Публікація

Правова абетка: освіта для ВПО

Уряд вирішив допомогти учням та студентам із тимчасово окупованих територій (ВПО) постановою, але коштів на це немає. Правозахисники радять, як можна змусити чиновників виконувати її.

58 випуск подкасту Олега Шинкаренка та Олени Сапожнікової «Правова абетка» на Громадському Радіо виходить за підтримки мережі громадських приймалень та Центру стратегічних справ Української Гельсінської спілки з прав людини. Цей випуск із координатором громадської приймальні у Краматорську Олександром Кадієвським присвячений проблемам з освітою для внутрішньо переміщених осіб.

Олег Шинкаренко: У листопаді минулого року український уряд прийняв постанову, яка затвердила порядок та умови надання державної цільової підтримки для п’яти категорій громадян для здобуття професійно-технічної та вищої освіти, що надаватиметеся їм протягом навчання. Назва дуже складна, бо там ідеться дійсно про дуже багато категорій громадян та різноманітних пільг для них. Нас же зараз цікавлять саме учні та студенти із тимчасово окупованих територій. Для них цей документ передбачає повну оплату за навчання для здобуття вищої освіти за певним освітнім рівнем, освітньо-кваліфікаційним рівнем або ступенем за рахунок коштів загального фонду державного або місцевих бюджетів. Олександре, а чи дійсно так і відбувається, як написано у цій постанові? Чи не кажуть у місцевій владі, що коштів немає, тому виконати цю постанову нема за що?

Олександр Кадієвський // Громадське Радіо
Олександр Кадієвський

Олександр Кадієвський: Дійсно, так і є. Майже так як ви сказали, що дійсно коштів немає, насамперед постанова, яка так як і закон України «Про вищу освіту» встановили дійсно низку пільг для дітей, що мають статус внутрішньо переміщених осіб. Цим законом передбачена державна цільова підтримка для здобуття вищої освіти тих видів, про які ви тільки що сказали. Але дійсно, в порушення і постанови, і Закону «Про вищу освіту» на сьогодні, на жаль, уряд не розробив надання зазначеної державної цільової підтримки, що зробило неможливим виконання закону саме в цій частині.

Олег Шинкаренко: Тобто закон цей просто взагалі не виконується?

Олександр Кадієвський: Можна так сказати, що дійсно повна або часткова виплата за навчання за рахунок коштів державного і місцевих бюджетів, пільгові довгострокові кредити для здобуття освіти, також соціальні стипендії, безоплатне забезпечення підручниками, безоплатний доступ до мережі Інтернет, безоплатне проживання в гуртожитку, на жаль, на теперішній час не виконується, тому що уряд не розробив рекомендацій, як саме це робити, і що для цього потрібно.

Олег Шинкаренко: А що ж тоді робити внутрішньо переміщеним студентам?

Олександр Кадієвський: До нас багато звертаються і так, задають саме таке питання: «що ж нам робити?». Що я можу порадити? Порадити я можу, що, по-перше, не треба сприймати так, що студенти або учні не повинні звертатися безпосередньо, тобто не винні в цьому самі навчальні заклади. Самі навчальні заклади в цьому випадку не можуть виконувати цю постанову, тому що вона не діє. При цьому треба звертатися безпосередньо до уряду з заявами і скаргами.

Олег Шинкаренко: Писати листа Гройсману?

Олександр Кадієвський: Можливо, так.

Олена Сапожнікова: А може, ми порадимо їм звернутися до суду на бездіяльність уряду? Все ж таки вони зобов’язані були розробити цей порядок, а уже минув рік із того моменту, коли зобов’язання такі були зроблені, це в 2016 році було. Але це була постанова, але зміни до законодавства були внесені ще в 2015 році, 14 травня, і з того часу вже минуло доволі-таки багато, сплинуло всього, і чому би не звернутися тоді до суду з прямим позовом до уряду і з вимогою, щоб вони почали діяти, і також визнати їх бездіяльність, і можливо, навіть щоб сплатили вони моральну компенсацію тій людині, яка постраждала в очікуванні на ці зобов’язання держави?

Олександр Кадієвський: Безперечно, саме так треба і зробити, але для цього треба, щоб звернутися саме з позовом до суду, це суд буде у нас в даному випадку, адміністративний позов, тобто адміністративний суд, і він у нас розташований за єдиною адресою в місті Києві — це вулиця Петра Болбочана, 8. Тобто саме туди треба звертатися, але для цього, щоб туди звернутися, потрібно все ж таки звернутися до самого навчального закладу, щоб сам навчальний заклад спочатку відмовив, тобто надав письмову відмову в наданні пільг. Які б то не були пільги, або це надання безкоштовного Інтернету, або гуртожиток, або соціальна стипендія або щось інше. Тобто треба зробити якийсь крок безпосередньо студентам, які є внутрішньо переміщеними особами.

