Права людини… ТАК чи НІ
Поки нова влада остаточно не стала звиклою та „не новою” і питання „що робити” не втратило свою актуальність ми запитали у правозахисників – “Якi змiни Ви очiкуєте в ситуацiї з правами людини в Українi з приходом нової влади?” Нам любязно відповіли Сергій Федоринчик, керівник інфоцентру УЕА “Зелений світ” та Дмитро Гройсман, координатор Вінницької правозахисної групи.
Сергій Федоринчик, керівник інфоцентру УЕА “Зелений світ”:
„Людські права – це набір основних вартостей, необхідних, але недостатніх для забезпечення ЛЮДСЬКОЇ ГІДНОСТІ.
Найперша проблема – наскільки ця влада буде справді НОВА, крім того, що поміняються обличчя і прізвища?Наскільки люди нової влади будуть справді віддані декларованим вартостям? Бо “правами людини” присягались і Кравчук, і Кучма, і Янукович, а в реальності крок за кроком зміцнювали неофеодальний лад.
Але навіть якщо такого кричучого розрива між деклараціями і реальними діями у нової влади не буде, щоб покращити стан дотримання людських прав у суспільстві потрібна гігантська робота.
Хто її робитиме і змушуватиме владу до роботи уьому ж напрямку? Знаючи слабкі сторони українського громадянського суспільства, обмеженість його організаційного та комунікаційного потенціалів, можна прогнозувати, що його вплив на формування нової влади не буде надто значним.
Дай, Боже, побачити суттєве розширення коридорів свободи преси. А через цю свободу можна буде висвітлити низку застарілих проблем – наприклад, поширеність тортур, вести масову правову просвіту на реальних прецедентах.
Дай, Боже, побачити справжню судову реформу – результатом якоє було б покращання якості правосуддя, отже і ПРИРОДНЕ зменшення кількості звернень до Страсбургу.
Дай, Боже, розібратись усім суспільством з функціями прокуратури і рознесення їх по різних установах. Наприклад, замість загального нагляду Прокуратури потрібен моніторинг виконання Законів – подібно до Рахункової Палати, що контролю і за виконанням бюджетів, потрібна відповідна Наглядова Палата, підзвітна лише Верховній Раді.
Дай Боже, відбутись грунтовній ревізії діяльності силових структур і реформування їх на європейский лад, де неможливі були б феодальні стосунки.
Дай, Боже, переробити Закон про державну службу та пов’язані з ним, щоб виключити ситуації конфлікту інтересів, що повсюдно і повсякденно веде до корупції та зловживань.
Дай, Боже, Президенту зрозуміти важливість екологічної тематики – і тримати її в полі зору хоча б як 7-й свій пріоритет.
Але крім сподівань на Бога та ОЧІКУВАННЯ (це слово є у Вашому запитанні), громадські організації мають розуміти свою місію в кожному з цих завдань і намагатись мобілізувати найширшу суспільну підтримку. Тоді через пару років побачимо покращання стану людських прав і укріплення людської гідності.”
Дмитро Гройсман, Координатор ВПГ:
„В світі, який багато співвітчизників звикли називати цивілізованим, зміна Президента чи Уряду зазвичай мало впливає на дотримання прав людини. Права людини в силу їхньої фундаментальності та універсальності, закріплюються у вигляді конституцій та законів, а для виконавчої влади є лише дороговказом, кордоном та критеріями оцінки ефективності діяльності. Завдання виконавчої влади – виконувати Закони, тому для стандартів в галузі прав людини набагато важливішою є влада законодавча, яка покликана трансформувати константи людської гідності в норми національного права. Але, нажаль, ми не живемо в “цивілізованій” країні і наш досвід, особливо за останні 10 років, свідчить про те, як легко виконавча влада може зневажати закон і права людини.
Тому наріжними питаннями сьогодні є два:
1.Питання політичної волі нової виконавчої влади. Волі- НЕ ЗНЕВАЖАТИ ПРАВАМИ ЛЮДИНИ. Я думаю, що більшість людей, які голосували за Юшенка (втім не я) робили так тому, що вважали його МОРАЛЬНОЮ людиною, іншими словами таким лідером, який навіть в умовах безкарності та величезних повноважень не стане зловживати повноваженнями і переслідувати своїх опонентів. Можливо це й так, завжди хочеться бачити в людині добре… Але якщо таке враження про кандидата на посаду Президента України Ющенка виявится оманою, цілком вирогідно, що отримаємо тими самими граблями по тому самому місці, якщо…
2. …якщо не зможемо негайно розробити і втілити в життя такі суспільні механізми, які переадресують імпульс грабель від наших лобів під сідниці узурпаторів. Ці суспільні механізми включають незалежність ЗМІ, громадське телерадіомовлення, прозорість діяльності уряду, публічне звітування разом з чікими і оголошеними заздалегідь критеріями оцінки ефективності роботи чиновників усіх рівнів, а також прозорість системи підбору та атестації і кар”єрного просування державних службовців. Чи вірю я в те, що нова виконавча влада буде добровільно сприяти інституціоналізації вищевказаних змін? Не дуже, тому що знаю – нова влада не прибула в Україну з космосу, це наші люди, з нашим особливостями менталітету і очікувань.Тому передчуваю, що діалог правозахисників з новою владою не буде простим. Єдиним джерелом великого оптимізму залишаються мільйони моїх співвітчизників, які по всій країні всупереч усім (і моїм зокрема) очікуванням сказали: “НІ БРЕХНІ!” і підтвердили ці слова ділом. Саме суспільство і повинно надалі продовжити самоочищення і реформи.
Щодо конретних напрямків для розвитку прав людини в Україні, то пріоритетними мені ввижається таке:
1. Ухвалення нового Кримінального-процесуального Кодексу України та Кримінального-виконавчого Кодексу України з урахуванням конституційних гарантійта міжнародних стандартів захисту прав людини.
2. Ініціювання змін до Закону України „Про Конституційний Суд України”з метою розширення кола осіб, яким надане право конституційної скарги.
3. Забезпечення захисту прав меншин (мовних, національних, релігійних, сексуальних), гарантування дотримання прав біженців та шукачів притулку у відповідності до міжнародних зобов’язань України.
4. Започаткування громадського телерадіомовлення в Україні.
5. Ініціювання змін до Конституції України з метою уможливити ратифікацію Україною Римського Статуту Міжнародного Кримінального Суду.
6. Громадське обговореня та модернізація законодавства України про державну таємницю, звернення громадян, реалізації права на свободу мирних зібрань, регуляції інформаційної сфери.
7. Негайний початок розслідування фактів порушень прав людини, які мали місце з 1994 року, зокрема таких злочинів, як переслідування журналістів, зникнення та політичні вбивства, переслідування осіб у зв’язку з їхніми політичними поглядами чи громадською діяльністю, відновити справедливість щодо таких осіб.
Ставлення правозахисної спільноти до нового уряду на мою думку має залежити лише від двох факторів:
1. Реальної ситуації із дотриманням прав людини в Україні
2. Ставлення уряду до вказаних вище реформ.
А мій особистий девіз як правозахисника по відношенню до нової влади буде таким: “НІЧОГО ОСОБИСТОГО, ЛИШЕ СПРАВА!”