Правова абетка: соціальні виплати ветеранам АТО
Чиновники МВС не хочуть виплачувати грошову допомогу ветерану АТО через “неправильну” довідку. І таких випадів вже багато. Військовий юрист на Громадському радіо розповідає, як можна із цим боротися.
89 випуск подкасту Олега Шинкаренка та Олени Сапожнікової «Правова Абетка» виходить за підтримки мережі громадських приймалень та Центру стратегічних справ Української Гельсінської спілки з прав людини. Наш сьогоднішній випуск із військовим юристом Олександром Франчуком присвячений проблемам із соціальними виплатами ветеранам антитерористичної операції.
Олег Шинкаренко: За наказом Міністра внутрішніх справ України від 1 грудня 2014 року полковника Юрія Мартиненка відрядили в зону проведення антитерористичної операції. Там він захворів і став інвалідом третьої групи. Потім його звільнили зі служби в поліції у запас збройних сил України за пунктом 2 через хворобу. Після звільнення зі служби полковник Мартиненко неодноразово звертався усно до відповідних посадових осіб департаменту внутрішньої безпеки Нацполіції України, де він проходив службу, і він просив виплатити йому передбачену законом одноразову грошову виплату. Однак, безрезультатно. 1 вересня 2017 року він звертався з письмовою скаргою до керівництва Національної поліції України про порушення його законних прав на отримання соціальної виплати одноразової грошової допомоги, але йому знов безпідставно відмовили. Що це означає? Йому взагалі не назвали ніяких підстав? Чи підстави були неадекватні? Це він так вважає, що йому безпідставно відмовили чи ви?
Олександр Франчук: Я прочитав той лист, який із Міністерства внутрішніх справ прийшов, де цей полковник поліції служив. Він був з такою зневагою написаний, навіть не було там звернення «шановний Іван Петрович», це ж цілий полковник, уже в віці за 50. Людина в 2014 році будучи адвокатом, до речі, коли розпочалась антитерористична операція, добровільно пішов захищати країну. І в зв’язку з тим, що уже в віці, були болячки, так сталося, що під час виконання обов’язків в зоні АТО він отримав захворювання, інсульт у нього стався. І є там купа пов’язаних із цим інших хвороб. Відповідно, він став інвалідом, ось така історія. Його було звільнено і було досліджено лікарською комісією, і було встановлено інвалідність, тобто ось все що сталося із моїм товаришем. І ось, звертаємося до законодавства нашого. Виплата одноразової грошової допомоги поліцейським передбачена статтею 97 і 101 закону України «Про Національну поліцію». Крім того, відповідно до цього закону, є визначений, затверджений наказом Міністра внутрішніх справ від 2016 року №4 «Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі, смерті чи втрати працездатності поліцейських». Так от, в законі про Національну поліцію написано, що одноразова грошова допомога в разі загибелі або смерті, визначення втрати працездатності є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається обов’язково і виплачується особам, які за цим законом мають право на її отримання у разі, перше, загибелі, смерті поліцейського, що настала під час проходження служби і захворювання, і написано: «Визначення поліцейському інвалідності, що настала в наслідок поранення, контузії, травми, каліцтва, отриманого під час виконання ним основних службових обов’язків, захворювання при виконанні повноважень під час участі в антитерористичній операції, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України». Підкреслюю, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності. Так ось, його колишні начальники у цій відповіді йому пишуть: «У вашій довідці від лікарів написано, що ваше захворювання сталося «під час захисту батьківщини», а треба щоб було написано «під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності». А потім, у вас не написано, що це захворювання пов’язане з проходженням вами служби в поліції».
Олена Сапожнікова: Тобто лікарі мали ще так написати?
Олександр Франчук: Тобто лікарі написали фактично.
Олена Сапожнікова: Вони мали переписати ще й закон лікарів той, який вони хотіли би побачити.
Олександр Франчук: Тобто яка така брутальна несправедливість, полковник поліції при виконанні, захисту незалежності, в зоні АТО, все задокументовано, але не так написано в довідці.
Олег Шинкаренко: Це по суті формальна відписка.
Олександр Франчук: І його аж трясе від цього, ви ж розумієте, але крім цього закону «Про Національну поліцію» є ще інший закон «Про статус ветеранів війни і гарантії їх соціального захисту». От, і там написано відповідно пункт 11 частини 2 статті 7 закону України «Про статус ветеранів війни і гарантій соціального захисту» до осіб з інвалідністю в наслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа, зокрема, поліцейських і там всі інші, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України та стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції. У нього і посвідчення учасника антитерористичної операції, у людини все є, і він з 2016 року пише, написав безпосередньо своєму начальнику в департамент внутрішньої безпеки, написав безпосередньо керівнику Національної поліції і написав в Міністерство внутрішніх справ. Два роки він просив, так, що виконайте закон.
