Публікація

Правова абетка: «Не проституція, а секс-праця!»

Проституція — дуже стигматизований в Україні вид праці. Його засуджує суспільство, а також правоохоронна система. Водночас у найбільш прогресивних країнах секс-праця частково або повністю легалізована. Це призводить до зменшення рівня злочинності та захворюваності на венеричні хвороби.

Олег Шинкаренко: Отже, «Легалайф-Україна» — це саме організація секс-працівників. Спираючись на підтримку зацікавлених сторін, вона об’єднує та мобілізує спільноту секс-працівників, щоби донести до суспільства об’єктивну інформацію і через розуміння її досягнути визнання секс-роботи професією, а секс-працівників — рівноправними членами суспільства. Чому ви називаєте цю професію секс-роботою? У суспільстві існує стала назва — проституція. Чи ви вважаєте цю назву неприйнятною?

Наталія Ісаєва

Наталія Ісаєва: Действительно, очень часто стигматизируют из-за того, чем ты занимаешься. В моем понимании это обычная сфера труда. Единственное, что методы, которыми эта работа осуществляется, — это секс, за который и получается вознаграждение. В украинском законодательстве это преследуется законом, считается противоправной деятельностью. И часто, когда к секс-работникам применяют какие-то насильственные действия со стороны некоторых граждан, полиция, которая должна раскрывать эти преступления, не принимает заявления: «вы занимаетесь незаконной деятельностью, идите отсюда, не занимайтесь — и вас никто не будет насиловать и убивать».

Олег Шинкаренко: Тобто, ця робота є додатковим негативним аргументом на користь того, щоб можна було порушувати права людей?

Наталія Ісаєва: Да.

Олег Шинкаренко: Проституція як секс-індустрія легалізована в 20 державах. Здебільшого в країнах Латинської Америки та Океанії, а з 2000-х років також у Європі. Повністю декриміналізована секс-робота у двох країнах Африки: у республіках Кабо-Верде та Гвінея-Бісау. В одному штаті Австралії, а саме в Новому Південному Уельсі, та в Новій Зеландії на трьох її островах. Повідомляють, що декриміналізація секс-роботи підвищила її безпеку та зменшила випадки захворювань. До того ж, секс-працівники в цих країнах не стигматизовані і залучені у суспільство. Між іншим, дитяча проституція, сексуальне насильство, сексуальне рабство заборонені у всіх країнах без виключення. Що з цим в Україні? За заняття проституцією секс-працівник або секс-працівниця може отримати попередження або штраф від 85 гривень до 170 гривень, а за повторне порушення через півроку з дня накладення адміністративного стягнення — штраф від 136 гривень до 255 гривень.

Наталія Ісаєва: Человека привлекают за занятие проституцией, очень редко выписывают предупреждение, в большинстве случаев это сразу штраф. Но где человеку брать деньги на штраф, если человек зарабатывает только тем, что оказывает секс-услуги за вознаграждение. Это круговая порука, когда государство само тебя подталкивает заниматься дальше проституцией, чтобы заплатить штраф.

Олена Сапожнікова: Тут не зрозуміло, максимальний штраф — 255 гривень. Із журналістських розслідувань на «Українській Правді», наприклад, у своїй статті Тетяна Гончарук зазначала, що дівчата отримують у середньому 150-200 гривень за інтимну послугу. Щотижня вони повинні платити поліції близько 300 гривень. Тобто виходить, що в нас штраф 255 гривень, а поліції потрібно платити 300 гривень. Виходить, що вони якось не прив’язуються до законодавства чи заокруглюють до більшого.

Олена Сапожнікова: Чи відмові вам випадки, коли таких поліцейських притягували до відповідальності?

Наталія Ісаєва: Когда мне пытялись инкриминировать занятие проституцией в 2008 году, я публично была на телевидении, подавала заявления в прокуратуру и внутреннюю безопасность. Тогда полетели чины, вынесли наказания сотрудникам отдела противодействия торговли людьми. То есть, образно, их сняли с «должности торговли людьми и перевели в отдел по наркопреступлениям. Я не знаю, их понизили или повысили.

Олег Шинкаренко: А за що їх покарали?

Наталія Ісаєва: За то, что они незаконно меня задержали, подбросили деньги. То есть ряд нарушений прав человека.

Олена Сапожнікова: Вимагали заплатити ці кошти?

Наталія Ісаєва: Нет, они мне три часа не давали позвонить без всяких причин.

Олег Шинкаренко: Ви хочете декриміналізувати секс-працю. Що означатиме на практиці?

Наталія Ісаєва: Чтобы людей перестали преследовать за выбор сферы труда.

Олег Шинкаренко: Тобто, скасували штрафи адміністративні?

Наталія Ісаєва: Да, чтобы убрали административную статью за занятие проституцией, потому что в нашем законе четко не прописано, что является проституцией, что является сексом за деньги. И внесли изменения в части уголовных статей, что касается совершеннолетних людей. Что касается несовершеннолетних детей, это должно рьянее наказываться.

Олена Сапожнікова та Олег Шинкаренко. Громадське радіо

Олена Сапожнікова: Ви говорите про ваш законопроект, я так бачу?

Наталія Ісаєва: Да. Если внести изменения, тогда человек, выбравший зарабатывать на жизнь секс-услугами, мог бы оформлять или частное предпринимательство и платить налоги, или же платить как физическое лицо. Или же делается безопасное пространство, своего рода публичный дом, где организовывается работа.

