Правова абетка: закон щодо протидії домашньому насильству

Кого захищає новий закон Закону про запобігання та протидію домашньому насильству? Які нові повноваження він дає поліції та судам? Про це на Громадському Радіо розповідають правозахисники.

85 випуск подкасту Олега Шинкаренка та Олени Сапожнікової «Правова Абетка» виходить за підтримки мережі громадських приймалень та Центру стратегічних справ Української Гельсінської спілки з прав людини. Наш сьогоднішній випуск із експерткою із попереджень гендерного насильства та аналітичного напрямку Гельсінської спілки Аллою Благою, а також із юристом приймальні Спілки у Покровську Артемом Безруком присвячений практиці застосування нового Закону про запобігання та протидію домашньому насильству.

Олег Шинкаренко: У березні в соціальних мережах виник скандал стосовно публікації статистики Інституту демографії та соціальних досліджень. За його даними, за 2015 рік 600 жінок загинули від домашнього насильства. За аналогічний період у зоні проведення антитерористичної операції загинув 191 український військовослужбовець. Усього за рік кількість жінок, які постраждали від домашнього насильства, понад мільйон. Із них заявили в поліцію 110 тисяч жінок і лише 4400 справ дійшли до суду. Скандал полягав у тому, що багато людей відмовилися визнавати таку велику кількість жінок, що загинули саме від домашнього насильства. Перший заступник голови Національної поліції В’ячеслав Аброськін повідомив, що за 2017 рік в Україні було скоєно 1551 вбивство, а це означає, що майже кожна друга вбита людина це жінка, яка загинула від домашнього насильства. Звісно, тут йдеться…

Перший заступник голови Національної поліції В’ячеслав Аброськін повідомив, що за 2017 рік в Україні було скоєно 1551 вбивство, а це означає, що майже кожна друга вбита людина це жінка. 

Олена Сапожнікова: Чому ти так вирішив? Взагалі вбивств, чи ти маєш на увазі — на підставі домашнього насильства?

Олег Шинкаренко: Дивіться, якщо 1551 людина була вбита, і 600 жінок від домашнього насильства загинули, значить, майже половина вбитих це просто жінки, які загинули від домашнього насильства. Хоч, звісно, і йдеться про різні роки, 2015 і 2017.

Олена Сапожнікова: Так, тут трішки, я би ці дати не зводила.

Олег Шинкаренко: Я не думаю, що статистика за ці роки кардинально відрізняється, а це означає, що майже кожна друга вбита людина, яка загинула — загинула від домашнього насильства, як я казав. Пізніше з’ясувалося, що статистика Інституту демографії та соціальних досліджень є не зовсім точною, адже вона базувалася не на перевірених повідомленнях від Нацполіції про кожен з випадків вбивства, а на певному коефіцієнті, який зазвичай застосовують, щоб вирахувати кількість таких вбивств від загальної кількості. Алло, а ви погоджуєтеся з цією цифрою «600 жінок загинуло від домашнього насильства у 2015 році»?

Алла Блага: Дякую за запитання, Олеже. Я би хотіла звернути вашу увагу на те, що тут насправді трішки змішані два поняття. Перше поняття — це вбивство, тобто кримінальне спричинення смерті і друге — це природні смерті або смерті, які відбулися внаслідок, наприклад, самогубств, тобто такі, які не мають кримінального характеру. І, відповідно, ми звертаємо увагу на те, що цифра 600, ну, можливо, вона такою і є, тому що, дійсно, серед загиблих жінок — інформації у нас немає, які були вбиті внаслідок домашнього насильства. Тому що статистику, відповідно, веде Міністерство внутрішніх справ, а утримувачем єдиного реєстру є Генеральна Прокуратура України. Тобто у їхній статистиці не виділяється кількість жінок, які загинули внаслідок домашнього насильства. Немає гендерного розподілу за статями, є тільки кількості загиблих осіб. А що ж стосується кількості смертей, то таку статистику веде у нас Державна служба статистики. Це абсолютно інший орган. Їхня статистика базується на фактах урахування кількості смертей, які відбулися взагалі в Україні, і вони включають в себе досить широке коло різного роду смертей, в тому числі і від природних, наприклад, ознак і в тому числі не від природних ознак. От, наприклад, я спеціально йшла на ефір, подивилася, що у 2017 році від зовнішніх причин померло 6 634 жінки, тоді як чоловіків було 25 112. Тобто ми бачимо, що від зовнішніх причин чоловіків померлих набагато більше.

