Правосуддя, примирення та поствоєнне відновлення: що впливає на реінтеграцію звільнених територій?

1108 вироків за колабораціонізм винесли судді протягом 2022-2023 років. Чотири з них мали виправдувальний характер. В Кримінальному кодексі України стаття щодо співпраці з ворогом з’явилася вже після повномасштабного вторгнення. Її часто критикують як правники, так і громадські діячі. Саме питання колабораційної діяльності викликає найбільші непорозуміння і в українського суспільства. Як позбутися протиріч і працювати на реінтеграцію окупованих територій – обговорювали на панелі «Правосуддя, примирення та поствоєнне відновлення» конференції  «На зламі історії: шлях до справедливості для жертв війни в Україні» 

Участь в обговоренні взяли: співзасновниця Національної платформи стійкості та згуртованості Юлія Тищенко, адвокатка, правозахисниця, експертка Коаліції «Україна. П’ята ранку», партнерка адвокатського обʼєднання «AZONES» Дар’я Свиридова, заступник Постійної Представниці Президента України в Автономній Республіці Крим Денис Чистіков, старша наукова співробітниця Інституту правотворчості та науково-правових експертиз Національної Академії Наук України; керівниця служби секретаріату Касаційного кримінального суду Верховного Суду Тетяна Слуцька, адвокатка, експертка JustGroup Юлія Лісова, керівник відділу з питань прокуратури та судоустрою Консультативної Місії ЄС Ґідо Острайх. Модераторка дискусії адвокатка, медіаторка Лариса Гретченко.

Справедливість посунула стабільність

Національна платформа стійкості та згуртованості робила дослідження в плані пріоритетів: що важливо для українців. 

– Якщо в минулому році перший запит був на мир, а другий на стабільність, то зараз стабільність відійшла на 5-те місце, на другому опинилася справедливість. Близько 40% наших громадян, після миру, вважають досягнення справедливості значущою для них темою, – зауважує співзасновниця Національної платформи стійкості та згуртованості Юлія Тищенко. 

В тих країнах, де проходили війни, внутрішні конфлікти, прощання з тоталітарними режимами, запит на справедливість піднімався на перші сходинки і різні частини суспільства абсолютно по-різному розуміли, що є справедливість. Випливало і питання довіри до інституцій, зокрема і судових, щодо втілення справедливості. Це виклик не лише для України, а й для багатьох країн Латинської Америки, Африки, Азії, як зазначила в свої ключових тезах до дискусії Юлія Тищенко. 

Молодих людей найменше серед «колаборантів»

 Старша наукова співробітниця Інституту правотворчості та науково-правових експертиз Національної академії наук України та керівниця служби секретаріату Касаційного кримінального суду Верховного Суду Тетяна Слуцька підготувала презентацію із даними щодо вироків, ухвалених судами першої інстанції у кримінальних провадженнях за колабораційну діяльність. 

 Згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень у 2022-2023 роках місцевими загальними судами було ухвалено 1108 вироків відносно 1119 осіб, обвинувачених у колабораціонізмі. У чотирьох випадках обвинувачених у колабораційній діяльності було виправдано, розповіла Тетяна Слуцька. 

 – За вчинення злочину, передбаченого частиною 8 статті 111-1 КК (вчинення особами, зазначеними у частинах 5-7 статті 111-1 КК, дій або прийняття рішень, що призвели до загибелі людей або настання інших тяжких наслідків), вироків станом на 31 грудня 2023 року ухвалено не було, – зазначила науковиця та керівниця служби секретаріату Касаційного кримінального суду Верховного Суду.

 Щодо портрету тих, відносно кого суди ухвалили вироки щодо колабораціонізму, то за статтю співвідношення різниться майже вдвічі: жінок – 417, чоловіків – 703. 

Щодо віку, то найменша за кількісним критерієм категорія – до 18 років: лише одна така особа, щодо якої ухвалено обвинувальний вирок. 

 – Неповнолітнього, який визнав свою провину, засуджено за збирання даних про переміщення військової техніки і особового складу Збройних сил України, місця їх постійної і тимчасової дислокації на певній території і передачу їх в месенджері «Телеграм» представнику країни ворога. Цікавою є категорія від 76 до 85 років  – це 8  людей, які, здебільшого, добре володіють VPN та користуються забороненими в Україні соціальними мережами «Однокласники» та «Вконтакті», де поширювали заклики щодо підтримки рішень країни-агресора чи висловлювали заперечення щодо здійснення нею збройної агресії проти нашої держави. Найстаршій особі – 84 роки, – зауважила Тетяна Слуцька. 

 Якщо проаналізувати, то вік від 36 років і вище –  найбільша за кількістю обвинувачених, щодо яких ухвалено вироки за колабораційну діяльність. Натомість молодих людей в цій статистиці найменше.

Правники не можуть розібратися, а як же не фахівцям?