Олег Шинкаренко: Як саме можна декриміналізувати секс-працю? Хто підтримує вашу ідею у парламенті?

Наталія Ісаєва: Вспыхивают такие попытки, когда подают законопроекты, потом их отзывают.

Олег Шинкаренко: А хто їх подавав?

Наталія Ісаєва: Последний раз подавал Андрей Нимировский. Мы с ним встречались, разговаривали, но потом он отозвал этот законопроект. Аргументировал тем, что хотел привлечь внимание к проблеме. К сожалению, у нас очень хорошо поддерживаются какие-либо изменения, связанные с постройкой церквей, защитой животных — то, что поддерживает большая часть тех, которые голосуют, Они не поддержат легализацию или декриминализацию проституции. Потому что им испокон веков говорили, что это аморально.

Олег Шинкаренко: Наше суспільство є дуже консервативним. Депутати навіть бояться вживати слово гендер, щоб не втратити частину консервативного електорату. Чи можливо в таких умовах переконати наших боязких депутатів декриміналізувати секс-працю?

Наталія Ісаєва: Необходимо абстрагироваться от того, что это секс или секс за деньги. И понимать, что так иначе эта сфера будет. Когда это будет более законодательно урегулировано, тогда у людей будет больше возможностей вернуться в общество. Мы за то, чтобы в сфере секс-услуг оставались люди, которые действительно выбрали этим заниматься. Поэтому необходимо смотреть более глубоко и смотреть, почему люди оказываются в этой сфере. Мы помогаем людям восстановить паспорта, люди уходят из этой сферы — это вполне адекватно. Но в государственные органы эти люди боятся обращаться.

Олег Шинкаренко: Ще одне дуже важливе питання щодо оплати. Як будуть встановлюватися офіційні тарифи на ці послуги? Хто які має права встановлювати тарифи? Як цей тариф буде змінюватися? І як ви будете фіксувати, що заплатили саме стільки? Якийсь касовий апарат буде?

Наталія Ісаєва: Есть единая система налогообложения. Она и так сейчас сделана по разным городам. Сами секс-работники себе устанавливают цены.

Олена Сапожнікова: Тобто, є вже така інструкція?

Наталія Ісаєва: Конечно, между собой договариваются: повышаем цену или не повышаем.

Олег Шинкаренко: А де вона оприлюднена?

Наталія Ісаєва: Нигде.

Олена Сапожнікова: А якщо людина в інтернеті сама дає оголошення? Наприклад, 400 гривень коштує одна година інтимних послуг.

Наталія Ісаєва: Все зависит от разновидности, так скажем, услуг. Потому что секс-услуги довольно-таки обширные. Есть также секс по телефону, на веб камеру.

Олена Сапожнікова: Ви проти такого?

Наталія Ісаєва: Мы ищем клиентов и через интернет, и через веб камеру, а потом можем встречаться физически, а можем не встречаться…

Олена Сапожнікова: Тобто, ви все ж таки якось обмежуєте тільки фізичним. Чому?

Наталія Ісаєва: Если мы говорим о здоровье, то в физическом контакте может быть опасность. При сексе по телефону я не вижу человека, меня не видят. Мы просто приятно пообщались, деньги поступили, и человек доволен.

Олена Сапожнікова: Тобто, ви не називаєте це сексом?

Наталія Ісаєва: это своего рода тоже секс-услуги, потому что есть сексуальное удовлетворение…

Олена Сапожнікова: Чи варто їх також легалізувати?

Наталія Ісаєва: Надо смотреть на это шире.

Олег Шинкаренко: Ви розповідали про те, що ніби то нова патрульна поліція знімає на відео секспрацівниць, а потім нібито викладає на сайті Національної поліції України. Навіщо це робиться?

Наталія Ісаєва: Полиция хотела показать, как они работают, как они оказывают «превентивные меры». У нас сейчас очень красиво показывают, когда сначала тебя кладут тебя в лицом в асфальт, а потом говорят, что это превентивные меры.

Олена Сапожнікова: Як на мене, це порушення прав людини. І якщо би вона захотіла, могла подати позов…

Наталія Ісаєва: Но не подают, потому что боятся.

Олена Сапожнікова: А чого саме бояться?

Наталія Ісаєва: Давления. В большей степени, секс-работники страдают со стороны полицейских именно от психологического давления.

Олена Сапожнікова: А як щодо фізичного?

Наталія Ісаєва: Нет, психологическое превышает. Залякування.

Олена Сапожнікова: Чим вони можуть залякати?

Наталія Ісаєва: Твои дети узнают, соседи узнают.

Олег Шинкаренко: Чи можна сказати, що секспраця — це ознака бідного суспільства? Що після підвищення рівня життя до певної відмітки секспраця зникне?

Наталія Ісаєва: Она не денется никуда, но людей в этой сфере станет гораздо меньше. Останутся те, кто считает ее своей работой, своей профессиональной работой. Тогда уже можно говорить о профессии как таковой.

Якщо помітили помилку на сайті, будь ласка, виділіть текст та натисніть ctrl-enter.

Також може бути корисним

Правозахисниця і дослідниця Ґаяне Нуріджанян: «Збройний конфлікт у державі ставить під ризик верховенство права»

Нове інтерв’ю з авторської серії гендерної експертки Тамари Марценюк «Правозахисниці, які змінюють Україну». Учасницею чергової бесіди стала...

12 Вересня 2019

Приєднуйтесь

Робiмо велику справу разом!
Підтримати Стати волонтером Пройти стажування

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: