Коли читаєш повідомлення на головному сайті МВС України у розділі «Найголовніше», складається враження, що більшість публікацій спрямована на суцільні самозвіти з одночасним висновком за зразком, якщо у Вас є запитання, то ми їх вже розглянули.

Так, останнє повідомлення від 26.02.2011  «Керівники правоохоронних органів Харківщини обговорили питання медико-санітарного забезпечення затриманих і узятих під варту осіб» http://www.mvs.gov.ua/mvs/control/main/uk/publish/article/499948; для пересічного громадянина повинно свідчити про те, що «…організація медико-санітарного забезпечення затриманих і узятих під варту осіб, проведення лікувально-профілактичної та протиепідемічної роботи у вказаних установах в цілому відповідає вимогам чинного законодавства».

 Та такий висновок викликає здивування навіть за тих обставин, що у міжвідомчій  нараді з таких важливих для суспільства питань  під керівництвом  заступника прокурора Харківської області Сергія Хачатряна, присутності заступників начальника ГУМВС України в Харківській області Олега Соболєва і Миколи Голуба, заступника начальника управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в Харківській області Євгена Бараша були відсутні представники Міністерства охорони здоров’я. Саме останні мають надати дійсну оцінку тому реальному стану речей, які дійсно існують.

      А саме, до теперішнього часу на полицях у кабінетах МВС майже рік знаходиться на узгодженні проект спільного наказу МВС України, Міністерства охорони здоров’я та Державного Департаменту з питань виконання покарань «Про затвердження Порядку взаємодії закладів охорони здоров’я, територіальних органів внутрішніх справ, установ виконання покарань і слідчих ізоляторів, у частині забезпечення наступності диспансерного спостереження за ВІЛ-позитивними особами, здійснення клініко-лабораторного моніторингу за перебігом хвороби та проведення антиретровірусної  терапії». Аналогічний стан справ з проектом Наказу щодо розширення заходів застосування замісної підтримувальної терапії для споживачів ін’єкційних наркотиків, зокрема ВІЛ-інфікованих осіб. Роками не вирішуються та залишаються поза увагою чисельні питання соціальних, економічних, правових та медичних   проблем, які впливають під час перебування у цих установах хворих на туберкульоз.

      Якось склалося, що поки ці питання роками узгоджуються у міністерських кабінетах, на місцях рядові працівники та керівники спеціальних установ вимушені вирішувати щоденні питання хворих на свій розсуд та за рахунок сумнівного походження коштів.

       Варто звернути увагу на той факт, що  працівники спеціальних установ цілодобово та щоденно наражаються на небезпеку отримання захворювання від затриманих осіб. Та знайдіть хоча б один пункт у чисельних інструкціях та наказах  МВС з питань особистої гігієни та профілактики міліціонерів під час несення служби у спеціальних установах, під час конвоювання хворих осіб, їх охорони у адміністративних приміщеннях райвідділів, суду, прокуратури, медичних закладах. При цьому з року в рік зростає захворювання міліціонерів на туберкульоз саме під час несення служби.

      Та чи ми маємо в черговий раз обмежитися тим, що нам нав’язують у повідомленнях та стидаючись своєї бездіяльності вимушені завуальовано натякнути «… Водночас, як підкреслювалося, у діяльності деяких ізоляторів тимчасового тримання виявлено факти неналежного та неповного забезпечення дезінфікуючими, очищувальними та миючими засобами, порушення інших санітарних норм». І це все на що здатна прокуратура.

      За рахунок  адвокації, комунікації та соціальної мобілізації правозахисних організацій, у тому числі міжнародних, на Розпорядження від 22.02.2011р. №9149/1/1-11 М. Я. Азарова  для розроблення заходів, спрямованих на розширення заходів застосування замісної підтримувальної терапії для споживачів ін’єкційних наркотиків, зокрема ВІЛ-інфікованих осіб,  створюється робоча група. Сподіваємося, що А. В. Могильов, який є одним  їз основних виконавців доручення КМУ, буде щирим та відвертим щодо висвітлення дійсного стану справ з метою вирішення вкрай проблемних для МВС питань застосування замісної підтримувальної терапії для споживачів ін’єкційних наркотиків, зокрема ВІЛ-інфікованих осіб,  диспансерного спостереження за ВІЛ-позитивними особами, здійснення клініко-лабораторного моніторингу за перебігом хвороби та проведення антиретровірусної  терапії у тому числі, а може і перш за все у  місцях позбавлення волі.