Перед тим як звертатися до суду, студент чи учень ВПО має отримати офіційну відмову у наданні пільг від навчального закладу

Олег Шинкаренко: А якщо вони відмовляться надавати таку довідку?

Олександр Кадієвський: Вони не відмовляться, тому що закон «Про інформацію» забезпечує це, тобто виконати вони мають це у 30-денний термін.

Олена Сапожнікова: Ні, але це в такому випадку. А здебільшого люди в нас ідуть безпосередньо до ВНЗ, приходять і усно запитують «дозвольте, дозвольте». Ні, ні в якому разі не треба так робити.

Олександр Кадієвський: Тільки письмово, і в двох екземплярах.

Олена Сапожнікова: Написали, принесли, відмітили.

Олександр Кадієвський: Навіть, щоб вам відмітку вам поставили, так.

Олена Сапожнікова: І ні з ким не спілкуйтеся, не принижуйте себе, а написали текст, залишили їм, отримали протягом 30 днів відповідь: так — так, ні — ні. Якщо ні — йдемо до суду.

Олександр Кадієвський: Так, так, так. І треба, крім того, я хотів би ще додати, можливо, ще один крок. На мій розсуд, треба зробити особам, які будуть скаржитися: це після отримання вказаної довідки з вищого навчального закладу, треба все ж таки звернутися ще до уряду зі скаргою, що їхня постанова не діє і не виконується, і додати копію цієї довідки.

Олег Шинкаренко: А, вибачте, як саме це практично відбувається? Тобто пишеш на папірці скаргу на адресу Гройсману, прем’єр-міністру…

Олександр Кадієвський: Кабінет міністрів можливо вказувати.

Олег Шинкаренко: І що там писати в цій скарзі? Що відбулося, власне, так?

Олександр Кадієвський: В скарзі — так: що відмовлено, постанова не діє, і обов’язково до цієї скарги додавати довідку про те, що ви взяті на облік, як саме внутрішньо переміщена особа (ВПО), бо вони одразу відмовлять, як цього не буде.

До скарги треба додавати копію довідки, про те, що ви взяті на облік, як внутрішньо переміщена особа (ВПО)

Олена Сапожнікова: Пам’ятайте, що це все мають бути копії, ні в якому разі не направляйте Гройсману оригінали ваших довідок.

Олег Шинкаренко: А сенс? Навіщо писати скаргу Гройсману?

Олександр Кадієвський: По-перше, щоб повідомити, що не виконується постанова. Вони це знають, але це будуть кроки, і крім того, це можуть бути не поодинокі, не від однієї особи звернення, а вони можуть бути колективні. Тобто, можливо об’єднуватися і подавати такі звернення. Для чого це потрібно робити? Внутрішньо переміщена особа часто вимушена сплачувати і за гуртожиток, і за проживання, і крім того, вони, я не скажу, що повернуть ці гроші, але мають змогу це зробити відповідно до закону. Тобто те, що вони проживають і не отримують, вони можуть вказати щодо позову до адміністративного суду.

Олена Сапожнікова: Як моральне відшкодування сформулювати це, і навіть вони можливо мають якесь і матеріальне, якщо в них є довідки про це, тому що дитина могла перехворіти, міг бути якийсь психологічний вплив, могла бути травма, і можливо, навіть довелося лікуватися. Тобто всі люди різні, і реакція на отаку відповідь негативну може бути дуже різною, тому компенсація може бути не тільки моральна, але і матеріальна.

Олександр Кадієвський: Я хотів би ще зазначити, що вказаний позов, для наших слухачів, що у вказаному позові обов’язково повинно бути дві особи це Кабінет міністрів України і Державне казначейство.

У позові щодо компенсації обов’язково повинно бути дві особи: Кабінет міністрів України і Державне казначейство

Олег Шинкаренко: Той орган, який власне і не дає гроші?

Олександр Кадієвський: І не дає, але якщо суд вирішить, він повинен, зобов’язаний віддати.

Олег Шинкаренко: А такі позови в вашій практиці вже були? Ви допомагали їх складати?

Олександр Кадієвський: На жаль, ні, я лише надавав консультації: от такі, як зараз, розповідав про цей довгий шлях, казав про те, що я зможу допомагати на певних етапах, але люди часто дійсно не хочуть цього. Вони ще раз зневірюються і лише відступають.

Олег Шинкаренко: Їх лякає судова тяганина?

Олександр Кадієвський: Так, лякає судова тяганина і вони кажуть: «Ну, це взагалі нічого не дасть». І крім цього, знаєте, ще зупиняє — це сплата судового збору. Крім того, я можу сказати про те, що внутрішньо переміщена особа може просити, щоб не сплачувати цей збір, але для цього також потрібно звертатися до податкової інспекції, брати довідку, що в нього немає доходу і таке інше.

