Публікація

“Правова Абетка” № 17: затримання

3 січня 2017 року Печерський суд Києва виніс унікальне історичне рішення. Він дозволив затримати президента-втікача Віктора Януковича. А яка мета цього рішення?

Затримання — це тимчасовий запобіжний захід, який обирається органом досудового слідства чи органом дізнання в разі нагальної потреби запобігти злочину чи припинити його і який полягає в тому, що особа, яка затримується, позбавляється волі на певний термін. А що таке “нагальна потреба”? Чи не схильні українські суди зловживати цим терміном, щоб затримувати якомога більше людей? Відомі також випадки, коли людей затримують і без рішення суду. А коли і за яких умов це відбувається? А хто має право затримувати: будь-яка особа чи лише та, яка має право затримувати, наприклад, співробітник поліції? Як саме відбувається затримання? Які документи мають складатися, і що саме в них пишуть? Які права має затриманий? Чи повинні ті, хто затримують, одразу надавати затриманому адвоката? Це обов’язкова процедура чи добровільна? Чи може затриманий відмовлятися від співпраці зі слідством без адвоката? Якщо адвоката немає, а слідчі змусили затриманого співпрацювати, надавати свідчення і таке інше, то які будуть наслідки таких дій? Скільки може тривати затримання без ухвали суду? Якщо цей термін перевищено, то що можна зробити?

Відповіді на ці та інші питання слухайте у подкасті Олега Шинкаренка та Олени Сапожнікової «Правова Абетка», який виходить за підтримки Центру стратегічних справ Української Гельсінської спілки з прав людини.

Подкаст доступний до прослуховування на сайті Центру стратегічних прав УГСПЛ. Цього разу ми представляємо випуск у вигляді стенограми

Олег Шинакренко: Доброго дня! Це громадське радіо, ви слухаєте подкаст Олега Шинкаренка та Олени Сапожнікової «Правова абетка», який виходить за підтримки Центру стратегічних справ Української Гельсінської спілки з прав людини. Сьогодні ми будемо розмовляти про затримання. Доброго дня, Олено!

Олена Сапожнікова: Доброго дня!

ОШ: 3 січня 2017 року Печерський суд міста Києва виніс унікальне історичне рішення, він дозволив уперше в історії України затримати президента-втікача Віктора Януковича і колишнього міністра внутрішніх справ Віталія Захарченка через підозру у викраденні Олександра Драбинко. З урахуванням тяжкості діяння, запобіганням спробам підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду, можливості знищення речових доказів, незаконного впливу на потерпілих свідків, експертів та спеціалістів, необхідно обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, – йдеться у заяві. Всім трьом підозрюваним закидають незаконне позбавлення волі Олександра Драбинко, який був особистим помічником нині покійного предстоятеля Української Православної Церкви Митрополита Київського і всієї України Володимира. Також у викраденні релігійного діяча підозрюють втеклого депутата від Опозиційного блоку Вадима Новинського. Вся ця історія виглядає досить дивно, адже Януковича вирішили затримати, щоб запобігти його спробам підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Який в цьому сенс, якщо він і так вже переховується. Чи в цього рішення є якась інша логіка?

О.С.: В цього саме рішення логіка є, але я би пропонувала спершу чим ми перейдемо до цього рішення трішки розібратися. Оскільки ми «Правова абетка», розбираємо терміни і тут термінологія трішки відмінна. Ти застосував два терміни, які відрізняються один від одного і вказав на це одне й теж саме. Я прошу не плутати: є затримання, як тимчасовий запобіжний захід, і є тримання під вартою як запобіжний захід.

О.Ш.: Тут не йдеться про тримання під вартою, тільки про затримання. Суд дозволив затримати.

О.С.: Так, затримати, а далі там ще чомусь і тримати під вартою. Що тебе саме бентежить в цьому рішенні? Чи його взагалі затримують для подальшого взяття під варту, чи що саме?

О.Ш.: Дивися, його затримують, щоб запобігти його з спробам переховуватися, але ж він давно переховується – це всім давно відомо. Не можна затримати людину, щоб запобігти спробам переховування, якщо вона вже переховується.

О.С.: Так, дивно переховується, коли він фактично бере участь в судових процесах в якості свідка.

О.Ш.: Тобто ти думаєш, що ця власне спроба, вірніше не спроба, а припис – рішення суду затримати, він може понести якісь такі правові або політичні наслідки. Тобто можна, наприклад, попросити Росію видати Януковича, хоча здається про це вже просили неодноразово.