Олег Шинкаренко: Ясно. Скажіть, а що він тепер зробив, і чи він звернувся до суду?
Олександр Франчук: Так, зараз до суду подано позов, і в найближчому майбутньому буде розглядатися ця справа, і по результатах цієї справи я потім і вас повідомлю, і всіх, тому що таких офіцерів поліції виявляється дуже багато. І в реєстрі судових рішень, особисто я коли дивився його справу, особисто я знайшов за 18 рік уже три таких рішення, які винесені на користь позивачів.
Олег Шинкаренко: Тобто вже є три успішних історії, можна судитися, і той хто позивається, позивач, він досягне успіху.
Олександр Франчук: Так.
Учасники АТО при вирішенні питань щодо отримання грошових допомог або інших будь-яких питань соціального захисту мають право на адвоката за кошт держави.
Олена Сапожнікова: Більше того, скажу, що учасники АТО при вирішенні питань щодо отримання грошових допомог або інших будь-яких питань соціального захисту мають право на адвоката за кошт держави. Тобто вони можуть звернутися до безоплатної системи, до безоплатної правової допомоги за таким номером телефону 0 800 213 103 – це колцентр в них працює цілодобово, телефонуйте, описуйте свою ситуацію і просіть надання вам адвоката, який розкаже вам, що саме порушено, яким чином цьому протидіяти.
Олег Шинкаренко: І тут дуже важливо з’ясувати одразу, які ти повинен мати документи, щоби довести, що ти повинен отримати виплати, що ти маєш право на виплати. Що повинна мати ця людина?
Олександр Франчук: Ну, виходячи із того, що я вам зачитав із переліку норм законодавчих, людина повинна мати статус військовослужбовця на період поранення, каліцтва, смерті. Статус, звичайно що він підтверджується відповідним чином, от і в тих людей, які були звільнені із збройних сил, НГУ чи Нацполіції в зв’язку з хворобою, як у цього полковника Мартиненка, то уже є учасник антитерористичної операції, у нього теж цей статус є.
Олег Шинкаренко: Тобто довідка про хворобу і статус учасника бойових дій.
Олександр Франчук: І він повинен мати у встановленому порядку інвалідність.
Олена Сапожнікова: Ці всі переліки можна знайти в законодавстві і різні ще міські громади ставляться до цього по різному. Наприклад, Київська рада прийняла рішення, в якому зазначила, які потрібні документи, яким чином виплачувати матеріальну допомогу киянам-учасникам антитерористичної операції. Зокрема, там зазначається що така виплачується матеріальна допомога в розмірі 5 тисяч гривень, а членам сімей загиблих учасників АТО — 25 тисяч, виплата допомоги на поховання загиблих киян-учасників АТО – 5 тисяч. І це все можна з’ясувати в департаменті соціальної політики Київської міськради. Зокрема, в них надається на сайті такий телефон, за яким можете спробувати звернутися, це Київський номер — 044 408 58 44, там скажуть, ось цей перелік більш детальніший, які документи потрібно. Чи чули ви про ось ці виплати? Чи вони взагалі реальні, чи тільки Київ таким чином рухається?
Олександр Франчук: Я чув, що виплачується, так, і не тільки в Києві.
Олег Шинкаренко: Олександре, тобто фактично Юрій Мартиненко судився за 5 тисяч чи там ще трохи більша сума все ж таки?
Олександр Франчук: Ні, Юрій Мартиненко повинен отримати порядка 250 тисяч.
Олена Сапожнікова: А за що саме?
Олександр Франчук: За те що він під час служби в поліції, під час виконання обов’язків по захисту суверенітету держави сталося захворювання, яке призвело до його інвалідності і законом таким людям передбачена ось ця єдин разова виплата.
Олена Сапожнікова: Та там купа виплат, я от подивилися цей закон «Про статус ветеранів війна і гарантій їх соціального захисту», стаття 12, вона мене злякала. Там декілька сторінок А4 пільг учасникам бойових дій та особам прирівняним до них і там їх же ж всі ці пункти можна застосувати і до учасників АТО, я так розумію, ветеранів.
Олександр Франчук: Ну так.
Олена Сапожнікова: Чи можливо їх виконати? Там що не пункт — то якась знижка або виплата, безоплатне забезпечення, першочергове безоплатне зубопротезування.
Олександр Франчук: Да, є таке, я знаю, що ветерани, мені розказували, що от зробили. Ну, це скажімо так, для них дуже велика допомога.
