Правосуддя перехідного періоду в Україні: механізми та перспективи

Провідні вітчизняні експерти-правники Ярослав Мельник і Жанна Балабанюк прокоментували можливі реалії Transitional Justice в Україні.

Коли ми говоримо про правосуддя перехідного періоду (або транзитивне правосуддя, Transitional Justice), потрібно зазначити, що ця тема стосується не лише переходу суспільства від збройного конфлікту до пост-конфліктного періоду, але й процесу переходу держави від тоталітарного до демократичного режиму. Після виходу зі складу СРСР Україна, перш за усе, зіштовхнулась з проблемою розбудови нової системи державного управління та законодавства. На жаль, як це часто трапляється  в історії, від багатьох архаїзмів радянського періоду відмовитись вдалось лише частково, що призвело до тривалого збереження багатьох догм законодавства колишнього УРСР. Можливо, саме таке повільне звільнення від радянської спадщини призвело до масових та систематичних порушень прав людини протягом усього періоду незалежності. Радянські рудименти державного управління, в тому числі, стали причиною збройного конфлікту на сході України.

Для аналізу переваг правосуддя перехідного періоду, яке може статися в нагоді  Україні, варто звернутися до витоків цього інституту. Правове регулювання захисту осіб від насильницьких зникнень розпочалось на регіональному рівні, а саме в рамках міжамериканської системи захисту прав людини. Міжамериканська комісія з прав людини неодноразово привертала увагу до практики насильницьких зникнень в своїх доповідях стосовно Аргентини (1980 р.), Чилі (1974 р.) та Гватемали (1985 р.). На рівні міжнародного правосуддя рішення Міжамериканського суду з прав людини  у справі Веласкес Родрігес проти Гондурасу (1988 р.) вперше встановило відповідальність держави за насильницькі зникнення, а також визначило кримінально-караний характер таких діянь. Іншими словами, для держав був встановлений принцип відповідальності за злочини, вчинені представниками органів влади під час воєнного конфлікту. Такий підхід можна вважати початком перехідного правосуддя, до розуміння якого згодом  було доданий обов’язок  держави не лише відшкодувати шкоду, але й провести аналіз причин, що призвели до воєнного конфлікту. Виконання державами таких специфічних обов’язків мало забезпечити превенцію порушень прав людини в майбутньому за аналогічних обставин (громадянські конфлікти, насильницькі зміни влади, терористичні загрози тощо).

Сьогодні для нас актуальним є з’ясування провідних принципів правосуддя перехідного періоду, що можуть бути імплементовані до внутрішньої політики України в якості нового напрямку. Українська Гельсінська спілка з прав людини отримала коментарі двох вітчизняних експертів стосовно того, що таке правосуддя перехідного періоду та що воно означатиме для України? Які умови його впровадження? Свою оцінку надали Ярослав Мельник, викладач Інституту післядипломної освіти Київського національного університету імені Тараса Шевченка, кандидат юридичних наук та Жанна Балабанюк, член групи Реформування публічної служби Реанімаційного пакету реформ, експертка Експертно-консультаційної ради при Національному агентстві України з питань державної служби. Їхні тези стали доповненням до попередніх експертних коментарів з теми транзитивного правосуддя, які ми публікували раніше.

Що таке правосуддя перехідного періоду?

Ярослав Мельник надає широке та водночас вичерпне визначення концепції. Він запевняє, що доктрина правосуддя перехідного періоду полягає, перш за все у тому, щоб виявити факти, встановити причини та надати оцінку сферам та обсягам порушення прав людини, які дістали місце в результаті становлення та дії політико-правових, корупційних, олігархічних, деспотичних, тоталітарних або воєнних режимів. Наслідки таких дій виражаються узурпацією тих чи інших форм реалізації державної влади. Також вони призводять до переслідувань, репресій, катувань, розв’язування воєн, расової та національної нетерпимості, порушення основоположних прав людини. В таких випадках життя людини та панування верховенства права перебувають у небезпеці.

Окрім цього, впровадження інституту правосуддя перехідного періоду до вітчизняної політико-правової моделі покликане забезпечити не тільки збір фактів, констатацію та оцінку масштабів порушення прав людини в наслідок виниклого конфлікту, але й сприяти виробленню чітких рекомендацій щодо зміни інститутів, які гарантують права людини в державі (проведення докорінної реформи цих інститутів). Для цього повинен використовуватись досвід інших країн, яким вдалось відновити права, не забезпечені їх державами.

Також, за словами Ярослава Мельника, можливо виробити власні унікальні механізми по очищенню державної влади від корупції, катувань та переслідувань.

Відтак, функціонально процес впровадження транзитивного правосуддя одночасно має на меті надання експертної правової  та соціально-психологічної допомоги постраждалим, щоб відновити права людини через судові та адміністративні, громадські юрисдикційні, міжнародні та національні форми. При цьому обов’язково мають впроваджуватись відповідні реформи задля зміни системи, яка гарантуватиме державою захист прав людини.

