Працевлаштування під час війни: досвід Вінниччини

Військова агресія Росії істотно вплинула на право українців на працю. При цьому – незалежно від місця їхнього проживання. Чимало працездатних громадян покинули окуповані території: на них залишились не лише оселі, а й робочі місця. Велика частка підприємств та компаній опинились на лінії бойового зіткнення, а тому просто знищені. Зміни відбулись і в умовно тилових регіонах, куди релокувались бізнеси та виїхали ВПО. Війна створила чимало викликів. Експерти громадської приймальні УГСПЛ у Вінниці дослідили як держава, місцева влада та роботодавці забезпечують право на працю у регіоні. 

Через запровадження воєнного стану регулювання трудових відносин в Україні потребувало негайних змін до законодавства на загальнодержавному рівні та в локальних нормативно-правових актах місцевого рівня. Тому у відповідь на виклики воєнного стану було запроваджено низку законодавчих змін, спрямованих на адаптацію трудових відносин до умов надзвичайної ситуації. Зокрема спрощено процедури укладення та розірвання трудових договорів, встановлено гнучкі умови праці, передбачено особливі механізми для захисту прав працівників і підтримки роботодавців.

Водночас ці зміни мають як позитивні, так і суперечливі аспекти. З одного боку, вони забезпечили оперативність реагування на нові реалії, сприяли збереженню робочих місць і підтримці зайнятості, а з іншого – окремі норми, що полегшують регулювання трудових відносин, спричинили потенційні ризики для працівників, наприклад, затримки виплати або зменшення заробітної плати, особливо в умовах скорочення персоналу; необгрунтовані звільнення під маскою спрощених процедур розірвання трудових договорів тощо.

Вінниччина як один із тилових регіонів, який прийняв велику кількість ВПО, надала не тільки можливість прихистку та проживання, а і простір для професійної реалізації та працевлаштування у відносно безпечних умовах.

Аби дізнатись про стан дотримання права на працю у регіоні, експерти надіслали запити до 63-х територіальних громад. Відповіді надали 48 (76%), тому ці дані дозволяють оцінити загальну картину дотримання права на працю у тергромадах Вінниччини загалом. 

Під час аналізу листів територіальних громад досліджувалося питання наявності окремих місцевих політик/програм у сфері зайнятості населення або положень в інших програмах, які містять умови:

• досягнення цілей активної зайнятості;
• визначення способів оцінки ефективності реалізації завдань, моніторингу їх реалізації;
• визначення відповідальних осіб і конкретних строків виконання;
• виділення фінансування з місцевого бюджету на політику/програму у сфері зайнятості населення, а також наявності звітів про виконання політики/програми зайнятості населення за визначені політикою/програмою періоди

Монітори виявили, що в більшості територіальних громад Вінницької області місцеві політики/програми зайнятості на 2024 рік як окремий документ не ухвалювалися. Проте серед органів місцевого самоврядування є усвідомлення, що вони є важливим інструментом для забезпечення працевлаштування, підтримки економічного розвитку та соціального захисту населення. Тому між територіальними громадами краю та філіями Вінницького обласного центру зайнятості налагоджена тісна співпраця, спрямована на професійну орієнтацію, організацію навчання та перенавчання безробітних.

На запитання щодо дієвості у громадах Вінницької області місцевих політик/програм у сфері зайнятості населення монітори отримали такі результати: 

• 27 громад (43%) відповіли «так»; 
• 13 громад (20%) дали негативну відповідь; 
• 23 громади (37%) не надали відповіді, що свідчить про невизначеність або байдужість до цього питання (до цієї категорії віднесено громади, які взагалі не надали відповіді на запит, а також ті громади, які у своїй відповіді оминули відповідь на це запитання)

Для того, щоб змінити ситуацію органам місцевого самоврядування необхідно поліпшити комунікацію, активніше розповідати про позитивні практики і взагалі переоцінити потреби громади, ті виклики, які стоять перед нею та шляхи їхнього подолання. 

Також під час аналізу листів територіальних громад досліджувалося питання наявності окремих місцевих політик/програм у сфері підтримки підприємницької діяльності або положень в інших програмах, які містять умови:

• досягнення цілей підтримки розвитку підприємництва;
• визначення способів оцінки ефективності реалізації завдань, моніторингу їх реалізації;
• визначення відповідальних осіб та конкретних строків виконання;
• виділення фінансування з місцевого бюджету на програму підтримки підприємницької діяльності

Аналіз відповідей на запитання щодо наявності у громаді місцеві політики з підтримки підприємницької діяльності дає зрозуміти, що рівень впровадження відповідних політик/програм підтримки підприємництва нерівномірний.

Лише 23 громади (40%) підтвердили наявність таких політик/програм, тобто у них активно працюють над розвитком підприємницького середовища, запроваджують конкретні заходи підтримки.

12 громад (21%) зазначили, що такі політики/програми відсутні. На цьому може позначатись недостатність ресурсів у громаді, пріоритетність інших питань або низька  обізнаність щодо необхідності такої підтримки.

І ще 28 громад (49%) не надали відповідей, тобто майже у половині громад Вінниччини можливі проблеми з комунікацією або органи місцевого самоврядування (ОМС) не бажають розкривати інформацію та не мають чітких механізмів оцінки політик/програм або їх фактичної реалізації. 

Як органи місцевого самоврядування впливають на розвиток підприємництва, організовують громадські роботи, організовують робочі місця для людей з інвалідністю, ВПО та ветеранів, можна дізнатись із повного тексту дослідження.

Підписуйтесь на сторінки УГСПЛ у соціальних мережах:

Facebook | Instagram | Telegram — УГСПЛ пише | Telegram з анонсами подій | Twitter | Youtube | Viber