Публікація

Підпали машин, побиття й меморіальні дошки: ЗА ЩО погрожують активістам Коцюбинського

Історія маленького селища Коцюбинське, що знаходиться під Києвом та звідусіль оточене Біличанським лісом, нагадує гостросюжетну кримінальну драму. У населеному пункті, в якому мешкає менше 30 тисяч людей, відбувається постійне протистояння активістів та корупційних інтересів. І ведеться воно навколо збереження лісу.

Проти активістів, які в своєму арсеналі мають увагу ЗМІ, акції протесту та рішення судів, тут застосовують значно жорсткіші правила гри. Опоненти включають залякування, спалення автомобілів, погрози та побиття.

 

Що сталося?

14 липня під парламентом активісти громади Коцюбинського зібралися на акцію під назвою “Коцюбинське=Київ”. Основна вимога –  приєднання селища до столиці. Саме за це триває боротьба частини громади вже не перший рік. 

“Нам потрібний доступ до столичної освіти, медицини, зокрема швидкої, комунальний транспорт. І ми маємо мати свого представника в Києві, щоб при розподілі Київрадою наших податків (бюджету) були враховані наші інтереси. Ми вимагаємо приєднати Коцюбинське до Києва, щоб була виконана головна умова децентралізації –  нерозривність території громади”, –  так пояснили свої вимоги учасники заходу.

За словами коцюбинів, селищу для Біличанського лісу, який оточує селище, таке приєднання теж було б на краще. Адже місцеві активісти відстоюють його та захищають від дерибану, що розпочався в далекому 2008 році. Їх опоненти заявлені в протилежному –  аби мати можливість контролювати місцеву владу.

По завершенню акції активістку з Коцюбинського Ірину Федорів чекали новини. На її будинку невідомі встановили гранітну плиту, дуже схожу на меморіальну дошку. На плиті –  фото Ірини та дезінформація про нібито придбану в будинку квартиру за 59 доларів  за квадратний метр .

 

Оскільки в будинку Ірини багато камер спостереження, плиту встановили на місці, де не ведеться спостереження –  на газовій трубі. Навіть її встановлення вже могло бути небезпечним для жителів.

На думку самої Ірини Федорів, залякування пов’язане з близьким приходом місцевих виборів. І роблять це задля того, аби місцева громада не підтримувала активістів.

“Вони хочуть, щоб люди злякалися і не так просто було підтримувати активістів, виходити за збереження лісу. Ти знаєш, що, якщо ти з ними –  у тебе вкрадуть камери, тобі ріжуть шини, спалять авто, тебе можуть побити, тобі поставлять меморіальну дошку. Це шмат суспільства відрізає від того, щоб воно долучалося до цього, принаймні публічно”, –  переконана активістка.

Перелічені Іриною ризики –  не голослівні. Активісти громади Коцюбинського, які борються за збереження Біличанського лісу та приєднання селища до Києва, неодноразово потерпали від погроз, тиску та залякування.

“У нас люди у 2017 році затримали нападника на голову ТВК, який за тисячу гривень її бив. Це все списали на побутову історію, –  розповідає активістка.

Йдеться про побиття голови Коцюбинської ТВК Людмили Демченко. Попри те, що активісти знайшли відео, на якому видно, що злочинець охороняв забудови політика з партії “Нові обличчя”, замовників нападу так і не знайшли.

Ірина Федорів подала заяву до поліції щодо погроз. Однак на ефективне розслідування справи не розраховує.

 

За що бореться громада Коцюбинського?

“Наша біда в тому, що ми оточені біличанським лісом, ресурсом, який можна дерибанити”, –  пояснює Федорів.

Історія боротьби для громади селища почалася у 2008 році. Рада маленького населеного пункту, оточеного звідусіль столичним лісом, незаконно передала у приватну власність 501 земельну ділянку. 

Згодом виявилося, що серед власників землі –  колишній мер Ірпеня забудовник Володимир Карплюк. Його ділянку першою відгородили парканом. Але завдяки тиску активістів, паркан вдалося зняти.

Громада Коцюбинського зібрала 15 тисяч підписів за те, аби Біличанський ліс став національним парком. Такий статус захищає землю від незаконного привласнення, а ліс –  від знищення. Паралельно велися судові процеси для того, щоб повернути роздану землю у недоторканну власність держави. Після збору підписів активісти звернулися до президента Віктора Януковича, аби той підписав відповідний указ про визнання Біличанського лісу нацпарком. Однак він цього не зробив.

Уже після Революції гідності громаді вдалося домогтися видачі указу від виконувача обов’язків глави держави Олександра Турчинова. Тож фактично ліс навколо Коцюбинського нарешті було визнано національним парком. Однак межі нацпарку досі не винесли в натуру. Тобто юридично його кордони існують, але вони досі не позначені спеціальними межовими знаками.

Під загрозою знищення досі перебувають 6,5 тисяч га, які активісти відвойовують у судах. За них боротьбу ведуть забудовники, пов’язані з Володимиром Карплюком та представниками партії “Батьківщина” у Київській області.

За словами Ірини Федорів, опоненти активістів у боротьбі за ліс зацікавлені в тому, аби місцева влада Коцюбинського була на їх боці. У 2015 році тогочасний мер Вадим Садовський та депутати ради провели громадські слухання, які нібито показали бажання мешканців приєднатися до Ірпеня. Активісти стверджують –  вони були фейковими, а в процедурі брали участь люди, які працюють на місцевих підприємствах, однак не живуть у Коцюбинському. 