Олена Сапожнікова: Від зовнішніх причин, Алло, що ви маєте на увазі?

Алла Блага: Там досить велика кількість зовнішніх причин, утоплення, самогубства в тому числі, бо вони у статистиці називаються навмисні самоушкодження.

Олена Сапожнікова: Тобто такі насильницькі смерті?

Алла Блага: Не обов’язково. Насильницькі — це і дорожньо-транспортні пригоди, це і напади з метою вбивства або нанесення тілесних ушкоджень. Тобто таких, наприклад, внаслідок нападу з метою вбивства або нанесення ушкоджень у 2016 році загинуло 565 жінок, але 1304 чоловіка. Тобто ми бачимо, що все ж таки така цифра, вона має право на існування все ж таки.

Олег Шинкаренко: Ви вважаєте її реалістичною?

Внаслідок нападу з метою вбивства або нанесення ушкоджень у 2016 році загинуло 565 жінок, але 1304 чоловіка.

Алла Блага: В принципі, можливо, і да. Наскільки вона відповідає тому, що вони загинули саме внаслідок домашнього насильства: слід мати на увазі, що тут жінки не тільки дорослі, тут також і діти. Діти серйозно страждають, ми всі бачили випадки, коли батьки вбивають власних дітей, в тому числі і дівчаток, навіть маленьких, навіть новонароджених. Є частина випадків, коли тілесні ушкодження та вбивства спричиняються і дорослим, підліткам, наприклад, дітям. Тому вона має право на існування, але все це показує необхідність збору, аналізу і поширення інформації про домашнє насильства такої, щоб вона була єдиною. А для чого це потрібно? В першу чергу не для того, щоб налякати, що: от, дивіться, наскільки багато у нас гине людей від домашнього насильства, а з метою того, щоби наші державні органи бачили, скільки і яких фахівців потрібно нашій державі. Яких послуг потребують постраждалі від домашнього насильства.

Олег Шинкаренко: Про цей реєстр ми пізніше трошки поговоримо, а зараз мені хотілося б перейти одразу до Закону «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Його прийняли у січні 2018 року. Алло, скажіть будь ласка, навіщо був потрібен цей закон? Адже для протидії насильству ми маємо Кримінальний Кодекс, Національну поліцію, слідчих, прокуратуру, суди, хіба цього мало щоб протидіяти домашньому насильству?

Алла Блага: Дякую за запитання. Наша система запобігання насильству в сім’ї до кінця 2017 року, яка діяла, вона була більш-менш сформованою, і вона передбачала в собі не тільки законодавчі такі і підзаконні акти, але і суб’єктів, які їх здійснювали. Тобто Національну поліцію, дійсно — слідчих, прокуратуру, всіх, кого ви називали. Але слід звернути увагу на те, що громадяни можуть діяти виходячи із того, що не заборонено законом. Тобто ми, як громадяни, можемо робити все, що нам завгодно, а що ж стосується представників держави, то вони можуть робити тільки те, що їм прямо передбачається нормативно-правовим актом. Відповідно, оскільки попередні акти вже дійсно застарілі, вони не відповідали сучасним вимогам, не відповідали вимогам часу і нашому європейському прагненню, в тому числі через ратифікацію Стамбульської конвенції про захист від домашнього насильства і гендерно-обумовленого насильства. То дійсно, ці зміни були потрібні, і ось я хочу нагадати нашим слухачам про те, що у грудні 2017 року був прийнятий не тільки ось цей закон «Про запобігання та протидію домашнього насильства».

Олег Шинкаренко: Я щось так і не зрозумів, навіщо він нам потрібен — цей закон?

Алла Блага: Для того, щоб всі ці наші суб’єкти, які здійснюють це запобігання домашньому насильству, вони могли діяти більш ефективно.

