Правова абетка: матеріальна компенсація жертвам терактів
Від початку військових дій на Сході злочинні угрупування скоїли безліч терактів, від яких постраждало багато людей. Чому ж не всі з них отримали компенсацію? Про це слухайте на Громадському радіо.
97 випуск подкасту Олега Шинкаренка та Олени Сапожнікової «Правова Абетка» виходить на Громадському радіо за підтримки мережі громадських приймалень та Центру стратегічних справ Української Гельсінської спілки з прав людини. Наш сьогоднішній випуск із юристом центру стратегічних справ Гельсінської спілки Євгеном Чекарьовим присвячений матеріальній компенсації жертвам терористів.
Олег Шинкаренко: 14 липня 2014 року Олександр Грищенко йшов на роботу до Луганської обласної лікарні ветеринарної медицини. У нього з собою був фотоапарат, і через це його затримали невідомі озброєні люди в камуфляжі. Він пояснював цим людям, що йде на роботу, але його не слухали. Бойовики сказали Олександру, що він шпигун і диверсант і наказали йому пройти за ними. Як з’ясувалося пізніше, Грищенко опинився в полоні відомого бандитського формування «Бетмен». Терористи півроку катували його та знущалися. Вони завдали Олександру декілька тілесних ушкоджень. Закінчилося все тим, що чоловіка звільнили інші терористи. Немає ніякого сумніву, що Олександр Грищенко став жертвою терористичного акту. А у відповідності до вимог статті 19 закону України «Про боротьбу із тероризмом» держава зобов’язана відшкодувати Грищенку шкоду, заподіяну цим терористичним актом, але цього так досі і не сталося. Держава виплатила компенсацію деяким бранцям терористів, звільнених з полону в грудні 2017 року, а інші люди залишилися без компенсації. А що це означає? Хто саме і яку отримав компенсацію? Про які взагалі суми йдеться? І скільки людей? І чому все ж таки Олександр не потрапив у цей список, скажіть, будь ласка, Євгене?
Грищенко опинився в полоні відомого бандитського формування «Бетмен»
Євгеній Чекарьов: Олеже, все ж таки хотілося б продовжити цю розповідь стосовно Грищенка Олександра. Після того як він вийшов із полону, він приїхав до Києва. Під час знаходження у полоні він знаходився у розшуку. Звісно, після цього він прийшов до поліції і запропонував поліцейським, щоб вони зняли його з розшуку. Так і зробили. Але одного дня, десь через 3-4 місяці, можливо, через 2 місяці після того, як він приїхав до Києва, до нього в гуртожиток, де він проживавав, на той момент прийшли поліцейські і влаштували обшук. А чому влаштували обшук? Тому що ця особа знаходилася в полоні, тому особи, які знаходилися в полоні, продовжують страждати.
Олена Сапожнікова: Обшук був санкціонований, так? Судом?
Євгеній Чекарьов: Ні, він взагалі не був санкціонований, просто особа чомусь ще знаходилася в розшуку.
Олег Шинкаренко: Але ж як постраждалий, а не як злочинець. Чи як злочинець?
Євгеній Чекарьов: На це питання ніхто не може відповісти.
Олена Сапожнікова: Якщо провели обшук, то він мав бути санкціонований судом.
Євгеній Чекарьов: В будь-якому випадку.
Олена Сапожнікова: Так.
Євгеній Чекарьов: Але вони просто без санкції суду прийшли і зробили обшук.
Олена Сапожнікова: Він заявив про це в поліцію?
Євгеній Чекарьов: Так.
Олена Сапожнікова: І як?
Євгеній Чекарьов: Ніякої реакції, просто поліцейські пояснили про те, що вийшла технічна помилка в зв’язку із тим, що його не зняли з розшуку, бо представники гуртожитку сповістили поліції, що він в розшуку, і поліцейські прийшли і почали його обшукувати. Тобто люди продовжують страждати, і це лише одна історія із тисячі, а, можливо, і з тисяч. Тобто люди натерпілися в полоні, і тут з’являються на підконтрольній території, у них немає ані паспорта, ані грошей, у них взагалі немає нічого.
Олена Сапожнікова: Але він може спробувати подати до суду на компенсацію. Фактично тим, що вони визнали, що це була технічна помилка, вони визнали те, що вони його обшукували, і на підставі цього можна спробувати піти до суду.
Євгеній Чекарьов: Звісно, але особа, яка знаходилася в полоні, вона просто хоче жити і не хоче судитися, розумієте. Після того як проходиш таке, людина просто не бажає більше зв’язуватися з представниками будь-якої влади.