Жанна Балабанюк стверджує — для того, щоб забезпечити дотримання прав людини в конфліктний та постконфліктний періоди, можливо застосовувати правосуддя перехідного періоду, яке передбачає набір судових і несудових механізмів. Ці механізми покликані оцінити минуле, яке сприяло масовим порушенням прав і свобод людини, а також норм гуманітарного права.

Жанна Балабанюк наголошує, що центральною ідеєю правосуддя перехідного періоду є ідея примирення. Воно може гарантуватись виконанням наступних дій:

• Здійснення заходів щодо запобігання порушень прав і свобод людини та гуманітарного права;
• Проведення серйозних розслідувань за фактами скоєних-реалізованих діянь, які містять всі ознаки злочинів-нелюдських актів;
• Ідентифікація осіб та структур, відповідальних за вчинення даних діянь, які містять всі ознаки нелюдських актів, і забезпечення випливаючих з них наслідків;
• Ідентифікація можливих жертв злочинів та відновлення їх прав і свобод людини з урахуванням норм гуманітарного права.

Що транзитивне правосуддя означатиме для України та які умови його впровадження?

Ярослав Мельник констатує, що фактична політико-правова та соціально-економічна конфліктна та пост-конфліктна ситуація, яка визріла в системі права та вітчизняному державному апараті, вказує на неспроможність цих механізмів гарантувати, забезпечити та відновити права людини в державі. Про це також свідчить й перебіг збройного конфлікту у зоні АТО та окупація АР Крим. Є підстави вважати, що вкрай нагальною постає потреба впровадити унікальні, а подекуди — виробити фундаментально нові механізми доктрини правосуддя перехідного періоду. Це важливо не лише для відновлення прав, свобод та інтересів людини на території «конфліктної» України, але також і для збереження її суверенітету та відновлення територіальної цілісності.

Впровадження напрацьованого досвіду, методик і механізмів доктрини транзитивного правосуддя, за словами експерта, означатиме для України щонайменше три вектори змін. В науковому аспекті – це фахова оцінка ключових проблем України, що фокусуються в контексті правосуддя перехідного періоду із розкриттям проблем щодо стану судочинства та діяльності правоохоронних органів. А також оцінки політико-правовій діяльності державного апарату на міжнародній арені. В практичному аспекті – проведення реституції (відновлення порушених прав), компенсації (відшкодування збитків), реабілітації (надання медичної, психологічної допомоги; соціальних та юридичних послуг), а також застосування сатисфакції (впровадження та застосування ефективних заходів, що спрямовані на припинення триваючих порушень). І нарешті, в аспекті вироблення відповідної «карти» діяльності по відновленню прав, мають бути впроваджені та забезпечені гарантії щодо неповторення та недопущення порушення прав людини, які б витікали з неефективної діяльності органів державної влади, суду чи то правоохоронних органів. Також це стосується проявлення агресії інших держав, політико-територіальних чи то військово-терористичних утворень.

Є підстави вважати, що вкрай нагальною постає потреба впровадити унікальні, а подекуди — виробити фундаментально нові механізми доктрини правосуддя перехідного періоду.

Таким чином, умовами впровадження правосуддя перехідного періоду перш за все є інституційні реформи в секторі безпеки, правоохоронних органів та органів державної влади. Ярослав Мельник зазначає, що в результаті цього, такі обставини не лише зможуть виробити українську модель транзитивного правосуддя, але й вдосконалять демократично-правовий режим в силу проведення інституційних реформ. Це забезпечить дію реального механізму відновлення прав людини, констатації істини, її транспарентності (відкритості та доступності).

На думку Жанни Балабанюк, перш за все Україну може очікувати впровадження чотирьох основних механізмів правосуддя перехідного періоду:

• Здійснення кримінального судочинства в повному обсязі;
• Встановлення істини (Truth-telling);
• Відшкодування заподіяної шкоди в повному обсязі;
• Проведення інституційних реформ.

Проте, експертка зазначає, що для встановлення істини та фактів правопорушень, зібрання свідчень і доказів, повинна бути створена окрема незалежна комісія з розслідування подій. Це, в свою чергу, буде носити тимчасовий характер з чітко встановленими правовими функціями. І в той же час, можливо, основним завданням даної незалежної комісії мають бути розслідування окремих подій, збір свідчень, матеріалів, доказів реалізованих злочинів-нелюдських актів. При цьому, При цьому, Жанна Балабанюк глибоко переконана в тому, що дана незалежна комісія повинна розслідувати не тільки злочини з моменту початку збройного конфлікту міжнародного характеру не визнаного сторонами конфлікту (збройний конфлікт на Донбасі та окупація території Криму) на території України, а починаючи з 24 серпня 1991-го року, з огляду на причинно-наслідковий зв’язок – всі обставини, які сприяли подальшому військовому конфлікту в нашій державі. А також, дії або бездіяльність (мовчазну згоду), що призвели в тому числі до зубожіння та деградації будь-кого з осіб цивільного населення України.