Поліцейська статистика в дії – дві сфабриковані справи проти активіста ЛЖВ

Микола Петрусик (прізвище та ім’я змінені) навесні 2021 року працював на мобільному пункті обміну шприців біля однієї з аптек Києва і разом з напарником Леонідом Гаврилюком (прізвище та ім’я змінені) надавав послуги для ЛВІН (людей, що вживають ін’єкційні наркотики) як соціальний працівник ГО «Клуб «Еней», що реалізує державну програму зменшення шкоди на замовлення Центру громадського здоров’я МОЗ України.

До чоловіків підійшли двоє поліцейських з вимогою показати документи та пояснити мету перебування під аптекою. Микола надав посвідчення і сказав, що він тут на роботі. Почуте виявилося недостатнім для правоохоронців і патрульні розпочали безпричинне присікання. На прохання представитись поліцейські почали нецензурно висловлюватись.  

Оскільки Микола обстоював своє право на гідне з ним поводження, поліцейські вдались до фізичної агресії. Вони грубо потягнули його за комір, кинули на землю і одягнули на руки кайданки. Напарник спробував зафільмувати протизаконне насильство, але вони вибили з його рук мобільний телефон і, відібравши рюкзак, відпустили. Позивача ж заштовхали до автомобілю і рушили.

В дорозі поліцейський час від часу завдавав М. Петрусику удари по тілу, хапав за горло, вчиняв інші дії, які завдавали фізичного болю. Все це супроводжувалося словесными образами.

У одному із відділків поліції  Святошинського району, в холі, прямо перед вікном чергового, поліцейські протиправно почали обшукувати особисті речі чоловіка. Після обшуку з нього зняли кайданки. М. Петрусик зателефонував на роботу до керівництва та проінформував про своє місцезнаходження. Керівник попросив Позивача перевести телефон у режим гучного зв’язку і піднести пристрій до працівників поліції. Після того, як  керівник попросив поліцейських представитись і пояснити причину затримання Миколи Петрусика, патрульні “ошаліли”. З криками «Та ти нормально нє панімаєш!» вони накинулись на Миколу з тлумаками і шарпаниною, відібрали телефон, повалили на підлогу і знову вдягли на руки кайданки. У такому становищі на підлозі чоловік перебував приблизно 10 хвилин. За всім цим мовчки спостерігав черговий по відділку, ніяк не реагуючи на прохання Позивача втрутитися.

Далі поліцейські, погрожуючи арештом, надиктували Миколі заяву про відсутність претензій, змусили підписати постанову про адміністративне правопорушення (ст. 178 КУпАП), у якій було зазначено, що Микола ніби перебував у п’яному вигляді в громадському місці, “принижуючи людську честь та гідність”. До того ж, поліцейські склали протокол у зв’язку з тим, що Микола начебто чинив  опір законній вимозі поліцейського (ст. 185 КУпАП). Після того, як чоловіка звільнили, до поліцейського відділку дісталися керівники М. Петрусика, викликали швидку допомогу і доставили Миколу до медичного закладу, де у нього діагностували забій м’яких тканин поперекового відділу хребта. 

Допомогти Миколі Петрусику захистити свої права взялися адвокати Української Гельсінської спілки з прав людини. Найперший крок – домогтися визнання постанови протиправною (строк на її оскарження 10 днів), адже усі відомості щодо фактів та обставин начебто вчиненого Миколою правопорушення є неправдивими (це рівною мірою стосується і постанови і протоколу):

 – по-перше, перед тим, як сфальсифікувати свою постанову інспектор ніяких матеріалів адміністративної справи щодо позивача не розглядав і не міг розглядати, оскільки таких матеріалів навіть не існувало;

– по-друге, інспектор  вказав, що затримав Миколу приблизно 300 метрів від відділку, а насправді затримання відбулося на віддалі приблизно 3,5 кілометри.

До того ж, позивач своїм виглядом нікого не міг ображати, адже і на місці затримання, і у відділку, і в кареті швидкої допомоги, і в лікарні він перебував у абсолютно тверезому стані і це було добре відомо інспектору на момент створення завідомо підробленої постанови.

Врешті-решт, адвокати УГСПЛ змогли довести у суді, що у справі були відсутні конкретні докази провини Миколи Петрусика. 

Згідно з ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

 Відповідно до ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП), доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, що притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами та інше.

 Згідно з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 08.07.2020 у справі№ 463/1352/16-а у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

 Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності врегульовані статтею 286 КАС України, пункт 3 частини 3 якої передбачає, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: скасувати рішення суб’єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

До того ж, інспектор указав у протоколі невірний час, у який позивач нібито знаходився у стані алкогольного сп’яніння. 

Таким чином, суд закрив вже розпочате провадження у справі та задовольнив вимогу правозахисників.