Перехідне правосуддя як модель постконфліктного відновлення: досвід та перспективи для України

Чому ж ми не поспішаємо з розробкою концепції перехідного періоду? Що насторожує владу та громадянське суспільство? Чи зможе Україна подолати наслідки збройного конфлікту і перейти до етапу сталого розвитку? Відповідь на ці питання шукала Правозахисна група «СІЧ», на базі якої працює громадська приймальня Української Гельсінської спілки з прав людини у м. Дніпро у своєму аналітичному дослідженні концепції перехідного правосуддя.

Про перехідне правосуддя, ключові напрями та виклики впровадження — розповідаємо у матеріалі.

Модель перехідного правосуддя увібрала в себе досвід багатьох держав, які свого часу перебували у збройних конфліктах та змогли подолати їхні наслідки і вийти на етап сталого розвитку.

У дослідженні детально розглядаються основи перехідного правосуддя, вивчається наявний досвід та спрогнозувати можливість застосування цієї міжнародно-правової моделі в українському контексті.

Аналітик Віктор Філатов, автор дослідження, додає, що не варто втрачати час та вигадувати те, що давно вже було апробовано в численних національних контекстах:

— У нас є шанс взяти найкраще та імплементувати в наше законодавство та практику діяльності влади і громадянського суспільства. Тому, тематика перехідного правосуддя є вкрай актуальною на сучасному етапі розвитку Української держави.

Читати більше:

Перехідне правосуддя теорія, практика та перспективи (СІЧ)Завантажити

Що таке перехідне правосуддя?

Протягом десятиліть була розроблена концепція та сформована цілісна міжнародно-правова модель перехідного правосуддя, що допомагає державам відновлюватися після конфліктів. Це комплекс заходів, які дозволяють встановити правду, покарати агресора та забезпечити жертвам право на компенсацію.

На сьогодні питання впровадження моделі перехідного правосуддя в Україні є досить дискусійним. Однак, Україна вже застосувала окремі елементи цієї моделі на практиці, і цей процес був достатньо ефективним, дозволивши досягти бажаних результатів.

Перехідне правосуддя — це міжнародно-правова модель, що застосовується для подолання наслідків збройних конфліктів або авторитарних режимів. Воно допомагає суспільствам відновити справедливість, довіру до влади та побудувати сталі демократичні інститути. Ця концепція пропонує системний підхід до встановлення історичної правди та примирення суспільства після травматичних подій.

У світі ця концепція пройшла кілька етапів розвитку::

Докласичний етап — формування ідеї та основних принципів ПП.
Класичний етап — апробація механізмів ПП у різних країнах світу.
Посткласичний етап — удосконалення концепції та її адаптація до сучасних викликів.

Ілюстративне фото. Джерело depositphotos.com

Ключові напрями перехідного правосуддя

1. Інституційні реформи. Включають оновлення влади, впровадження правових реформ та проведення люстрації. Ці заходи спрямовані на відновлення довіри громадян до державних інституцій.

2. Кримінальне переслідування. Притягнення до відповідальності осіб, винних у воєнних злочинах та грубих порушеннях прав людини. Цей напрям забезпечує невідворотність покарання та сприяє відновленню справедливості.

3. Відшкодування жертвам. Розробка та впровадження механізмів компенсації моральної та матеріальної шкоди постраждалим від конфлікту або репресій.

4. Пошук правди. Формування об’єктивної історичної пам’яті та вшанування жертв конфлікту через створення комісій правди, музеїв, меморіалів тощо.

Ці напрями спираються на ключові принципи, серед яких:

Припинення безкарності й забезпечення кримінального переслідування винних
Забезпечення жертвоцентризму та права на сатисфакцію
Пошук першопричин конфлікту та історичної правди
Посилення верховенства права й національних механізмів перехідного правосуддя
Сприяння примиренню, неповторенню та збереженню історичної пам’яті
Урахування політичного контексту в процесі реалізації перехідного правосуддя
Запровадження інституційних реформ та розбудова громадянського суспільства
Поєднання традиційних і релігійних підходів до перехідного правосуддя
Відновлення довіри до влади та підтвердження соціальних цінностей

А як щодо України?

Україна вже реалізує деякі елементи перехідного правосуддя: люстрацію, реформу судової системи, документування воєнних злочинів, часткові механізми компенсацій для постраждалих. Проте ці кроки не об’єднані єдиною стратегією — у нас досі відсутнє цілісне бачення та загальнонаціональний план дій.

— Для сучасної України цей узагальнений історичний досвід дуже важливий і наша держава може використати його для постконфліктного відновлення. Однак, напрацьовувати власну стратегію перехідного періоду слід вже сьогодні, — наголошує Віктор Філатов.

До того ж, ситуація в Україні має низку особливостей, які створюють додаткові виклики для впровадження моделі перехідного правосуддя:

Збройна агресія здійснюється державою, яка згідно з міжнародно-правовими документами є гарантом безпеки України
Тотальний контроль РФ за тимчасово окупованими територіями
Недосконалість механізмів реалізації окремих напрямів перехідного правосуддя
Неадаптованість структури владних інституцій до потреб перехідного правосуддя
Недостатня кількість комплексних наукових праць у сфері перехідного правосуддя в Україні
Залежність національного контексту від трансформації суспільства держави-агресора

Тож є певна складність: з одного боку Україна вже застосовує на практиці окремі напрями перехідного правосуддя, а з іншого – не визнає необхідності використання цієї моделі миробудування.

Висновки та перспективи

Перехідне правосуддя — це не просто набір інструментів, це про побудову справедливого післявоєнного суспільства. Попри всі складнощі, модель перехідного правосуддя є прийнятною для українського контексту та може допомогти країні подолати наслідки війни і вийти на етап сталого розвитку.

Для цього важливо:

розробити Національну стратегію перехідного правосуддя;
створити комісії правди, які допоможуть зберегти історичну пам’ять;
залучити міжнародних партнерів для підтримки.

Комплексний підхід до впровадження перехідного правосуддя дозволить Україні не лише ефективно подолати наслідки збройного конфлікту, але й забезпечити міцний фундамент для майбутнього розвитку та недопущення повторення конфлікту.

Інші публікації за цією темою: