Пані Ксенія ( ім’я змінено) потребувала правової допомоги. Її чоловік загинув в березні внаслідок обстрілу громади військовими РФ. У жінки залишилось двоє неповнолітніх дітей, тож вона вирішила оформити на них пенсію по втраті годувальника, задля чого і звернулась до Громадської приймальні Української Гельсінської спілки з прав людини в м. Торецьку. Правозахисники, ретельно вивчивши ситуацію, склали та направили до Торецького об’єднаного управління ПФУ Донецької області відповідну заяву в інтересах жінки, долучивши до неї весь пакет документів, необхідний для оформлення цього виду допомоги.

Зазначимо що згідно ст. 36 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” пенсія у зв’язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім’ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності. При цьому дітям пенсія у зв’язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

Під час воєнного стану в Україні при наявності всіх необхідних документів, для призначення пенсії особа може звернутись до будь-якого сервісного центру Пенсійного Фонду України (далі – ПФ України) незалежно від регіону. Місце реєстрації (так звана прописка) фактичного проживання для призначення пенсії не мають значення, оскільки Пенсійний фонд володіє Реєстром застрахованих осіб, де зберігається інформація про кожну людину, яка офіційно працювала.

Через деякий час жінка отримала відповідь, в якій зазначалося, що у її померлого чоловіка на момент смерті було недостатньо страхового стажу, який надав би його дітям право на отримання даного виду пенсії. При цьому посадовці мотивували свою відмову дуже дивно: для підтвердження невистачаючих періодів страхового стажу жінка нібито була повинна надати  уточнюючі довідки з підприємств, на яких працював її покійний чоловік. 

Вказаною відповіддю були аж не аби як здивовані і самі правозахисники приймальні, оскільки серед документів, сформованих разом із заявою до ПФ України, був також оригінал трудової  книжки покійного. А в ній як раз і містилися усі необхідні записи щодо роботи на вказаних підприємствах. 

Відповідно до Інструкції  про порядок ведення трудових книжок працівників N 58 від 29.07.93 р. та Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 12 серпня 1993 р. N 637 трудова  книжка  є  основним  документом   про трудову діяльність працівника, а також основним документом, що підтверджує стаж роботи.

Тож, оскільки серед документів була і трудова книжка померлого з усіма відповідними записами в ній, вимога посадовців про надання уточнюючих довідок підприємства була розцінена правозахисниками як протиправна. Про що і було в свою чергу повідомлено працівників ПФ України  у додатковій заяві, яку працівники приймальні допомогли скласти пані Ксенії. Повторне письмове звернення мало позитивний результат – дітям померлого чоловіка оформлені необхідні пенсійні виплати по втраті годувальника.   

Ми вітаємо пані Ксенію з цим рішенням та закликаємо громадян звертатися до нашої приймальні у разі порушення або невизнання їх законних прав та інтересів!

Матеріал підготовлено Громадською приймальнею УГСПЛ в м. Торецьку