Пост-конфлікте правосуддя: практикум для українських юристів
Минулого тижня у Києві відбулась Міжнародна наукова конференція «Пост-конфліктне правосуддя в Україні». Юрист Центру стратегічних справ Української Гельсінської спілки з прав людини Аліна Павлюк відповідально відвідала практично всі заходи події та поділилася своїми враженнями.
Юридична діяльність частіше всього доводить, наскільки теорія далека від практики. Але нові виклики кожного разу показують, що без наукової бази втілити реальні завдання практично неможливо. 26-27 травня 2017 року у Києві відбувалася міжнародна наукова конференція «Пост-конфліктне правосуддя в Україні». Провідні експерти міжнародного права з України, США, Австралії, Азербайджану, Великої Британії, Данії, Італії, Казахстану, Канади, Нідерландів, Німеччини, Норвегії, Франції, Хорватії та інших країн долучилися до участі у заході. Конференція стала можливою завдяки зусиллям Української Гельсінської спілки з прав людини, Європейського товариства міжнародного права і Української асоціації міжнародного права.
Настрій всього заходу створив британський королівський адвокат, професор Університетського коледжу Лондона Філіп Сандс. Його виступ з приводу книги «Східно-Західна вулиця» та фільму «My Nazi Legacy» надихнув всіх учасників конференції на плідну працю протягом наступних днів. Слова Філіпа Сандса повторювалися різними ораторами в аспекті їх виступів на конференції.
Іншою визначною подією стала лекція колишнього судді Конституційного Суду Південної Африки Альберта Закса. Видатна людина з неймовірною особистою та професійною історією – саме таким запам’ятався для учасників Альберт Закс. Його емоційний виступ відкрив поняття правосуддя як процесу по відновленню зв’язків між людьми. Приклад Альберта змінює погляд на правду та примирення. Він змусив всіх учасників замислитися про те, наскільки важливо пам’ятати, що кожна жертва злочину в першу чергу людина, і людяність кожного залежить від його оточення, людини, яка знаходиться поряд.
В свою чергу, професор Університету Де Поля Шериф Бассіуні, визначна особистість у сфері міжнародного права, поділився своїм поглядом на міжнародне кримінальне правосуддя. Він наголосив наскільки важливо налагоджувати саме на національному рівні систему розслідування злочинів та здійснення правосуддя. Справедливість має цінуватись, в першу чергу, всередині держави, а вже потім виходити на міжнародний рівень. Не зважаючи на свій стан здоров’я, професор Бассіуні поспілкувався особисто з учасниками конференції, що стало цінним подарунком для всіх.
Кожен конфлікт у державі – це своєрідний виклик для суспільства. Від того, як країна реагує на цей виклик і залежить не тільки її подальше майбутнє, а і світової спільноти в цілому. Тому для того, щоб поглянути на поточну ситуацію в Україні з позиції наукових напрацювань, панелі конференції були поділені на тематичні робочі групи, в залежності від тематики виступів учасників.
Перша панель стосувалася сучасних викликів для перехідного правосуддя. Доктор наук Кембриджського університету Сара Ноуен відкрила засідання власне з поняття перехідного правосуддя. У своєму виступі вона наголосила на важливості завдань цього процесу, при цьому зазначивши, що Україні необхідно вирішити, що важливо саме для неї в практиці перехідного правосуддя.
Тему в аспекті міжнародного правосуддя підхопив Марк Керстен з Університету Торонто. Він розкрив місце Міжнародного кримінального суду у сфері досягнення постконфліктного правосуддя. При цьому Марк наголосив, що важливим для держави є саме внутрішній механізм, а не звернення до системи міжнародного правосуддя як до панацеї.
Суспільні процесі в ході постконфліктного правосуддя стали фокусом для виступу професора Університету Ноттінгема Марко Мілановича. Він зазначив про те, що сприйняття правосуддя буде залежати від настроїв у суспільстві. Нав’язана роками інформація громадянам тієї чи іншої держави стає своєрідною призмою у відношенні, зокрема, до рішення Міжнародного кримінального суду. Таким чином, важливою є роль у політичній стратегії висновків експертів, які складають вектор для суспільної думки.