“Рада Коцюбинського ухвалила це рішення під крики “Ганьба”. Приїхав Карплюк і за трибуною скандував “Ірпінь, Ірпінь”, а під стінами люди кричали “Київ, Київ”, –  згадує ті події Ірина Федорів.

 

Активісти громади оскаржили рішення слухань у судах. Першу інстанцію –  в Ірпені –  вони програли. Однак перемогли в апеляції. А згодом рішення на користь громади Коцюбинського ухвалив і Верховний суд.

Також у 2015 році головою селища жителі обрали активістку Ольгу Матюшину, яка стоїть на позиції захисту лісу в суді. 

Разом із тим, селище Коцюбинське зараз має функціонувати як окрема об’єднана територіальна громада, що утворилася внаслідок реформи децентралізації. Паспорт ОТГ видала Київська облдержадміністрація, а інформація в ньому грунтується на даних з Ірпеня –  пише голова селища Ольга Матюшина. Однак фактично мешканці громади відрізані від базових потреб, зокрема –  якісного та своєчасного медичного обслуговування.

Виклик швидкої для мешканців громади –  схожий на квест. Коли пацієнт потребує термінової госпіталізації, карета “швидкої” везе його через Київ у Бучу. Дитину –  до Ірпеня. Для місцевих жителів це серйозна загроза.

“У лютому була акція під парламентом. Звезли бюджетників, щоб мітингувати за приєднання до Ірпеня. Для однієї з мітингувальниць через кілька днів викликали “швидку”. Вона мала проблеми з серцем, –  розповідає Ірина Федорів. –  Її довезли в Бучу, і вона померла”.

Саме тому в березні 2018 року громада селища провела поіменні громадські слухання, за результатами яких 61% коцюбинців підтримали приєднання селища до Києва.

 

Як у Коцюбинському воюють з активістами

“Я жила під охороною з автоматами Калашникова. Моя однорічна дитина гуляла з охороною. Після цього меморіальна плита –  це смішно”, –  розповідає Ірина Федорів.

До таких заходів Ірині довелося вдатися після того, як у 2012 році вона отримала погрози після зйомки низки сюжетів про ліс. “Мені був дзвінок, сказали, що якщо буду займатися цією темою, будуть наслідки”, –  пригадує активістка. Охорону на той момент їй надав телеканал СТБ, де Ірина працювала журналісткою.

Для активістів  Коцюбинського залякування, тиск і погрози вже стали практично щорічно рутиною.

У 2016 невідомий з ножем проник до будинку, де зберігався місцевий “самвидав” –  газета “Громада Коцюбинського”. Активісти самі готували матеріали та скидалися грошима, аби поширювати серед мешканців селища важливу об’єктивну інформацію. Метою проникнення було викрадення видання. Попри те, що злодія спіймали на гарячому, жодного покарання він не отримав.

Рівно за рік, 7 червня 2016, Ірині Федорів невідомі порізали шини автомобіля.

 

 

У 2017 році побили голову Коцюбинської ТВК пенсіонерку Людмилу Демченко у власному дворі. Чоловік представився працівником інтернет– служби і хотів проникнути до неї додому. Після відмови почав зловмисник почав наносити Людмилі удари. Його затримали на місці.

 

 

Як повідомляє Ірина Федорів, саме тоді активісти розпочали процес із відкликання місцевих депутатів. Голова виборчої комісії,з огляду на нього, –  важлива ціль.

У цьому ж році газові котельні у Коцюбинському передали в приватні руки –   ТОВ “Мастер– Енерго”. В опалювальний період мешканцям міста не вмикали опалювання. На переконання активістів, такі дії були навмисно спровоковані, аби змусити мешканців громади вийти на бунт проти мера селища Ольги Матюшиної. Повернення котелень у власність громади довелося відстоювати в суді.

 

 

Після боротьби за тепло та монополістом у жовтні 2018 року у Коцюбинському підпалили чотири автівки, серед яких  дві належали працівниці селищної ради Дарині Александровій та її чоловікові. Підпал жінка пов’язувала зі своєю активною громадською позицією –  боротьбу за ліс та повернення котелень.

 

 

Крім того, проти активістів Коцюбинського час від часу ведеться й інформаційна боротьба. Зокрема, їх часто звинувачують у відстоюванні інтересів якихось забудовників. 

 

Стаття розміщена у рамках реалізації проекту “Підтримка та захист громадянського суспільства в Україні”, що втілюється за фінансової підтримки Посольства Королівства Нідерланди в Україні та Європейського Союзу.

Якщо помітили помилку на сайті, будь ласка, виділіть текст та натисніть ctrl-enter.

Також може бути корисним

Андрій Кравчук (ГО «Наш світ»): «Досвід країн з подібною до України суспільно-політичною ситуацією показує, що суспільство готове не тільки до дискусії, але й до запровадження РЦП»

Чергове інтерв’ю від УГСПЛ з обговорення проблематики законодавчого прийняття Реєстрації Цивільного Партнерства (РЦП) в Україні....

27 Листопада 2020

Приєднуйтесь

Робiмо велику справу разом!
Підтримати Стати волонтером Пройти стажування

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: