року «Про надзвичайні заходи протидії російській загрозі та проявам тероризму, підтримуваним Російською Федерацією», відповідно до якого має бути підготовлено проект Закону України про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо встановлення кримінальної відповідальності за злочини проти людяності.

3. Змістовні блоки законопроекту

В пояснювальній записці до цього законопроекту зазначається, що положення проекту Закону загалом утворюють декілька змістових блоків:

1) Положення щодо автономного режиму регламентації кримінальної відповідальності за злочини агресії, геноциду, злочини проти людяності та воєнні злочини – стаття 8¹ ККУ, зміни до статей 8, 44, 49, 68, 75, 80, 96³ ККУ, зміни до розділу ХХ Особливої частини ККУ, зміни до Закону України «Про застосування амністії в Україні».

2) Положення, які передбачають структурні зміни законодавства України про кримінальну відповідальність, які випливають із попередньої групи – пропоновані статті 236¹, 295¹ ККУ, пропонований розділ ХХІ Особливої частини ККУ.

3) Положення, спрямовані на вдосконалення правового режиму кримінальної відповідальності за катування – зміни до статей 44, 49, 68, 75, 80, 96³, 127 ККУ.

Зміни до загальної частини ККУ носять більшою мірою технічний характер, адже фактично доповнюють існуючі положення із врахуванням змін до особливої частини ККУ. А от в особливу частину, де передбачені склади кримінальних правопорушень, внесено ряд новел:

• Виключено поняття «мордування» зі статті 126 ККУ і залишено лише поняття «побої».
• Спрощене визначення поняття «катування» в статті 127 ККУ.
• Перейменовано Розділ XX ККУ з «Злочини проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку» на «Злочини проти основ міжнародного права» із відповідною зміною там складів кримінальних правопорушень.

Зокрема, перейменована стаття 437 з «Планування, підготовка, розв’язування та ведення агресивної війни» на «Агресія» та надано визначення агресії у відповідності до резолюції 3314 (XXIX) Генеральної Асамблеї Організації Об’єднаних Націй від 14 грудня 1974 року, а також внесена стаття 437-1 щодо злочинів проти людяності та стаття 438-1 щодо воєнних злочинів правосуддя, стаття щодо воєнних злочинів проти власності тощо.

• Введено також новий розділ XXI до ККУ «Злочини проти міжнародного правопорядку», в який переміщено значну частину статей з нині чинного розділу XX ККУ та дещо перефразовано, а саме статтю 448 «Публічні заклики до акту агресії», це поняття зараз розкривається трішки по-іншому, але звучить в статті 436 ККУ «Пропаганда війни».

Законотворці спробували максимально врахувати норми міжнародного права, хоча їх внесення в ККУ виглядає не досить новим та гармонійним, а швидше перекроюванням нашвидкуруч того, що є, особливо у питаннях санкцій в особливій частині ККУ.

4. Дотичні законопроекти

20 грудня 2017 року у ВРУ було зареєстровано законопроект №7425 «Про захист української державності від проявів колабораціонізму». Ініціаторами були вісім народних депутатів України[2]. Зокрема, в ньому запропоновано таке визначення «колабораціонізму»: співробітництво з ворогом, сприяння у здійсненні агресивних дій, розгортанні збройного конфлікту проти України, надання ворогу допомоги під час підготовки та проведення агресії, при розгортанні збройного конфлікту. Законопроект №7425-1 включено до проекту денного 9 сесії 5 скликання, яка зараз триває, постановою ВРУ від 18 вересня 2018 рок. На сьогодні законопроект ВРУ не розглядався.

Згодом, 28 грудня 2017 року у ВРУ було зареєстровано альтернативний законопроект №7425-1 «Встановлення справедливості та покарання винних у воєнних злочинах по подіям на території Донецької та Луганської областей»[3]. Цей законопроект було надано 02 січня 2018 року до ознайомлення Комітету ВРУ з питань національної безпеки і оборони. Законопроект №7425-1 включено до проекту денного 9 сесії 5 скликання, яка зараз триває, постановою ВРУ від 18 вересня 2018 року. На сьогодні законопроект ВРУ не розглядався.

Ці два законопроекти потребують ретельної уваги, так як уже внесені до порядку денного сесії ВРУ, тому, перш за все, вважаємо, що законопроект №9438 потрібно розглядати із врахуванням цих двох законопроектів та потенційної можливості їх прийняття ВРУ найближчим часом.