Олег Шинкаренко: Скажіть Євгене, а що з зараз Олександром Грищенком? Де він? Де він працює? Де він живе? Який його стан?
Євгеній Чекарьов: Він живе в Києві. Час від часу він працює, на даний момент я не можу сказати, чи він працює, але він ветеринар і час від часу, скажімо так, він заробляє собі на життя. Тобто я хочу сказати, що таких людей тисячі, і проблема в тому, що вони настраждалися в полоні, і тут все це продовжується. Деякі з них потрапили в цей полон, звісно, захищаючи Україну, а деякі абсолютно не зі своєї волі, не захищаючи Україну, скажімо так.
Олег Шинкаренко: Чи не в цьому є відповідь на моє питання, що компенсації виплатили тільки тим, хто активно захищали Україну в рядах добровольчих формувань, в рядах Збройних Сил України, а звичайним, громадянським, цивільним військовополоненим тому і не виплачують?
Кожна особа має право отримати компенсацію за шкоду, яка заподіяна терористичним актом.
Євгеній Чекарьов: Проблема в тому, що відповідно до вимог чинного законодавства, у відповідності до частини 2 статі 19 Закону по боротьбі з тероризмом, кожна особа має право отримати компенсацію за шкоду, яка заподіяна терористичним актом.
Олег Шинкаренко: Так. Ми вже про це говорили, а чому саме Олександр не отримав.
Євгеній Чекарьов: А тому що за всю історію цієї війни компенсацію отримали орієнтовно 70-80 чоловік — і все.
Олег Шинкаренко: Про які гроші йшлося?
Євгеній Чекарьов: Десь в районі 100 тисяч гривень.
Олег Шинкаренко: Це, в принципі, непогані гроші.
Євгеній Чекарьов: Непогані, але питання: чому одні отримують, а інші — не отримують.
Олег Шинкаренко: Ви намагалися з цим розібратися? Чому тим дають, а тим ні? Це не корупція якась, ні?
Євгеній Чекарьов: Я не думаю, що це корупція.
Олег Шинкаренко: Не йдеться про відкати?
Євгеній Чекарьов: Не можу цього виключати, що це корупція, але я не думаю, це моя особиста точка зору. Тут питання полягає в тому, що ось ці 80 чоловік були звільнені з полону в грудні 2017 року і дуже був серйозний резонанс в суспільстві стосовно цього. Можливо влада для того, щоб показати, для того, як вона турбується про тих осіб, які знаходяться в полоні, можливо, це було саме метою. Але є ще як мінімум тисяча людей, які не отримали цю компенсацію, і питання про те — військова це особа чи цивільна, тут не має стояти, тому що закон передбачає обов’язок держави виплатити компенсацію не тільки військовим а й цивільним. А взагалі, ознакою необхідності виплати є те , що особа постраждала внаслідок терористичного акту. А як нам відомо, з квітня 2014 до квітня 2018 року в Україні йшла антитерористична операція. Тобто це велика-велика боротьба із тероризмом, і не можна казати, що ці особи постраждали не від тероризму.
Олег Шинкаренко: Чи діє якось Олександр Грищенко в юридичному плані? Він зв’язався з вами через громадську приймальню? І які його зараз плани? Що він зараз робить, можливо, із вашою допомогою?
Суд визнав факт знаходження Грищенка в полоні, але не визнав, що йому було заподіяно шкоду.
Євгеній Чекарьов: Ми працюємо з Олександром з 2015 року. В 2018 році після певних процедур ми подали в суд заяву про визначення факту знаходження Грищенка в полоні. До того ж, разом із цією позивною заявою ми подавали позовну вимогу стосовно того, щоб суд визнав факт пошкодження здоров’я в процесі його знаходження в полоні. Суд задовольнив позов частково, тобто суд визнав знаходження Грищенка в полоні, але не визнав факт того, що йому було заподіяно шкоду. Що це нам дає? В даному випадку вже не суспільство, а саме суд визнав те, що Грищенко дійсно знаходився в полоні. Тобто ніхто не може заперечувати…
Олена Сапожнікова: А раніше були сумніви в цьому?
Євгеній Чекарьов: Ні, я не думаю, що це питання взагалі може ставитися, чи були сумніви. Проблема в тому, що…
Олена Сапожнікова: А для чого було встановлювати, що він в полоні, якщо ніхто не сумнівався?
Євгеній Чекарьов: А ми ж зараз розмовляємо про компенсацію. Для того щоб отримати компенсацію, звісно, треба встановити факт. От ми і становили факт. Залишилося тепер подати позов до суду про стягнення із держави компенсації, тобто шкоди, заподіяної під час знаходження в полоні. Це — прецедент, це — перша судова справа, в якій особу визнають такою, що була в полоні у незаконних збройних формувань. Наступним нашим кроком буде подання позову до Кабінету міністрів про стягнення матеріальної шкоди, заподіяної під час знаходження особи в полоні.
Олег Шинкаренко: На яку суму ви подаєте позов?
Євгеній Чекарьов: Я не можу відповісти на це питання, я буду лише представником Грищенко. Взагалі-то, сума має значення, звісно, але з юридичної точки зору, з точки зору прецедента важливо щоб це мало місце взагалі.
Олег Шинкаренко: Вона принаймні співмірна з тією компенсацією, яку виплачує держава?
Євгеній Чекарьов: Ви розумієте, у відповідності до чинного законодавства, виплачена шкода має бути співмірна не з тією шкодою, яка вже виплачена, а співмірна із тими стражданнями, які пережила особа.
Олег Шинкаренко: Одразу виникає питання, а як же можна вирахувати матеріальну шкоду, співмірну зі стражданнями? Чи є якась таблиця страждань, які можна перевести в матеріальні кошти?
Євгеній Чекарьов: А це філософське питання, яке задають кожного разу, коли я приймаю участь у судових справах, в яких ми стягуємо моральну шкоду, інша сторона питає: «А чому саме так? В чому ви вимірюєте страждання? В кілограмах, в тонах? Чи, можливо, в сантиметрах?». Відповіді на це запитання немає, і це проблеми не тільки української юриспруденції. В будь-якому суді світу, якщо вас хтось запитає, в чому ви виміруюєте страждання, вам ніхто не дасть відповідь на це запитання. Кожна особа сприймає страждання по своєму. Одна особа, яка вже, скажімо так, 10 разів побувала в полоні десь у піратів Сомалійських, вона скаже, що ті страждання, які були у Сомалійських піратів, це були значно гірші, значно тяжчі, ніж на території окупованій.
Олена Сапожнікова: Якщо людина загинула, і родичі подають позов?
Євгеній Чекарьов: Звісно, це теж саме.
Олена Сапожнікова: Як можна там уже виміряти?
Євгеній Чекарьов: Те ж саме, та ж сама відсутність масштабу шкоди.
Олена Сапожнікова: Скільки коштує втрата життя?
На даний момент життя в Україні «коштує» від 50 до 250-300 тисяч гривень.
Євгеній Чекарьов: Є судова практика по кримінальним справам. На даний момент життя коштує від 50 до 250-300 тисяч гривень.
Олег Шинкаренко: Це в Україні?
Євгеній Чекарьов: Так, це судова практика.
Олег Шинкаренко: Дещо цинічна така заява.
Євгеній Чекарьов: Ну, яке цинічне питання — така і цинічна відповідь.
Олег Шинкаренко: А як взагалі можна юридично довести факт знаходження в полоні? Які для цього потрібні документи? Невже якась довідка від терористів?
Євгеній Чекарьов: Звісно ні. У випадку із Грищенком, коли він знаходився в полоні, один з його родичів подав заяву про його зникнення, і його було внесено до переліку осіб, які знаходяться саме в полоні у терористів. Тобто у нас була довідка від СБУ, яка датована, наскільки я пам’ятаю, осінню, вереснем 2014 року в якому було написано, що за даними СБУ Грищенко знаходиться у полоні незаконно озброєного формування «Бетмен». Це перший доказ, який мав місце. Другий доказ — це показання свідків. Як правило особи тримаються в полоні не в одиночній камері, це камера, де дуже багато людей знаходиться. Разом із Грищенком знаходилися теж багато людей, і двоє свідків в суді давали показання про те, що вони знаходилися разом із ним. Тобто три докази, один доказ — свідоцтво і показання одного свідка, другий свідок і документ СБУ. Це і взагалі справа, пов’язана із доведенням тих чи інших обставин, є індивідуальною справою. Тобто до цього треба підходити індивідуально. Можливо, когось звільнили, і про це є довідка. Ну, дуже багато є різних варіантів доведення цього, але я не виключаю варіантів таких, коли взагалі не буде ніяких документів про те, що особа знаходилася в полоні. Тоді ми будемо доводити цей факт саме показаннями свідків.