Друга панель була присвячена ролі Міжнародного кримінального суду для постконфліктного врегулювання в Україні. Свої виступи на робочій групі представили професор Університету Копенгагена Ірина Марчук та професор Національного університету «Одеська юридична академія» Дмитро Коваль. На панелі було розкрито два аспекти: з однієї сторони – перспективи розгляду Міжнародним кримінальним судом ситуації в Україні, з іншої – вплив концепції колективної пам’яті на справляння правосуддя.
Окремо на конференції розкривалися питання роботи комісії зі встановлення істини у постконфліктних державах. Доктор Міндія Вашкамадзе зазначив, що кримінальне розслідування не може привести до відновлення правди. Значенням роботи комісій зі встановлення істини має бути встановлення історичних зв’язків, за умови повного сприяння державних органів у їх роботі. Дану тематику продовжив юрист Женевської академії міжнародного гуманітарного права і прав людини Ілья Нузов, який звернув увагу на вплив на події в України радянського минулого. І в цьому контексті комісія зі встановлення істини в Україні має стати платформою для створення діалогу між жертвами та винуватцями подій.
Також тематику впливу минулого в аспекті законів пам’яті презентував доктор Університету Амстердаму Уладіслав Белавусау. Експерт Української Гельсінської спілки з прав людини Олег Мартиненко зазначив, що не останню роль у роботі комісій зі встановлення істини відіграють неурядові громадські організації. А Наталія Сатохіна з Національної юридичної академії ім. Ярослава Мудрого звернула увагу на значення правди для перехідного правосуддя.
Питання компенсації жертвам збройного конфлікту досліджувалися на окремій панелі. У виступах юриста Університету Архуса Віто Тодесчіні, доктора Університету Манчестера Антала Беркса, професора Національного університету «Одеська юридична академія» Тетяни Антсупової та аналітика Української Гельсінської спілки з прав людини Алли Благої були розкриті механізми та можливості репарацій у різних аспектах порушень під час збройного конфлікту.
Також на окремій панелі відбулось обговорення моделі пост-конфліктного правосуддя, яка може бути найбільш підходящою для України. Доктор Американського університету Вашингтона Крістіан де Вос та юрист “Open Society Justice Initiative” Ерік Вітт представили позицію, чи можлива інтернаціоналізація судових інстанцій для розгляду тяжких злочинів. Адвокат Джакопо Роберті ді Сарсіна розглянув процес перегляду рішень в аспекті моделі українського правосуддя. Юрист Микола Бобринський наголосив на необхідності і важливості перехідного правосуддя і для Російської Федерації. Проте основним викликом процесу для Росії є внутрішня ситуація в державі. Професор Національного університету «Одеська юридична академія» Олексій Плотніков зверув увагу на основних зацікавлених осіб у процесі перехідного правосуддя. На його думку, у даному питанні пріоритет відноситься не до держави, а до громадянського суспільства. Доктор Університету прикладних наук Гааги Мікаель Вагіас висловив досить песимістичну позицію щодо створення спеціальних судів по ситуації в Україні. На його думку, основною причиною неможливості такого процесу є непослідовні дії України в аспекті правосуддя.
Ще однією визначальною подією на конференції став виступ професора Казахстанського інституту менеджменту, економіки та прогнозування Сергія Саяпіна. Він анонсував вихід книги щодо ситуації в Україні починаючи з 2014 року, в якій подаватиметься аналіз моделей перехідного правосуддя, сприятливих для поточної ситуації, ролі українського кримінального права у цьому процесі та висвітлено уроки для України на прикладі сусідніх країн. Крім того, професор наголосив на тому, що конфлікт в Україні має безпосередній вплив на міжнародну спільноту: держави мають обирати сторону, яку вони будуть підтримувати. Разом з тим – це час викликів для міжнародного права.