О.С.: Просили, ускладнюються наші стосунки правові та міждержавні між Російською Федерацією та Україною, оскільки вони зараз неоднозначні і те, що було ще можливим ще декілька років тому на сьогоднішній день воно ускладнюється. Мені здається, що статус Януковича він такий був невідомий до останнього часу та допоки він не взяв участь у відкритому судовому засіданні в якості свідка, всім відомо. І до того часу всі думали, що він переховується та не відомо де, навіть були версії, пам’ятаєш, що начебто він помер і якісь невідомі інші особи письмові заяви від його імені подають. Моя власна думка, що якщо б він себе не виявив свідком на даному судовому процесі, можливо б цього рішення судового не було б.

О.Ш.: А який тут зв’язок?

О.С.: Він показав, що він не приховується, фактично він не ховався, людина, яка приховується вона не виступає свідком у відкритому судовому розгляді.

О.Ш.: А чому його власне вирішили затримати саме по справі Олександра Драбинко, а не по безлічі інших справ в яких, як відомо, він також може звинувачуватись?

О.С.: Цього вже я не знаю, напевно тут все таки більше політики чи юриспруденції. На мою думку, будь-які з тих справ прокуратура могла би пробувати подавати клопотання перед судом про його затримання і звичайно обґрунтовуючи це тим, що в подальшому строки, які можливі за покарання за ці злочини вони є суттєвими. І там є позбавлені волі. Тобто це є тяжкі злочини, особливо тяжкі злочини і прокуратура могла б обґрунтувати, що ця особа вона повинна перебувати в місцях несвободи та її свободу потрібно трішки обмежити задля того, щоб вона не могла уникнути в подальшому покарання, але це має бути серйозна робота прокуратури. З великою повагою до деяких працівників органів прокуратури, все ж таки мені здається на сьогоднішній день відбувається, що вони не можуть назбирати достатньо доказів для того, щоб звернутися до суду, тому що це клопотання повинно бути мотивованим і рішення суду повинно бути мотивованим. Напевно по цій справі було найпростіше зібрати такі докази, щоб переконати суд про необхідність взяття або хоча б затримання цієї особи.

О.Ш.: Тобто тут були найдовший кінці, щоб за них можна було ухопитися працівникам прокуратури. Затримання – це тимчасовий запобіжний захід, який обирається органом досудового слідства чи органом дізнання в разі нагальної потреби запобігти злочину чи припинити його і який полягає в тому, що особа, яка затримується позбавляється волі на певний термін А що таке нагальна потреба? Чи є в тебе в твої практиці якісь випадки, які могли би проілюструвати взагалі цей термін або взагалі цей вислів, що дійсно виникла якась така нагальна потреба, і дійсно треба терміново заарештувати людину, яка підозрюється у вчиненні злочину?

41135762

О.С.: Хочу сказати, що останніми роками адвокатам та юристам, взагалі будь-яким правникам в правовій системі нашій полегшилася робота в питанні затримання. Тому що раніше в Кримінально-процесуальному кодексі, який діяв до 2012 року йшлося про затримання, йшлося про тримання під вартою, можна було це якось розмежувати, були роз’яснення суддів, узагальнення практики, але Кримінально-процесуальний кодекс 2012 року все чітко виписав. Коли раніше потрібно було адвокату в процесі доводити, наприклад, з якого ж моменту є затримання особи, що таке затримання особи, то ми на сьогоднішні день маємо опис цих відповідей в Кримінально-процесуальному кодексі, зокрема у статті 207 Кримінального-процесуального кодексу зазнається, що коли саме можна затримати особу без рішення суду. Хотілося б саме основне зазначити, що затримання за загальним порядком відбувається тільки за рішенням суду. Має бути дозвіл суду на те, щоб особу затримати, а от деякі категорії осіб не тільки з дозволу суду, а й таких спеціальних органів, напевно, всіх найбільше будуть цікавити – народні депутати. Щоб затримати народного депутата потрібно дозвіл Верховної Ради України. І от такі прописування процедури в Кримінально-процесуальному кодексі зняло неоднозначності, які раніше були і на практиці вони заважали адвокату.

О.Ш.: Як саме вони заважали?

О.С.: На твою думку, коли особу затримують, що це значить, от особу затримали?

О.Ш.: Ну це означає, що її хочуть звинуватити у якомусь злочині.

О.С.: Це дуже абстрактно. А ти уяви собі конкретну ситуацію: особа йде собі, наприклад, повертається увечері з роботи або навпаки йде на роботу або сидить собі відпочиває. Тут приходять, як написано, уповноважені чи службові особи – це представники правоохоронної системи, візьмемо так в загальному, вони підходять і із цією особою починається розмова, так чи як? Чи це особа вже потрапляє одразу в міліцію закривши очі, тут на твою думку – затримання?

