У період СРСР діяла дозвільна система реєстрації громадян („прописка”), коли органи державної влади на власний розсуд вирішували дозволяти чи не дозволяти особі постійно проживати за тією чи іншою адресою.
Конституційний Суд України своїм рішенням від 14 листопада 2001 року встановив, що дозвільний порядок вибору особою місця проживання суперечить Конституції України. Проте даний порядок фактично і надалі застосувався, оскільки новий порядок реєстрації громадян не приймався.
З 1 січня 2004 року в Україні почав діяти новий закон „Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні”. Закон має багато переваг, оскільки все ж таки повністю скасовує дозвільну систему реєстрації громадян, але поряд з цим він встановлює можливість жорсткого контролю над пересуванням громадян по країні. Тобто виникає така собі контрольована свобода, несумісний продукт посттоталітарної держави.