Переслідування міжнародних злочинців та запровадження перехідного правосуддя: пошук національних підходів
Керівник аналітичного напряму УГСПЛ Олег Мартиненко взяв участь дискусії Правозахисного порядку денного «Міжнародні злочини та справедливе покарання»
Відсутність належної кваліфікації та відповідальності за воєнні злочини та злочини проти людяності, спроможність України ефективно фіксувати такі злочини є ознакою компетентності правоохоронної та судової систем держави. Проте сьогодні у цій сфері існує низка проблем, які пов’язані з:
- наявністю понад 10,3 тисяч загиблих, понад 24,5 тисяч поранених та близько 1300 зниклих безвісти з числа цивільного населення і комбатантів;
- втягнення в діяльність незаконних збройних формувань щонайменше 34 тисяч громадян України;
- спричинення різного роду шкоди більш, ніж 5 млн мешканцям Донбасу.
Виклики гібридного збройного конфлікту, нав’язаного Росією, виявили, що розслідування злочинів, вчинених у зоні конфлікту, самостійно та нескоординовано проводять три різні суб’єкти – Генеральна прокуратура, Служба безпеки, МВС України відповідно до їх юрисдикції. Проте такий розподіл не надає змоги скласти цілісну картину російської агресії, та відповідно – скласти доказову базу для розгляду матеріалів у Міжнародному Кримінальному Суді. Як результат, в Україні відсутня єдина база осіб, загиблих в ході конфлікту; база пошкодженої нерухомості; окрема база комбатантів, підозрюваних/звинувачуваних у злочинах, вчинених в зоні конфлікту.
Як можна забезпечити невідворотність покарання за воєнні та міжнародні злочини? Це питання розглядалося з різних аспектів в ході дискусії, організованої 29 березня 2018 року в рамках платформи «Правозахисного порядку денного» за участю Центру Громадянських Свобод та Української Гельсінської спілки з прав людини. За активної участі правозахисників, журналістів та адвокатів були обговорені наступні моменти:
- Які зміни в законодавстві України необхідні для ефективного розслідування воєнних злочинів? (Костянтин Задоя, кафедра кримінального права та кримінології Київського національного університету ім. Т. Шевченка).
- Які приклади міжнародного досвіду можуть стати в нагоді Україні? (Олександр Євсєєв, науковий консультант судді Конституційного Суду України).
- Що може дати національна модель перехідного правосуддя для переслідування воєнних злочинців? (Олег Мартиненко, керівник аналітичного напрямку УГСПЛ).
Олег Мартиненко, зокрема, зробив акцент на ресурсному забезпеченні змін до законодавства, яке має передбачати підготовку кадрового резерву слідчих, працівників органів прокуратури та суддів. Необхідним також є розгляд можливих форм амністії та готовності громадянського суспільства обирати національні форми досягнення миру. Окрему увагу експерт приділив важливості просування законопроекту, розробленого УГСПЛ у рамках робочої групи при Уповноваженому ВРУ з прав людини «Засади державної політики захисту прав людини в умовах подолання наслідків збройного конфлікту». У ході дискусійного обговорення було підкреслено важливість комплексного підходу, який надає перехідне правосуддя, до вирішення завдань кримінальної юстиції у пост-конфліктний період.