Досить яскравим було обговорення позитивних обов’язків держав за міжнародним кримінальним правом. Суддя Європейського суду з прав людини Ерік Мос поділився своїм досвідом роботи у Міжнародному трибуналі по Руанді. Він наголосив, що для правосуддя необхідний реалістичний план та політична підтримка.
Суддя Європейського суду з прав людини Ксенія Туркович продемонструвала еволюцію позиції практики ЄСПЛ в контексті збройних конфліктів. Професор Лариса ван ден Херік у своєму виступі проаналізувала заяви державних органів з приводу порушень міжнародного кримінального права. При цьому акцент ставився на тому, що заяви подібного характеру повинні викликати зобов’язання для держави, а не бути виключно публічними виступами. Професор Московського державного університету ім. М. Ломоносова Гліб Богуш підсумував роботу як України, так і Російської Федерації в напрямку імплементації норм міжнародного кримінального права, зазначивши, що обидві країни не виконують свої зобов’язання у даній сфері.
Окремо також розглядались порушення міжнародного гуманітарного права та Європейської конвенції з прав людини. Доктор Університетського коледжу Лондона Ральф Вайлд зробив акцент на розгляді Європейським судом з прав людини міждержавних скарг та, зокрема, юрисдикційних аспектах. Експерт Ради Європи Ліліан Апостол зобразив роль інституцій з прав людини у конфлікті на сході України та їх можливий вплив на вирішення ситуації. Тематика порушення майнових прав людини крізь призму практики Європейського суду з прав людини розглядалась Урядовим уповноваженим України у справах Європейського суду з прав людини Іваном Ліщиною та професором Університету Бірмінгему Гулярою Гулієвою. Зв’язок між міжнародним правом прав людини та міжнародним гуманітарним правом відобразила у своєму виступі Алесандра Ла Ваккара зі Школи права Кардозо. Та свій погляд на стан прав людини під час кризи в аспекті правосуддя, терору та політики презентував професор Університету Дікіна Джон Морс.
У той же час міжнародне гуманітарне право під час збройного конфлікту та його основні порушення розкривали у своїх виступах на іншій панелі. Ослі Орселік-Олсей з Університету Глазго відкрила панель з аналізу процесів примирення та їх вплив на здійснення правосуддя. Доктор Катерина Бусол розповіла про важливість захисту культурної спадщини під час збройного конфлікту. Крім того, експерт у своєму виступі звернула увагу на важливість навчання міжнародному гуманітарному праву як державних органів і військових, так і суспільства в цілому, в тому числі і дітей. Необхідність ефективного функціонування національної систему розслідування воєнних злочинів була фокусом у виступі юриста Української Гельсінської спілки з прав людини Надії Волкової. Експерт ділилася практичними проблемами на даний час в українській правоохоронній системі та визначила цільові питання, які потребують нагального вирішення.
Досить важко виділити пріоритетні напрямки чи теми, які звучали від провідних світових експертів у сфері міжнародного права. Але все ж таки, після конференції слухачам було про що замислитися.
Виклики збройного конфлікту для України – це платформа для реформ у напрямку процесу перехідного правосуддя. У таких умовах важлива правда та справедливість, а також шляхи для їх досягнення. Україна лише починає рухатися у цьому напрямку, але поки зрозуміло одне – не варто чекати завершення збройного конфлікту, щоб починати перетворення. У будь якому випадку, лише тоді буде відчутний прогрес у даній справі, коли саме людина та її права буде ставитись на першу ланку у фокусі держави.
Для всіх учасників і слухачів два дні конференції «Пост-конфліктне правосуддя в Україні» видались досить насиченими на події та яскраві виступи. То ж хочеться подякувати організаторам за те, що такий захід став можливим в Україні, за їх відмінну роботу та самовідданість. І сподіваємося, що це не останній захід такого характеру для України.