Олег Шинкаренко: Що ви маєте на увазі?

Олена Сапожнікова: Може, Алло, давайте почнемо все ж таки з того, що ми ж все-таки «Правова абетка», може, пояснимо, що таке домашнє насильство. От для чого був потрібен спеціальний закон? І поясніть, що таке домашнє насильство? Які його види є? Що це взагалі таке?

Не можна родинні конфлікти ототожнювати із домашнім насильством. 

Алла Блага: Що стосується домашнього насильства, я хочу щоб наші слухачі трошки розуміли, що в кожній сім’ї періодично виникають конфлікти, але не можна конфлікти сімейні ототожнювати із домашнім насиллям. Тому що кожен конфлікт — це просто зіткнення інтересів, і конфлікти найчастіше вирішуються позитивним чином. Тобто через вирішення таких спірних питань кожен член сім’ї отримує свою вигоду, свої інтереси задовольняє, і сім’я розвивається далі.

Олена Сапожнікова: Тобто є певний компроміс.

Алла Блага: Так, це компроміс.

Олена Сапожнікова: А що ж таке домашнє насильство?

Коли ми кажемо про домашнє насильство, то ми маємо на увазі що тут діють нерівноправні партнери.

Алла Блага: Коли ми кажемо про домашнє насильство, то ми маємо на увазі що тут діють нерівноправні партнери. Тобто один партнер є домінуючим, і він насильницьким чином задовольняє свої інтереси стосовно іншого або інших членів сім’ї. При чому ось така нерівність не обов’язково має фізичний характер. Тобто чоловік сильний, наприклад, дружина слабка, ні, це можуть бути інтелектуальні, вікові якісь моменти, коли це буде свідчити саме про те, що є насильство.

Олег Шинкаренко: Скажіть, будь-ласка, цей закон — він що приніс такого, що допомагає працівникам Нацполіції ефективніше працювати. Хіба раніше не можна було їм подзвонити по телефону і викликати, щоб вони з цим розібралися?

Алла Блага: Що стосується новел, то ми звертаємо увагу на те, що ці закони, там не один закон, там ще і були додатково внесені зміни до Кримінального та Кримінально-процесуального Кодексів, він докорінно змінює взагалі всю систему надання допомоги.

Олег Шинкаренко: Алло, то закінчіть, буда ласка, скажіть, що дає, які нові права дає Національній поліції цей закон? Навіщо його взагалі прийняли все ж таки? Поліцейський і раніше міг прийти за викликом по телефону, якщо скажімо чоловік б’є дружину або дітей.

Алла Блага: Насправді цей закон додає додаткові права не поліції, а постраждалим особам. Тобто він прописаний так, щоб максимально представити інтереси постраждалих осіб.

Олена Сапожнікова: Алло, от вибачте, яким чином? От у мене є випадок такий, нещодавно сиджу у Верховному Суді, очікую на засідання своє і перед тим якраз розглядається справа про домашнє насильство. Жінка, піднімається вона, обвинувачена в суді і її суддя питає: «Чому от ви…», вона свого чоловіка вдарила ножем кухонним, а вона каже: «От він мене уже от дістав». Пояснення було однозначне, але я його люблю. І от сидить чоловік, і його ж питають, і він уже оклигав, в лікарні побував і питають: «Ви маєте зло на свою дружину?» — «Та ні, я її вже пробачив». От ситуація, можна якось у цій ситуації… я не дочекалась, не знаю, яке рішення суду, вони потім ще мали наступне засідання проводити. От яким чином можна тут зарадити? От можна назвати, що це в них було домашнє насильство? Добре, Кримінальний кодекс кваліфікує це, як замах на вбивство, що вона його хотіла вбити, жінка свого чоловіка, але от чи це є домашнім насильством?

Алла Блага: Тут питання таке, внаслідок яких дій вона його вдарила ножем?

Олена Сапожнікова: «Дістав».