О.Ш.: Я думаю, що можуть бути різноманітні практики затримання, можуть одразу підскочити, одягнути.

О.С.: Як зрозуміти? Справа потрапляє, наприклад, до суду, як зрозуміти суду, що таке коли відбулося затримання.

О.Ш.: Очевидно мають бути якісь документи, які мають взагалі складатися під час затримання.

О.С.: Так, але це знову все абстракція. Насправді все набагато простіше виглядає, хоча кримінально-процесуальне законодавство воно таке заплутане, закручене, але прийшли до того, що радянське законодавство було в дечому просте, але в дечому і складне. От момент затримання прописали на сьогоднішній день в Кримінально-процесуальному кодексі і там чітко написано, що момент затримання – це коли особа силою або через підкорення наказу змушена залишитися поряд з уповноваженою службовою особою чи в приміщенні визначеному уповноваженою службовою особою. Тобто якщо до особи хтось підійшов, службовий представник влади, правоохоронного органу, наприклад, і каже залишається на цьому місці, стій тут, не обов’язково він повинен його хапати, або в якомусь приміщенні – він прийшов, наприклад, до правоохоронних органів, в поліцію, у вестибюлі сидить, до нього приходить представник поліції і каже, – «Все, залишайся на цьому місці, ти з цього відділку не вийдеш». З цього моменту є вже затримання.

О.Ш.: А навіщо взагалі це так точно знати, навіщо всі ці тонкощі, з чим це пов’язано, навіщо знати це адвокатові, судді суду?

О.С.: Тому що це важливо. Наприклад, в мене багато було справ, вони в більшості зривалися із-за того, що особи не зверталися до правоохоронної системи, іншої яка би мала контролювати ці процеси, наприклад до прокуратури.

О.Ш.: Не зверталася з приводу чого, незаконного затримання чи чого?

О.С.: Та, взагалі. От підходять до особи, протримали у відділку добу, дві, нікому він не поскаржився, нікому не повідомив. Потім проходить декілька років і він випадково вирішив про це розповісти в Гельсінській Спілці в громадській приймальні та й каже, що скаржитись не дуже хоче, таких випадків більшість. Лише одиниці, яких затримають – вирішують боротися. В моїй практиці можна назвати такий яскравий приклад – це справа Врадія з Черкаської області, з міста Сміли. Коли він був затриманий працівниками тоді ще міліції, то був 2012 рік, вони хотіли змусити його зізнатися у вчиненні злочинів.

О.Ш.: Це громадянин на прізвисько Врадій?

О.С.: Так, його прізвище Врадій, Василь Врадій. На сьогоднішній день він вже покійний. Він відмовився, сказавши, що нічого спільного не має з цими справами, і чому повинен зізнатися? Його затримали на вулиці – схопили. Там було дуже відверте затримання, яке в народі якраз і вважається затриманням, коли його схопили за плечі, одягнули наручники і притягнули у відділок міліції.

О.Ш.: Чим закінчилася ця історія ми дізнаємося після паузи. Нагадую Вам, що ви слухаєте подкаст «Правова абетка» Олега Шинкаренка та Олени Сапожнікової, який виходить за підтримки Центру стратегічних справ Української Гельсінської спілки з прав людини. Зустрінемося після паузи.
«Правова абетка» – юридичні терміни в історіях із життя.

4svtDI-768x427

О.Ш.: Доброго дня! Ви слухаєте слухайте другу частину подкасту Олега Шинкаренка та Олени Сапожнікової «Правова абетка», який виходить за підтримки Центру стратегічних справ Української Гельсінської спілки з прав людини. І зараз ми дізнаємося чим же закінчилося затримання Василя Врадія.

О.С.: Його затримали, помістили на 7 днів у відділок міліції. Можливо його б не помістили, якщо б він відмовившись, або не відмовився підписав би всі фальсифіковані документи на нього і зізнався там в злочинах. Йому обіцяли одразу відпустити, його можливо і відпустили б, можливо – ні, це невідомо, але коли він відмовився його почали бити, його били декілька працівників міліції. Доволі жорстоко, він був весь в побоях, його підвішували за руки, кидали на підлогу, ногами били, руками, об стіни, він втрачав свідомість. Це були тортури і фізичні, і психологічні, над ним знущалися. Звичайно, що після цих всіх тортур він на собі мав видимі ознаки того, що били. І працівники міліції зрозуміли, що випустити вони його не можуть. Вони від нього не дістали цього зізнання у злочинах, які він не вчиняв, але і випустити не могли. І тим більше він почав погрожувати, що піде до прокуратури і відразу про це все повідомить, – про їх неправомірні дії. Що їм залишалося робити? Вони оформляються фіктивно притягнення його до адміністративної відповідальності, начебто він ішов вулицею і ображав якихось людей, які йшли по вулиці, нецензурними словами, заважав відпочивати людям.

О.Ш.: Це як 15 діб за хуліганство.

О.С.: Йому дали 7 діб, придумали так зробити, вони написала цю легенду-фабулу і подали наступного дня, повели його до суду, протримавши всю ніч у відділку міліції. Його навіть ніде не записали, що він там перебував. Довгий час нам було складно щось з’ясувати, з котрої години він там був тому, що його не зафіксували. Тут ще дуже важливе – затримання повинно обов’язково бути зафіксованим, тобто службова особа, яка затримує і привозить у відділок повинна записати у котрій годині була затримана особа, де саме і ким. В даному випадку цього не було зроблено, були такі неоднозначні бачення цієї ситуації. Суддя в тому випадку не розібрався, що сталося. Йому привели Врадія Василя, він запитав тільки чи він перебуває в алкогольному сп’янінні, він сказав, що ні, ще якісь там загальні запитання. Міліціонер сказав, що він нецензурно лаявся на вулиці, ще якісь там формальності. Присутнім під час цієї процедури ніхто не був, протокол судового засідання не вівся. І найбільша складність потім навіть перевірити всю цю інформацію тому, що такі справи вони судом проводиться дуже швидко. Один суддя сидить кабінеті, найчастіше навіть не виходять в залу судового засідання.

О.Ш.: І стукає молотком як по цвяхах.

О.С.: Та навіть не стукає. До нього в кабінет серед купи паперів, заводять особу міліціонери і кажуть, що от він винуватий, все, давайте швиденько підписуйте. І суддя за декілька хвилин, звичайно, такі справи розглядає тому, що їх дуже багато (справи про накладення адміністративних штрафів або адміністративних стягнень).

О.Ш.: А чому ж Врадій не сказав що його катували?

О.С.: Я думаю, що він говорив, але оскільки тут слова на слово, це не доведено, з його слів він говорив та на сьогоднішній день його немає в живих, але ті записи, які залишилися під час судового засідання в іншому процесі вони вказують на те, що все-таки він намагався сказати це, просто йому не дали можливості.

О.Ш.: Чим закінчилася ця справа власне, що присудили?

О.С.: 7 діб він працював поряд біля відділку, клав плитку. Потім, коли його вже звільнили, він відпрацював заплановані міліціонерами там якісь дії, над ним ще психологічно знущались. Мало того, що його в камері тримали, та змусили ще якість там роботи на відділок робити для покращення зовнішнього стану, господарювати. Звільнили, він пішов до прокуратури, поскаржився і розпочалися уже розслідування проти цих міліціонерів. На сьогоднішній день немає в живих вже самого Врадія, але за свого життя він зумів довести в судах, що його затримання було незаконним, неправомірним.

О.Ш.: Як йому це вдалося, які були аргументи використані для цього?

О.С.: Він звернувся до суду і пояснив всю ситуацію, що він просто перебував на вулиці, до нього підійшли міліціонери, в нього були побої. І до речі, ці побої міліціонери записали в протоколі про адміністративне затримання, що в нього були гематоми на обличчі та навіть самі міліціонери не змогли приховати цього. І маючи в протоколі запис, що в нього були гематоми при затриманні і вислухавши його пояснення, суддя прийшов до висновку, що це було неправомірним його затримання і затримані і те, що протримали 7 діб. Він мав таке рішення, воно взялось до уваги при кримінальному розслідуванні дій цих міліціонерів і на сьогоднішній день ми маємо два судових розгляди: в одному судовому розгляді – це кримінальне провадження, обвинувачується особа, яка затримувала Врадія Василя, в іншому кримінальному провадженні розглядається обвинувачення щодо осіб, які його били, катували, вимагали від нього зізнання у вчиненні тих чи інших злочинів. Це судове провадження, де обвинувачується особа, яка затримувала його неправомірно. Дійшло вже до касаційної інстанції, чекаємо на касаційний розгляд. Поки що маємо обвинувальний вирок щодо цього міліціонера, який вистояв в суді першої інстанції та апеляційній інстанції.

О.Ш.: Який вирок?