Олена Сапожнікова: Олеже, з приводу вартості життя, цинічно звучить. В Україні, ви сказали, це 250 – 300 тисяч гривень.
Євгеній Чекарьов: Це максимум.
В американському суді в цьому році оцінили вартість життя приблизно у 10 мільйонів доларів.
Олена Сапожнікова: Максимум, от в американському суді в цьому році оцінили це десь приблизно у 10 мільйонів доларів, зокрема, коли група родичів звернулася до американського суду. 25 потерпілих від катастрофи рейсу MH-17, і 10 із жертв були нідерландці. Справа була порушена проти колишнього лідера бойовиків ДНР у 2014 році Ігоря Гіркіна, це російський офіцер, який був притягнутий до відповідальності американським суддею за загибель пасажирів МН 17 в результаті запуску ракетної установки «Бук», що стався 17 липня 2014 року. На сайті інформаційного агентства УНІАН опубліковано якраз ось цей витяг із рішення суду, яке було опубліковане 21 грудня 2017 року, і там от якраз зазначається така сума. Шанси на отримання компенсації, правда, є нульовими, швидше всього, оскільки ця особа не захищалася в суді, його офіційну московську адресу неможливо знайти. Але все ж таки суддя американська дозволила собі винести в такому розмірі відшкодування, і я думаю, що це відкриє шлях іншим потерпілим від цього.
Олег Шинкаренко: У мене ще виникає тут така думка, що, очевидно, розмір компенсації подібної якимось чином залежить також від ВВП країни, тобто якщо життя американця коштує в 50 разів дорожче ніж життя українця, то це мабуть якось корелюється з тим, що ВВП Сполучених Штатів у приблизно таку або співмірну кількість разів більше ніж ВВП України. Інакших у мене просто варіантів немає. Як ви думаєте?
Євгеній Чекарьов: Абсолютно з вами згоден, треба розуміти, що бюджет України просто не потягне такий тягар як 10 мільйонів.
Олена Сапожнікова: Так 10 мільйонів не з бюджету Сполучених Штатів Америки, а це позов до конкретної людини.
Олег Шинкаренко: До Ігора Гіркіна?
Олена Сапожнікова: Так.
Олег Шинкаренко: А він, як відомо, мільярдер і може виплатити всі ці кошти просто зі своєї кишені.
Олена Сапожнікова: Можливо, так. Тому нам в Україні варто подавати позови до конкретних людей.
Євгеній Чекарьов: Так, дійсно, але зрозуміло, що Ігор Гіркін в будь якому разі, я думаю, що в найближчі роки ніхто його не змусить виплатити ці гроші. Тобто це нереальний буде позов. Тут реальні гроші.
Олена Сапожнікова: Де ж вони реальні, якщо їх нікому не присуджують.
Євгеній Чекарьов: Ну, проблема в тому, що зараз не присуджують, але закон існує, і якщо закон існує, то я сподіваюся на те, що, в принципі, в майбутньому все ж таки будуть компенсувати цю шкоду на підставі того закону, який існує вже дуже-дуже давно, як мінімум 10-15 років.
Олег Шинкаренко: А на якій підставі суд відмовляє зараз? Чому він не хоче виплачувати компенсацію? Як він це пояснює?
Євгеній Чекарьов: Зараз таких справ ще не було, тільки збираємося подавати такий позов.
Олег Шинкаренко: Ще не подавали?
Євгеній Чекарьов: Так, так, тільки в травні отримали рішення про визнання факту про знаходження особи в полоні. А для того щоб підготуватися до цього позову, то вже потрібно дуже багато часу і життєвої енергії.
Олег Шинкаренко: Наскільки мені відомо, з аналогічних рішень судів щодо втрати майна під час обстрілу терористів, то найчастіше суди наші кажуть, що по-перше, не можна довести, що це зробили терористи, і по-друге, що ці кошти треба вимагати від самих терористів. І така є ще версія, що якщо навіть ці кошти треба виплатити за законом, то немає спеціальної процедури, яка дозволяла би ці кошти забрати з українського бюджету. Тобто нема закону, за яким би за рішенням суду можна було би просто піти і отримати, скажімо, в казначействі гроші. А якщо нема процедури, значить, їх отримати і не можна.