Алла Блага: Що значить «дістав»? Можливо, вона сама була довгі роки жертвою насильства з боку цього чоловіка, і вона його вдарила ножем, так. Тобто у неї вже чаша терпіння… остання крапля… то ось цими законами, якими ви сказали, зараз уже це діє стаття 66 і 67, вони пом’якшують призначення покарань. То тепер, якщо злочин було вчинено внаслідок попереднього домашнього насильства колишньою жертвою, це визначається як пом’якшуючі обставини.

Олег Шинкаренко: Ага, от, ось це перше, що ми з’ясували.

Олена Сапожнікова: Ага, тобто дивіться, цю жінку можуть навіть виправдати чи ні?

Алла Блага: Якщо буде підтверджено, що вона зробила це через зазнавання домашнього насильства — це може бути як пом’якшуюча обставина, і суддя може це взяти до уваги і взагалі її звільнити від покарання, наприклад.

Олег Шинкаренко: Артеме, а скажіть, будь-ласка, із вашого досвіду, як людини, яка займається конкретно справами людей у приймальні Гельсінської Спілки у Покровську, чи звертаються до вас жертви домашнього насильства? І чи вдається їм якось допомогти використовуючи цей новий закон?

Артем Безрук: К сожалению, в связи с тем, что некоторые нюансы этого закона до сих пор не разработаны… То есть в чем изменился закон? Он больше хочет не наказать подозреваемого, а защитить пострадавшего. То есть раньше, когда приезжали работники полиции, что они могли сделать? Составить протокол и отправить вас в суд. То есть они приезжали, составляли протокол и уезжали, но жертва оставалась с насильником. Никто никогда не забирал, только после решения суда, и то если решение суда будет применять административный арест от 3 до 15 суток. В основном обходились штрафом. То есть, теперь есть такое понятие как «терміновий заборонний припис». К сожалению, он до сих пор не вступил в законную силу, больше разрабатывают его.

Олена Сапожнікова: Що це означає? От «терміновий», як ви сказали?

Артем Безрук: Терміновий заборонний припис.

Олена Сапожнікова: Що це таке?

Олег Шинкаренко: Стосовно кривдника?

Артем Безрук: Стосовно кривдника. То есть, когда вызывают работников полиции по просьбе …

Олег Шинкаренко: Постраждалого.

Артем Безрук: Да, жертвы, работники полиции могут запретить в течении 10 дней обращаться к жертве, звонить, преследовать, быть вместе на одной жилплощади, в квартире, в доме.

Олег Шинкаренко: А як це реалізувати технічно? Вони що будуть ходити буквально за насильником?

Алла Блага: Значить для того щоб він вступив в дію повинна бути розроблена підзаконна нормативно-правова база. Зараз Міністерство внутрішніх справ дійсно розробляє це положення про терміновий заборонний припис. Воно буде закріплено у вигляді наказу, і він буде виноситися на спеціальному бланку, ось як зараз виносяться різного роду попередження про вчинення правопорушення або інші, то буде спеціальний бланк термінового заборонного припису.

Олег Шинкаренко: Але ж цим бланком не можна врятуватися від кривдника.

Алла Блага: Кривдник, таким бланком йому забороняють до 10 днів знаходитися за місцем спільного проживання, якщо жертві приходилося тікати з дому від кривдника, то тепер навпаки. Його вилучають.

Олена Сапожнікова: А якщо він не послухається?

Алла Блага: За це його будуть притягати до відповідальності. Передбачена спеціальна відповідальність, адміністративна відповідальність.

Олена Сапожнікова: А яка? Що йому загрожує?

Алла Блага: Адміністративна відповідальність – штраф, також громадські роботи і адмінарешт. Тобто це буде передбачена, вона вже передбачена адміністративна відповідальність, але вона буде застосовуватися, коли вже будуть безпосередньо виноситися… Причому сам кривдник повинен поліцію повідомити, де він буде знаходитися протягом цих 10 днів для того, щоб його проконтролювати.

Олег Шинкаренко: Технічно, я так розумію, це буде так виглядати: скажімо, жінка, яку б’є чоловік, викликає поліцію. Чоловік отримує цей, так званий, «терміновий заборонний припис» стосовно кривдника, і він в цей самий момент змушений буде йти в гуртожиток, або орендувати квартиру.