О.С.: Вирок… йому дали, так би мовити, умовний, тобто не реальне позбавлення волі. Більше того в апеляційній інстанції за спливом строків давності його звільнили від притягнення до кримінальної відповідальності. Тобто фактично ніякого покарання цей міліціонер немає, хоча і має обвинувальний вирок щодо себе. Звинуватили його в халатності, начебто він просто погано знає свої обов’язки і от він так халатно затримав, якось халатно заповнити цей протокол, тобто це виглядало все доволі цинічно, що він начебто такий трішки «дурень» і він не знав, що навколо нього відбувається.

О.Ш.: Виникає дуже важливе питання, якщо Вас все-таки затримали, то як затриманий може вплинути на перебіг подій таким чином, щоб потім якомога більше мати аргументів і доказів на користь того, що його затримали не правомірно?

О.С.: Саме перше, що потрібно пам’ятати, що затримання ваше повинно бути зафіксоване, тобто потрібно вимагати, щоб зафіксували час затримання, щоб вам надали негайно можливість зателефонувати своїм близьким та рідним, щоб вам надали негайно представника безоплатної правової допомоги. При затриманні уповноважена особа службова, вона звертається до системи безоплатної правової допомоги і вони зобов’язані надати адвоката. Якщо ця особа має власного адвоката, він його повинен викликати. Тобто ці дії повинні бути проведені негайно і коли відбувається якісь порушення і звичайно якщо з’являється адвокат чи близькі родичі – він може побачити. І якщо адвокат буде брати участь у всіх цих перемовинах із представниками правоохоронних органів звичайно, що я думаю, таких випадків катувань і незаконних затримань буде менше. В останні роки так і є. Коли з’явилась система безоплатної правової допомоги і адвокати почали викликатися одразу з моменту затримання особи, випадки їх катувань, побиття і незаконного затримання стали одиничними.

О.Ш.: Скільки може тривати затримання?

О.С.: Не більше 72 годин.

О.Ш.: Тобто троє діб.

О.С.: Так, але потрібно пам’ятати, що особа, яка затримувала, вона не пізніше ніж за 60 годин повинна визначитися та звільнити цю особу або направити щодо неї клопотання до суду про отримання тимчасового запобіжного заходу щодо цієї особи. Тобто особа має визначитися, не більше 60 годин. І звичайно потрібно пам’ятати, що вимоги осіб, яких затримають про те, що вони мають право, і право на право мати захисника не повинні зустрічати злість і супротив працівників поліції. В мене також одна із справ є в Києві. Особа прогулювалися вулицею з пивом та його зупинили працівники міліції, кажуть: «Пройдіть із нами до автомобіля», вели і особа почала вимагати адвоката. Каже: «Я маю права, право на захисника, право на дзвінок». І у відповідь його просто побили, і побитим привезли у відділок і кинули, і от тобі твоє право: от тобі право на дзвінок, от тобі право на адвоката. Його полупцювали по ребрах гумовими чоботями і дубинками та оці йому всі права роз’яснили. До речі, щодо цих міліціонерів також триває зараз розслідування, але особа внаслідок тих побоїв отримала інвалідність і тривалий час лікувалась і досі лікується, і це є незворотнім процесом. Тобто потрібно наполягати на своїх правах, але іншій стороні потрібно пам’ятати, що наполягання на своїх правах особою не є чимось негідним та поганим, що це право, яке передбачено Конституцією, кримінальним процесом, передбачено міжнародними нормами. Потрібно поважати, інакше буде відповідальність і навіть в моїх справах там три міліціонера зараз під судом, можливо вони доведуть, що вони його не катували. Цей міліціонер, визнано що він його затримав незаконно, хоча і халатно, тому я думаю, що останніми роками працює процес в напрямку того, що випадки затримання стають більш правомірними.

О.Ш.: Процес затримання, як бачимо, є дуже непростою юридичною процедурою, яку часто порушують. А це значить, що затриманий може її оскаржити і отримати компенсацію, навіть значно збільшити свої шанси на звільнення. Саме тому так важливо чи правомірно вас затримали. На цьому наш подкаст закінчено. До побачення!

О.С.: До побачення!

О.Ш.: Зустрінемося через тиждень.

фото – news.meta.ua

Якщо помітили помилку на сайті, будь ласка, виділіть текст та натисніть ctrl-enter.

Також може бути корисним

pravova_abetka_proekt_14_2

Правова Абетка № 26: Copyleft

Копірайт – це право автора отримати свою авторську винагороду. Той, хто виготовляє та роздає копії...

21 Березня 2017

Приєднуйтесь

Робiмо велику справу разом!
Підтримати Стати волонтером Пройти стажування