Олена Сапожнікова: І найкраще це робити одразу в першому абзаці першої скарги, що «я прошу, щоби мене звільнили від сплати судового збору». Оскільки часто це упускається або окремим тоді документом, окремою заявою, але докласти до цієї скарги до суду, це має бути обов’язково. Якщо не буде такого клопотання, якщо не буде такого прохання, суд на власний розсуд не буде про вас турбуватися.

Олександр Кадієвський: Так, якщо підсумувати вказане, що я сказав можна лише сказати так, що можливе зарахування студентів, які є внутрішньо переміщеними особами до вищих навчальних закладів в межах квот, які встановлює також Кабінет міністрів України. Тобто на державний бюджет, але в межах квот, які він встановить.

Олена Сапожнікова: В мене, наприклад, є позитивний досвід такого. В нас нещодавно була практикантка в Гельсінській спілці з Києво-Могилянської академії, вона сама родом із Донецької області і вона мені розповідала про свій досвід навчання. І в мене склалося враження, що якщо б не от така ситуація, не конфлікт в АТО, вона би ніколи не змогла би навчатися в Києво-Могилянській Академії, оскільки для них були там певні пільгові умови. Вона навчалася в Донецькому університеті і потім спрацювала ця програма переведення, тобто її перевели з Донецького університету до Києво-Могилянської академії на безкоштовне, там вона навчалася на безкоштовному і її, відповідно, перевели сюди на безкоштовне навчання. І навіть більше того: їй сплачують стипендію близько тисячі гривень. І наскільки я зрозуміла, це більше ніж стипендія іншим студентам, які не із зони антитерористичної операції. І до речі, таким дітям надається ще й безкоштовне проживання в гуртожитку. Тому, от наприклад, досвід Києво-Могилянської Академії якраз свідчить про те, що ці положення виконуються.

Олег Шинкаренко: А що таке, власне, внутрішньо переміщена особа?

Внутрішньо переміщена особа — це особа змушена раптово змінити свій будинок у межах своєї країни в результаті збройного конфлікту, внутрішньої ворожнечі, систематичних порушень прав людини або стихійних лих

Олена Сапожнікова: Внутрішньо переміщені особи, або ще як називають «вимушені переселенці», це особи, змушені раптово й масово залишити своє житло в результаті збройного конфлікту, внутрішньої ворожнечі, систематичних порушень прав людини, або стихійних лих, і вони знаходяться, відповідно, на території своєї країни.

Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» визначає, що «внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець, або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насилля, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру».

Наприклад, родина з Криму, дівчинка навчалася вже в 10 класі і вирішила вступити в навчальний заклад на території України. Здається, спершу вона думала в Києві, а потім в Харкові, ще вагалася, і  там є програма дистанційного навчання. Вона записалася на цю програму і 11 клас вона закінчила, проживаючи в Ялті, в Криму. Вона закінчила наш Київський заклад, дистанційне навчання в Києві прикріплене було до школи в Києві. І от, закінчивши вже 11 клас, вона приїхала здавати ЗНО, зовнішнє незалежне оцінювання, і вона здавала його в Києві. Вона приїхала з батьками, їх дуже так доволі радо зустріли. Всі матеріали, які там були, вони були українською мовою, всі були підготовлені тести. І єдине, що пам’ятаю в неї був такий трішки шок, коли вони прийшли в цю школу в Києві, і їм сказали, що ми вас радо зустрінемо на здачі ЗНО, декілька днів мало в них проходити, але ви ще додатково маєте здати програму за 9клас. І це був єдиний такий момент, який викликав певне здивування, але їх знову ж таки заспокоїли, сказали, що питання 9 класу входять у питання ЗНО 11 класу, і вона з легкістю їх здала.

Єдина складність, що за декілька днів вони мають ці іспити здати. Це неймовірний стрес, особливо враховуючи, що вони приїхали здалеку, з Ялти, і по-друге, вони почували себе трішки тут некомфортно, оскільки вони там російськомовні, хоча вона й навчалася рік на українській програмі, але вільного спілкування вона не мала українською мовою. І от такий чисто психологічний стрес, він зустрівся ще з такими часовими проміжками. Але вона все здала і більше того: вона не просто здала ЗНО, результати були успішними, і вона пройшла на бюджетну програму в Харківську юридичну академію, і тепер от готується там бути студенткою. Я не знаю, як там складеться, чи обере вона проживання в гуртожитку чи ні. От вам, знову ж таки, будь ласка позитивний досвід, як це все працює.