Алла Блага: До мами, до друзів, будь куди.

Олег Шинкаренко: При чому він має отримати довідку, що він живе в гуртожитку, орендованій квартирі, або у мами, у друзів і надати цю довідку в поліцію.

Алла Блага: Ні, просто повідомити.

Олег Шинкаренко: А як він доведе, що він дійсно там живе, а не продовжує жити із дружиною?

Алла Блага: Якщо він повертається до дружини, вона повідомляє, що він не виконав умови термінового заборонного припису і таким чином до нього одразу застосовується адміністративне покарання.

Олег Шинкаренко: Наприклад, його можуть помістити у тимчасове ув’язнення до 14 діб, скажімо так.

Алла Блага: Адмінарешт — це називається.

Олег Шинкаренко: Тобто, якщо він не хоче жити з мамою, буде сидіти у в’язниці.

Алла Блага: Якщо він не хоче жити мирно з дружиною, я б так сказала.

Олена Сапожнікова: Скажіть, Артеме, а чи до вас звертаються, наприклад, чоловіки, що їх ображають дружини? Тобто цей випадок, що я розказала, там дружина і добре, нехай, може, він там до неї некоректно довгий час висловлювався чоловік, він їй набрид, за її формулюванням «дістав». Можливо, щось призвело, але все ж таки вона його вдарила кухонним ножем. Тобто вона поставила цю крапку. Чи звертаються чоловіки?

Артем Безрук: Да, конечно, обращаються, но до такого не доходило, чтобы жена ударила его ножом. Больше человек просто пришел, мне кажется, как к психологу, чтобы я его выслушал. Я просто рассказал ему закон, что ей грозит, и он, конечно, передумал.

Олена Сапожнікова: А що цей чоловік переніс, який до вас звернувся?

Артем Безрук: Она его в основном ограничивала в свободе, не разрешала ему выходить з друзьями, все время кричала, если он опаздывает с работы.

Олена Сапожнікова: Алло, а от як експерт, скажіть, будь-ласка, це домашнє насильство?

Алла Блага: Так, контроль, звісно, це є один із проявів психологічного домашнього насильства. Дійсно, воно є, але …

Олег Шинкаренко: Тут є ще таке питання, а куди дзвонити з приводу домашнього насильства? Просто по 102, як і раніше було?

Алла Блага: 102. Можливо звертатися до декількох суб’єктів. По-перше, це дійсно Національна поліція. По-друге, зараз також Рада міністрів Автономної республіки Крим, місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування, а також районні, селищні, районні у містах Києві, Севастополі, державні адміністрації та виконавчі органи селищних, міських, районних рад у містах будуть визначати ось таку уповноважену особу, яка буде приймати заяви і повідомлення про насильства.

Олег Шинкаренко: Але такої особи ще нема поки?

Алла Блага: Поки що немає, але незабаром буде.

Артем Безрук: Также могут обращаться дети в школу. Также регулирует эти действия орган опеки та піклування. Например, если это было в селе, селищна рада.

Алла Блага: І ще є, нагадаю нашим слухачам, що є у нас гаряча лінія із питань запобігання насильству, в тому числі домашньому насильству і насильству стосовно дітей. Її зараз курує, скажімо так, міжнародна організація «Ла Страда Україна» і цей номер – 116 123. Тобто вони там надають і психологічну, і юридичну, і різні види допомоги.

Артем Безрук: И в дальнейшем хотят сделать колцентры.

Олег Шинкаренко: Як з’ясувалося, Національна поліція та українські суди були просто не готові протидіяти домашньому насильству. Очевидно, це сталося тому, що вони досі знаходилися під впливом ідеології архаїчно-патріархального суспільства, де розповсюджені стереотипи щодо того, що нібито не варто втручатися у життя родини. Чоловік із дружиною посваряться, поб’ються, а потім самі все вирішать. Але, як відомо, безкарність лише під’юджує насильника на нові злочини. Саме тому новий Закон щодо протидії домашньому насильству варто добре знати і активно застосовувати на практиці.