Колабораційна діяльність – це питання, з приводу якого дуже полярні думки в суспільстві. Презентація соціологічного дослідження також показала, що це питання, яке не наближає нас до реінтеграції ти примирення і ситуація тільки погіршується, зазначає адвокатка, експертка JustGroup Юлія Лісова. 

– Норма про колабораційну діяльність з’явилася після початку повномасштабного вторгнення. До того в нас була лише стаття про державну зраду. Стаття про колабораційну  діяльність розмита, настільки неконкретно і неточно виписана, що можна будь-яку особу з окупованої території притягнути, бо вона вимушена стикатися і взаємодіяти з окупаційною владою.Є ще й інші статті, які внесли хаос і навіть суди по-різному їх застосовують. Правники не можуть розібратися, а як же людям без юридичного фаху? – наголошує Юлія Лісова. 

Також адвокатка вказала не недосконалість законодавства щодо покарання за колабораціонізм. Або занадто сувора відповідальність – обмеження волі на 15 років, або покарання у забороні обіймати певні посади. Якщо людина ніколи в житті ці посади не обіймала, то такого покарання вона і не відчує. 

– Суворе покарання мало б застережити людей не співпрацювати з ворогом. Втім ми знаємо випадки, коли в деяких країнах була передбачена смертна кара, це не стало запобіжником від таких злочинів. Натомість є ризик того, що люди будуть сприймати ці покарання як несправедливі. Тож варто передивитися які більш адекватні і пропорційні санкції можуть бути застосовані, – додає спікерка. 

Проблема кадрів на звільнених територіях

Адвокатка та правозахисниця Дар’я Свиридова додала, що ще одним фактором, який вплине на реінтеграцію територій після деокупації, стане економічне відновлення. 

– Величезний запит на кадри, бо немає з ким відновлювати роботу органів. Перевозити людей на звільнені території – це хороша концепція, але вона не дуже спрацьовує. Залучення місцевого населення є важливою моделлю для відновлення роботи органів влади і інструментом повернення людей в українські реалії. Великим запитом є усунення від влади осіб, які скомпрометували себе співпрацею з окупаційною владою. Досвід інших країн щодо люстрації для нас корисний з точки зору того, як не варто робити, – зауважує спікерка.

Політика люстрації – це лиш елемент в розбудові реінтеграції. Сама по собі вона не вирішить усіх проблем: не замінить процеси притягнення до відповідальності, компенсації і пам’яті, додає Дар’я Свиридова. 

Заступник Постійної Представниці Президента України в Автономній Республіці Крим Денис Чистіков розповів, що по Криму вже існують стратегії відновлення, які були напрацьовані і представлені на самітах Кримської платформи. 

–Тільки в Криму після деокупації потрібно буде близько 16 тисяч державних службовців, а органи місцевого

самоврядування – створювати з нуля. Крім того: 12 тисяч представників Національної поліції, 22 тисячі освітян, вихователів дошкільних закладів – понад 8 тисяч людей, – наголошує Денис Чистіков.

В представництві вже намагаються вирішувати деякі питання. Щодо кадрового резерву, то на даний час понад 2 тисячі осіб готові у разі потреби працювати в Криму.Також  відбувається навчання такого персоналу за окремими програмами в університетах України та на спеціальних онлайн-курсах. 

Великий наплив звернень громадян слід очікувати і в суди, після звільнення територій. Нараз лише 10%  мешканців з тимчасово окупованого Криму отримали свідоцтва про народження українського зразка, тільки 2% мешканців Криму мають свідоцтво про смерть близьких українського зразка, які вони отримали через суд, зауважує заступник Постійної Представниці Президента України в Автономній Республіці Крим 

Підтримка перехідного правосуддя – один з пріоритетів 

Керівник відділу з питань прокуратури та судоустрою Консультативної Місії ЄС Ґідо Острайх звернув увагу на українське законодавство щодо кримінальної відповідальності за колабораційну діяльність. Він зауважив, що визначення колабораційної діяльності занадто складне і важке навіть для юристів, а покарання не має стосуватися людей, які не мали іншого вибору як залишатися на окупованій території. 

– Згідно з Женевськими конвенціями співпраця між місцевим населенням і окупаційною владою має відбуватися заради порятунку життів, функціонування освіти, медичної допомоги, закладів для догляду за дітьми, літніми людьми та людьми з інвалідністю, – зазначає Ґідо Острайх. 

Україна  має концентруватися на розслідуванні злочинів, які завдали серйозної шкоди постраждалим, на думку спікера. Застосування підходів перехідного правосуддя є пріоритетом, додає він. 

–  ЄС розробив низку підходів для країн не членів Євросоюзу щодо імплементації перехідного правосуддя. Вони включають судові та позасудові механізми: персональне притягнення до відповідальності, пошук правди, викриття, інституційні реформи, перевірки та звільнення або їхні комбінації, – повідомляє Ґідо Острайх. 

Конференція «На зламі історії: шлях до справедливості для жертв війни в Україні», яку організувала  Українська Гельсінська спілка з прав людини, стала підсумком Програми «Права людини в дії», що впроваджується УГСПЛ за підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (USAID).