Практику незаконного засекречування і далі застосовує новий Президент (оновлено)
Днями Президент України Віктор Ющенко знову видав чотири укази під грифом „опублікуванню не підлягає”(№ 225/2005, № 226/2005, № 227/2005, № 228/2005).
Нагадаємо, що 28 січня Президент України вже підписав два Укази з позначенням „опублікуванню не підлягає”, чим, на думку українських правозахисників, продовжив сумнозвісну традицію минулої влади незаконно засекречувати свої рішення.
Використання цього грифу, а також грифу „не для опублікування” не передбачено жодним правовим актом, проте активно використовувалося владою.
Вже після перших виданих указів правозахисники звернулися до Віктора Ющенка з вимогою припинити незаконні дії у світлі декларацій про утвердження прав людини та відкритості влади.
У своєму листі до Президента за підписом співголови Харківської правозахисної групи, Голови правління Української Гельсінської спілки з прав людини та члена правління міжнародного товариства “Меморіал” Євгена Захарова вони вимагали скасування цих указів або оприлюднення їхнього змісту.
На думку правозахисників, за незаконними обмежувальними грифами минула влада ховала від суспільства свої корупційні діяння, кулуарні домовленості й безпрецедентні розміри соціальних благ для вищої номенклатури.
Тому сьогоднішня влада, що заявляє про жорстку боротьбу з корупцією, максимальну відкритість прийняття рішень має вжити відповідних заходів для оприлюднення змісту згаданих указів, аби показати свою готовність до відкритої співпраці, а не продовжувати ганебну практику незаконного засекречування, яку ще зовсім недавно новий Президент і уряд так жорстко засуджували.
За інформацією Української Правди від 15 лютого Держсе кретар Олександр Зінченко заявляє, що неможливо відмовитися від практики підписання секретних указів президента з грифом “не для друку”.
“Укази “не для друку” будуть мати місце. Якщо цього не буле, то означає, що немає державної таємниці”, – сказав Зінченко на прес-конференції в секретаріаті президента.
Від РУПОРу: “Даруймо пану Зінченку цю заяву, він тільки почав працювати в Адміністрації, пардон Секретаріаті Президента. Хоча міг би послухати помічників, а то і громадськість, та дізнатися про дві великі різниці – про державну таємницю охоронювану законом, та про різні грифи придумані чиновниками. Але, виглядає, що у пана Зінченка є шанс дізнатися про цю різницю в любому випадку, оскільки правозахисники здаватися або заплющувати на це очі не збираються. Вчасного нам всім прозріння!”