Олена Сапожнікова: Тобто це відбувається.
Олександр Франчук: Безкоштовні санаторії.
Олена Сапожнікова: От безоплатний проїзд всіма видами міського пасажирського транспорту, автомобільним транспортом загального користування в сільській місцевості, залізничним транспортом приміського сполучення та автобусно-міських і міжміських маршрутів і так далі.
Олександр Франчук: Ну, це ви вже пішли про пільги учасників війни, так, говорите, а я просто говорю…
Олена Сапожнікова: Якщо ветерани АТО, не можна їх сюди прирівняти?
Олександр Франчук: Ні, вони прирівнюються, вони всі входять в категорію учасників війни, просто що ми говорили про подію саме коли людина втрачає працездатність.
Олена Сапожнікова: Я це зрозуміла, але якщо рухатися далі, це не тільки щодо працездатності, там величезний перелік ось цих пільг.
Олександр Франчук: Ну, так, але розумієте, там, якщо ти учасник АТО, ти отримав свій статус, то все держава виконує, а тут треба вибивати ось ці гроші в цього Міністерства внутрішніх справ.
Олена Сапожнікова: Я думаю, їм усім треба вибивати. Я знайшла ще інформацію таку, що є ще якась така одноразова грошова допомога, яку всі намагаються отримати за цим законом, яка виплачується до 5 травня. Може поясните, що це за така допомога? І чому саме до 5 травня щорічна допомога?
Олександр Франчук: Ну, я чесно не пам’ятаю, що це за допомога, але я знаю, що виплачується.
Олег Шинкаренко: Давайте тоді не будемо про це говорити. Скажіть, а як взагалі вирахувати суму, яку має отримати людина, що постраждала? От у випадку Юрія Мартиненка, він її сам вирахував чи йому допоміг адвокат?
Олександр Франчук: Ні, там в законі розписано, скільки, яка конкретна сума виплачується. Тобто чітка сума написана.
Олег Шинкаренко: Тобто за інвалідність третьої групи певна виплата.
Олександр Франчук: Це не за інвалідність. Це розумієте, інвалідність — то само собою, а це саме за той факт, що під час служби в поліції, під час виконання захисту держави, суверенітету, він став непрацездатним, і це єдина по його звільненню одноразова допомога така видається. Не те, що він став інвалідом, інвалідність — це вже само собою, там вже інші виплати.
Олена Сапожнікова: Це вже інше. І тут дивіться, йому ще буде забезпечене щорічне медичне обстеження, диспансеризація, залучення необхідних спеціалістів також, як одна із гарантій держави, так?
Олександр Франчук: Так.
Олена Сапожнікова: Тоді держава купу гарантій взяла на себе, мені це здається навіть трішки так якось з широкої руки, чи є на сьогоднішній день можливості в держави України щоб це все забезпечити?
Олександр Франчук: Ну, скажімо так, я знаю, що дуже багато людей, які воювали, мені, особисто мені, розповідали, що і медичне забезпечення є, і в санаторії дуже багато людей їздили з дітьми, з сім’ями. Тобто я не чув якихось невдоволень з цього приводу. Ну, чув невдоволення, що в маршрутках не возять, не хотять возити ветеранів, то таке. А ось оплата комунальних послуг — це теж дуже суттєво.
Олена Сапожнікова: А першочергове забезпечення житловою площею? Це вже складніше, так?
Олександр Франчук: У нас нікому не забезпечують зараз першочергово, тому це таке.
Олег Шинкаренко: Тобто можна сказати, що все це виконується частково, очевидно, якщо ми бачимо, що Мартиненко не хочуть виплачувати гроші, то, мабуть, там просто намагаються їх економити.
Олександр Франчук: Я не знаю, що вони намагаються, я просто бачу, що вони порушують закон — і все. Я бачу, що вони порушують закон, вони пишуть брутальні речі. Вони пишуть людині, яка воювала, що у вашій справці не написано, що ви якось там воювали, тільки ж треба там по другому написати вітчизну назвати державою.
Олена Сапожнікова: А скажіть, чи багато таких історій? І чому так відбувається?
Олександр Франчук: Кругом ці історії, що у нас щось, якось не так відбувається, а я думаю, що це основна причина, чому у нас так відбувається, це те, про що всі кажуть, що корупція — це єдина така основна причина, від якої треба відштовхуватися. Корупція, зловживання посадовим становищем.
Олег Шинкаренко: Ви маєте на увазі, що вони могли натякати йому, Юрію Мартиненку, що він має заплатити хабар, відкат?
Олександр Франчук: Ні, йому ніхто нічого не натякав, йому просто відмовили. Я можу вам сказати, що якщо посадові особи не виконують ясний, прозорий закон, то значить, це комусь треба.