Олександр Кадієвський: Так, так, я можу також поділитися своїм позитивним досвідом. У нас таких історій дуже багато. Цей випадок із Донецька. Особи звернулися до нашої приймальні з приводу того, чи можливо для їхньої дитини, не виїжджаючи з території Донецька, продовжити навчання в українській школі на підконтрольній території, тобто отримати саме атестат український. Також я проконсультував їх і роз’яснив, що, відповідно до законодавства, проживаючи на території тимчасово непідконтрольної території, студенти чи школярі можуть отримати навчання екстерном або дистанційно. Вони можуть вибрати будь-яку школу на підконтрольній території України.

Олег Шинкаренко: А як це відбувається практично? По інтернету?

Олександр Кадієвський: Так, по Інтернету. Наразі для такого навчання можна звернутися в будь-яку школу, в будь-якому регіоні України, але при цьому батьки повинні мати на увазі, що учням один-два рази потрібно приїжджати особисто. Безпосередньо один-два рази на рік треба прибути до навчального закладу, до школи для того, щоб пройти атестацію, тобто дитина повинна пройти атестацію, щоб підтвердити її рівень.

Олег Шинкаренко: Чи вже були такі випадки?

Олександр Кадієвський: Так, були такі випадки, люди зверталися, вказували на те, що дійсно, як вказувала Олена, що є такі проблеми у нас дійсно з мовою. Тобто мова українська, на жаль, там на тих територіях взагалі не використається. Але уряд також подбав про це, є відповідні, навіть урядом встановлені додаткові уроки навчання з української мови для вказаних осіб, якщо вони бажають.

Олена Сапожнікова: Зокрема, от як приклад, ось ця дівчинка, про яку я розповідала, з Ялти, вона українську мову здала, тести на відмінно, не розмовляючи при цьому усно, загального мовлення в неї немає і українську літературу також на відмінно здала.

Олександр Кадієвський: Наша приймальня надавала ще консультації з такого приводу. Люди питали: «Якщо наша дитина не зможе дати відповідні рівні акредитації?» Тобто, відповідно до нашого законодавства, особа може приїхати з непідконтрольної території, підтвердити свій рівень, якщо це учень 8-го класу, він має знати програму 8 класу, але якщо він не пройде цю атестацію, на жаль, його можуть перевести на клас нижче. Але таких випадків я не знаю, щоб саме люди не проходили.

Олена Сапожнікова: Скажіть будь ласка, як можна до вас звернутися в громадську приймальню? За якою адресою? Контактний номер телефону?

Олександр Кадієвський: Наша приймальня знаходиться в місті Краматорську, вулиця Катерініча 18/1н. Телефон нашої приймальні: 098 280 29 22.

Олег Шинкаренко: Чи безкоштовно у вас можна отримати консультацію?

Олександр Кадієвський: Авжеж, консультації у нас безкоштовні.

Олег Шинкаренко: Розкажіть, яка була ваша найсвіжіша консультація з приводу навчання тимчасово внутрішньо переміщених осіб?

Олександр Кадієвський: Люди питали чи дійсно, відповідно до законодавства, вони можуть вибрати інший ВНЗ, у них таке було бачення, що особи з непідконтрольних територій виїжджають і поступають лише до тих ВНЗ України, які до цього знаходилися на території Донецька і Донецької області, тобто які були переведені. Я надав консультацію, що це вже не так, і можна переводитись до будь-якого вузу.

Олег Шинкаренко: Аби співпадала спеціальність.

Олександр Кадієвський: Так, якщо вже особа бажає, відповідно, який курс, відповідно до цього, або якщо це перший раз, то будь-який курс.

Олена Сапожнікова: Сьогодні не тільки освіта в школі може бути дистанційною, а також і в дитячих садочках. Тому якщо ви, проживаючи в АТО, або в Криму, хочете, щоб все ж таки ваша дитина навчалася по україномовній програмі, по програмі, яка встановлена у всій Україні, ви можете обрати такий садочок в будь-якому місті України і звернутися туди з заявою дистанційно спробувати пройти там навчання, якщо в них є такий передбачений напрямок. Тому що не у всіх дитячих садочках це передбачено.

Олег Шинкаренко: Проблема України в тому, що ми маємо більш-менш дієздатну владу, яка ніби то і здатна приймати корисні закони, але часто трапляється так, що коштів на виконання цих законів або недостатньо, або не передбачено зовсім. Я вже не в перший раз про таке чую і ось тут важливо знати як захисти свої права. Якщо держава пообіцяла, то мусить виконувати. Сподіваємося, що наш подкаст допоміг вам зрозуміти, як це можна зробити, або хоча би спробувати зробити. А той хто пробує, той і досягає.

Якщо помітили помилку на сайті, будь ласка, виділіть текст та натисніть ctrl-enter.

Також може бути корисним

Приєднуйтесь

Робiмо велику справу разом!
Підтримати Стати волонтером Пройти стажування