5. Судова практика щодо злочинів проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку (Розділ XX чинного Кримінального кодексу України)

В Єдиний державний реєстр судових рішень за час його існування, тобто з 01 січня 2006 року, внесено 22 судові рішення-вироки, де особи обвинувачуються за вчинення злочинів, передбачених статтями Розділу XX чинного ККУ «Злочини проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку», а саме:

• Стаття 436-1 «Виготовлення, поширення комуністичної, нацистської символіки та пропаганда комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів»: шість обвинувальних вироків, покарання коливається від штрафу в 1700 гривень до позбавлення волі на 2 роки.
• Стаття 437 «Планування, підготовка, розв’язування та ведення агресивної війни»: 12 обвинувальних вироків, серед яких три із застосуванням статті 69 ККУ (призначення більш м’якого покарання, ніж передбачено законом, а саме від 1 року та 3 місяців до 4 років та 5 місяців позбавлення волі), а в решті дев’яти вироках покарання коливається від 10 до 14 років позбавлення волі.
• стаття 438 «Порушення законів та звичаїв війни»: один обвинувальний вирок, де покарання передбачено строком на дев’ять років позбавлення волі. Саме це рішення набуло розголосу в масмедіа.

Дивлячись на таку незначну судову практику за роки найбільш активних дій на території окупованого Криму та в зоні антитерористичної операції в частині Донецької та Луганської областей, можна припустити, що внесенням змін до ККУ ситуація надалі суттєво не зміниться.

6. Громадcька позиція щодо законопроекту

Передачі законопроекту до ВРУ передувало ряд обговорень на різних майданчиках:

• Законопроект було розміщено на сайті Міністерства юстиції України для громадського обговорення у строк до 9 березня 2018 року.
• 24 квітня 2018 року Комітет ВРУ з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин спільно з ГО «Центр громадянських свобод» провів круглий стіл на тему «Забезпечення гармонізації кримінального законодавства з положеннями міжнародного права – вагомий крок на шляху захисту прав людини».
• 16-17 листопада 2018 року питання необхідності гармонізації кримінального законодавства з положеннями міжнародного права піднімалося на 40-му щорічному форумі транснаціональної мережі членів парламентів «Парламентарі за глобальні дії» (Parliamentarians for Global Action, PGA) та 10-тій Консультативній Асамблеї Парламентарів за Міжнародний кримінальний суд та верховенство права.

Щодо необхідності найшвидшої передачі законопроекту №9438 до ВРУ в 2018 році висловлювали свою позицію ряд громадських активістів та неурядових організацій. Наприклад, 11 лютого 2018 року було опубліковано звернення Правозахисного порядку денного, де з-поміж інших була Українська Гельсінська спілка з прав людини, щодо необхідності якнайшвидшої реєстрації та ухвалення цього законопроекту. А за півроку до того, 8 вересня 2017 року, була проведена акція біля будівлі КМУ на підтримку цього законопроекту у вигляді світлової відео-інсталяцію, підготовлену командою французьких кінематографістів Zero Impunity, які боряться з безкарністю в ході збройних конфліктів у різних куточках планети.

Також необхідність ухвалення даного законопроекту стала однією із ключових рекомендацій громадського суспільства, які були презентовані на організованому Європейською Комісією заході у Брюсселі у березні 2017 року, пізніше на офіційному Діалозі з прав людини між Україною та ЄС в Києві у червні 2017 року, а відтак є узгодженою позицією правозахисної спільноти України.

У світі, USAID є однією з провідних установ у сфері розвитку, яка виконує роль каталізатора цих процесів та допомагає досягати позитивних результатів. Діяльність USAID є проявом доброчинності американського народу, а також підтримує просування країн-отримувачів допомоги до самостійності та стійкості та сприяє забезпеченню національної безпеки та економічного добробуту США. Партнерські стосунки з Україною USAID підтримує з 1992 року; за цей час, загальна вартість допомоги, наданої Україні з боку Агентства, склала понад 3 млрд. доларів США. До поточних стратегічних пріоритетів діяльності USAID в Україні належать зміцнення демократії та механізмів досконалого врядування, сприяння економічному розвитку та енергетичній безпеці, вдосконалення систем охорони здоров’я та пом’якшення наслідків конфлікту у східних регіонах. Для того, щоб отримати додаткову інформацію про діяльність USAID, просимо Вас звертатися до Відділу зв’язків з громадськістю Місії USAID в Україні за тел. (+38 044) 521-57-53. Також пропонуємо завітати на наш вебсайт: http://www.usaid.gov/ukraine, або на сторінку у Фейсбук: https://www.facebook.com/USAIDUkraine.

_________________________________________________________________________________

[1] Над текстом працювали відомі науковці Гнатовський Микола Миколайович, Задоя Костянтин Петрович, Кориневич Антон Олександрович, Хавронюк Микола Іванович, досвідчені британські правники Вейн Джордаш та Скотт Мартін, а також фахівець Міністерства юстиції Шевченко Катерина Георгіївна.

[2] А саме, Висоцький Сергій Віталійович, Левус Андрій Марянович, Лапін Ігор Олександрович, Бондар Михайло Леонтійович, Величкович Микола Романович, Тимчук Дмитро Борисович, Еремінь Тарас Дмитрович, Бриченко Ігор Віталійович.

[3] Ініціатором була народний депутат України Веселова Наталія Василівна, а до авторського колективу увійшла також Цибулько Олеся Сергіївна – радник Міністра тимчасово окупованих територій та внутрішньо переміщених осіб України 2016-2017 роки.