Олена Сапожнікова: Може вони просто не хочуть, може це така злісна бездіяльність, що їм все байдуже, і більшості людей на сьогоднішній день байдуже, що буде завтра, як вони будуть виконувати свою роботу. Я нещодавно прийшла в одне з управлінь соцзабезпечення, а вони дивляться, по роботі адвокатській для однієї клієнтки запит, а вона дивиться на мене і каже: «Я не буду вам нічого давати, в мене тут останні дні мої робочі, і мені взагалі все рівно, що буде далі, і тут, напевно, ніхто на моє місце не прийде. У мене тут така зарплата, ще дякуйте мені, що я ще тут працювала. Завтра вам ніхто навіть і відмовити не зможе, тому що за ці копійки ніхто не захоче прийти і працювати».
Олександр Франчук: Ну, скажімо так, можливо це така риса є у нас, що у нас у всіх чомусь завидки беруть: «О, що він там, побув на тій війні півроку і тепер в нього пільги такі». Тобто як в 2014 році піти на війну, то не кинулися всі йти, а от зараз за пільгами: «О! Ти бач! Йому дали пільги!»
Олена Сапожнікова: Так, «У мене тут зарплата декілька тисяч, а я йому маю за це розписатися на цьому папірці, і йому потім дадуть такі гроші». І здавалося б, може, це людина робить не зі зла, а може, ви правильно сказали, через заздрощі.
Олександр Франчук: Через заздрощі, ну, це ж наша національна така риса, що ми от да. Іване ти сидів в тюрмі? Сидів, а ти Петро сидів? Да, а Анатолій не сидів, поможемо? От це нам мабуть з цього. Ну, я наприклад стикаюся з різними питанням такими, що чомусь те що от положено, в законі розписано, що військовому держава гарантує і получається, що це треба через суд вибивати. Тобто нема державних гарантій, щоб людина просто прийшла і отримала своє. В реєстр якщо подивитися, то це тільки ті одиниці, що насмілюються, пересилюють свій страх і йдуть судитися. От УБД відвоювали полковнику. В мене там ще 20 чоловік, які не отримали, і я кажу, що давайте їх сюда, то вони бояться.
Олена Сапожнікова: УБД – це що? Уточніть.
Олександр Франчук: Це посвідчення учасника бойових дій. Так, от ми йому відвоювали, він такий радісний, а йому не давали три роки. І каже мені, що в нього ще 30 таких є людей, яким не дають, з якими ми разом були.
Олена Сапожнікова: А чому не дають? Які мотиви?
Олександр Франчук: Мотиви? А мотиви незаконні, тому що, якщо ми добилися, що вони ж дали ось цьому полковнику, то всім іншим по аналогії теж слід.
Олена Сапожнікова: А чому? Чого вони очікують, не даючи цих посвідчень?
Олександр Франчук: От я запитував, чому ви не даєте.
Олена Сапожнікова: От ці заздрощі, вони?
Олександр Франчук: Ну, от я не розумію чому не дають, от чого цей генерал стоїть, і чому він не дає. Він зі мною спілкуватися відмовився, відписки такі, бере закон, переписує щось там, «а ми вирішили, що треба відмовити». А на якій підставі ви вирішили, що треба відмовити? А пояснень нема. Десять запитів йому, що які причини стали відмовою, він пише, що ми всі вирішили, що йому відмовляємо.
Олег Шинкаренко: Це просто породжує якісь підозри, конспірологічні підозри у корупційній змові армійських чиновників.
Олена Сапожнікова: Так це навіть не армійські, Олеже, чиновники, це прості у наших ось цих всіх управліннях посадовці.
Олександр Франчук: Дивіться, кожну передачу, яку ми з вами тут обговорюємо, в кожній передачі змінюється тематика, що щось не забезпечують…
Олена Сапожнікова: А причини майже одні й ті ж самі.
Олександр Франчук: А причина одна й та ж сама, нам не зрозуміла, чому.
Олена Сапожнікова: Ні, ви сьогодні озвучили, мені сподобалася, заздрощі, так. Тобто він відмовляє, не хочу так — і все.
Олександр Франчук: Розумієте, я не міг свою квартиру із службової вивести, хоча мені належно було, 20 років, аж поки не звернувся до суду, я, особисто.
Олег Шинкаренко: Як бачимо, проблеми із соціальними виплатами ветеранам АТО існують, але їх можна вирішити, хоча вдається це, судячи з Єдиного державного реєстру судових рішень, буквально одиницям. Тим не менше, варто боротися, і ми сподіваємося, що Юрій Мартиненко переможе.