Член Української Гельсінкської групи з 3 жовтня 1977 року пішов із життя 27 квітня у Вашингтоні. Українська Гельсінська спілка з прав людини висловлює свої співчуття рідним та близьким і пам’ятає легендарного дисидента та борця за права людини.

Віталій Васильович Калиниченко за своє життя зазнав більше 18 років ув’язнень. У 1967-у Мурманський обласний суд засудив його до 10 років таборів суворого режиму за звинуваченням у “спробі зради Батьківщини”, ст. 64 п. “а”, ст.ст. 40, 15 КК РРФСР. Підставою цього була спроба перетнути кордон СРСР з Фінляндією. У 1974 році Калиниченко, у заявах до Президії Верховної Ради СРСР та Комісії з прав людини ООН стверджував, що його судили за політичні переконання. Вперше втекти з СРСР він намагався у 1964, відмовившись бути завербованим слідкувати за іноземними студентами, за що був і вперше заарештований.

Протягом ув’язнення у різних російських в’язницях Віталій Калиниченко боровся за статус політв’язня, відмовлявся від радянського громадянства. Після звільнення став членом УГГ. Маючи вищу освіту та працючии інженером-економістом, постійно був під наглядом, піддався обструкції та переслідуванням,  арештам, не мав змоги влаштуватись навіть на некваліфіковану роботу, і, врешті, був знову засуджений у 1980 році на 10 років ув’язнення та 5 років таборів, як “особливо небезпечний рецидивіст”.

У 1989, через два роки після звільнення, Віталій Васильович виїхав до США, де прожив решту життя, хворіючи в останні його роки. У 2006 році був нагороджений Президентом України орденом «За мужність» І ступеня, за громадянську мужність, самовідданість у боротьбі за утвердження ідеалів свободи і демократії та з нагоди 30-ї річниці створення Української Громадської групи сприяння виконанню Гельсінкських угод.