Євгеній Чекарьов: На даний момент є три справи, які стосуються компенсації за втрачене майно, і справа розглядалася Слов’янським судом, і дві справи розглядались Печерським судом. Із них по одній справі є вже остаточні рішення, по двом справам ще рішення немає. Тобто зараз ще немає якоїсь зразкової справи, на яку могли б орієнтуватися суди, це по-перше. По-друге, аналогія між руйнуванням і знаходженням в полоні дуже, скажімо так, не аналогічна.
Олег Шинкаренко: Шкода, яку завдали терористи.
Євгеній Чекарьов: Так, так, тут ще коли ми кажемо, що шкоду завдали терористи, але терористи шкоду, заподіяну руйнуванням, то нам дійсно треба довести, що це шкода завдана саме терористами. А в нашому випадку, ми почали з того, що ми визнали юридичний факт знаходження особи в полоні. Тобто вже не треба в суді ще раз доводити факт, що він знаходився в полоні. Треба лише стягнути цю шкоду.
Олена Сапожнікова: З кого стягнути?
Євгеній Чекарьов: З держави, з держави Україна.
Олена Сапожнікова: Яка тримала в полоні їх?
Євгеній Чекарьов: Ні, держава Україна, будь-яка держава…
Олена Сапожнікова: А чому позов не подати до тих осіб, які тримали в полоні?
Олег Шинкаренко: До «Бетменів».
Олена Сапожнікова: Так.
Євгеній Чекарьов: Він вже мертвий.
Олена Сапожнікова: До інших до когось, я не розумію, люди, які вчинили злочин, так, їх не притягнуто до відповідальності. Фактично, це злочин, бо ці особи тримали людей в неволі.
Євгеній Чекарьов: Абсолютно я з вам згоден, але проблема в тому, що треба дивитися на життя реально. Особа вийшла з полону, їй просто нема куди діватися, їй треба матеріальна допомога. Зараз, от на даний момент, якщо ми подамо позов до тих осіб, які зараз знаходяться на території Російської Федерації чи на непідконтрольній території, ми просто ці гроші не отримаємо. З іншого боку, для чого взагалі існує держава? З історичної точки зору люди, скажімо так, створили державу для того щоб вона захищала нас. Тобто захист мене, вас, Грищенка є позитивним зобов’язанням держави, і саме це позитивне зобов’язання написано в частині 2 статті 19 закону «Про боротьбу з тероризмом». Тобто якщо держава, не змогла захистити, то вона має виплачувати тобі компенсацію. Тобто висновок, по-перше, звісно ці гроші необхідно стягувати із осіб, які безпосередньо…
Олена Сапожнікова: Це інше є позитивне зобов’язання, що держава ще повинна ще і притягнути до відповідальності тих осіб, які вчинили злочин.
Євгеній Чекарьов: Звісно, держава робить певні кроки для того, щоб стягнути цю шкоду і притягнути до відповідальності. Але на даний момент, всі ці особи знаходяться поза зоною досяжності держави і це на жаль…
Олена Сапожнікова: Тобто держава неспроможна виконати свої позитивні зобов’язання.
Олег Шинкаренко: Я би ще додав до того, що ці всі люди, які вчинили терористичні акти, ці люди асоціальні, вони здебільшого не мають роботи, і єдиний їхній якийсь шлях здобування грошей — це грабунок, розбій і різноманітні злочини. Тобто навіть якщо вони будуть заарештовані, вони ніяк не зможуть виплатити цю компенсацію навіть найменшу, навіть якщо вони будуть працювати все життя, тому, здається, що це якийсь глухий кут, щоб вимагати компенсації від терористів.
Євгеній Чекарьов: Ну, тут я не зовсім з вами згоден, не всі особи, які утримують людей в полоні є якимись антисоціальними елементами не з політичної точки зору, а з соціальної точки зору. Серед цих людей дуже багато тих, які працювали в органах влади, працювали в поліції, працювали в міліції, працювали в прокуратурі. Тобто вони розуміють, що вони роблять. Так, звісно, більшість не розуміють, що вони роблять, але є ті які розуміють, що вони роблять. Більше того, вони розуміють, що з часом вони мають нести відповідальність за це.
Олег Шинкаренко: Як нам вдалося сьогодні з’ясувати, матеріальну компенсацію жертвам терористів доведеться виплачувати українській державі, адже саме так записано в наших законах, принаймні в статті 19 закону «Про боротьбу з тероризмом». Але у нас немає ніяких процедур, які би могли переправляти гроші із державного казначейства цим постраждалим від терористичних актів людям. Отже депутатам доведеться розробити такі процедури, інакше ми просто не зможемо виконати цей закон.