В парламенті зареєстровано законопроект щодо змін до Державного бюджету на 2004 рік, який передбачає збереження існуючої ситуації оподаткування неприбуткових організацій. Нагадаємо, що відповідно до прийнятого бюджету, зупиняється дія статей, які надають пільги комерційним підприємствам при наданні благодійної допомоги неприбутковим організаціям.

Внесений законопроект № 4551 пропонує залишити чинною статтю 5.2.2 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, яка була призупинена на 2004 рік. Відповідно до цієї статті, „суми коштів або вартість товарів (робіт, послуг), добровільно перераховані (передані) протягом звітного року до Державного бюджету України або бюджетів місцевого самоврядування, до неприбуткових організацій, визначених у пункті 7.11 статті 7 цього Закону, у розмірі, що становить не менше двох та не більше п’яти відсотків оподатковуваного прибутку попереднього звітного року, за винятком відрахувань, визначених пунктом 5.8 цієї статті, та внесків, передбачених підпунктом 5.2.17 цього пункту”.

Тобто, на сьогодні комерційні підприємства мали певні пільги при фінансуванні неприбуткових організацій, якими є переважна більшість неурядових організацій.

Безумовно, що не маючи жодної мотивації, об’єм благодійної допомоги з комерційного сектору значно зменшиться.

Така політика держави не може не дивувати.

З одного боку здійснюється наступ на діяльність неурядових організацій: обмежуються види діяльності, вводиться ліцензування тощо. А тепер ще вводиться обмеження щодо фінансування. Про розвиток громадського сектору мова просто не може йти.

З іншого боку, парламентарі виразили надзвичайну стурбованість значним об’ємом іноземного фінансування неурядових організацій. А хто ж може з вітчизняних осіб фінансувати неурядові організації? За кордоном існує розгалужена система заохочення заняття благодійною допомогою, в наслідок чого і існують відповідні фонди. У нас же існування самого фонду є напівлегальним. Нагадаємо також, що українське законодавство не передбачає утворення фондів на відокремленому майні чи за заповітом. В Україні такі фонди існують як об’єднання осіб. Та і спробувати утворити однією особою благодійний фонд також практично не можливо. То ж, коли держава різноманітними методами знищує внутрішнього інвестора в громадський сектор, то звідки залишається брати кошти? А якщо при цьому „атакувати” ще й іноземну допомогу, тоді це нічим іншим як цілеспрямованим знищенням громадського руху назвати не можна. Бо позбавивши всіх цивілізованих способів фінансування, можна і позбавити реальної здатності таких організацій щось робити і на щось впливати. Таким чином, залишаться тільки радянського типу НУО, які збирають своїх членів для задоволення своїх інтересів в вільний від роботи час і які існують за рахунок своїх членських внесків (до речі які так само підлягають оподаткуванню, тому їх оформляють як благодійну пожертву).

А як же право кожного на свободу асоціацій?

Даний проект закону внесений народними депутатами М. Добкіним, О. Фельдманом та Л.Давидовою і розглядатиметься Комітетом ВРУ з питань бюджету.