Публікація

Ольга Жукова: «Я навчилася отримувати натхнення від невеликих змін»

Нове інтерв’ю з авторської серії гендерної експертки Тамари Марценюк. Учасницею чергової бесіди стала херсонська правозахисниця Ольга Жукова.

Ольга Жукова – тренерка, експертка з ґендерних питань, консультантка з питань організаційного розвитку НУО, голова ГО «Громадський центр «Нова генерація». До того працювала в Херсонському обласному Фонді милосердя та здоров`я, Програмі рівних можливостей та прав жінок в Україні Програми розвитку ООН, Управлінні у справах сім’ї та молоді Херсонської обласної державної адміністрації, Південноукраїнському регіональному навчальному центрі  Представництва Фундації «Україна – США».

Ольга має близько 20 років тренерського досвіду із питань менеджменту НУО, залучення громадян до процесів прийняття рішень, прав дитини (за методикою Компасіто), ґендерної політики, попередження насильства в сім`ї, ґендерно-орієнтовного бюджетування.

Отримала диплом магістра державного управління Одеського регіонального інституту державного управління Національної Академії державного управління при Президентові України. Окрім того, навчалася і стажувалася у Швеції, США, Ізраїлі, Польщі, Грузії.

Серед останніх публікації – «Ґендерно-орієнтоване бюджетування в Україні: Теорія та практика» (2016), «Ґендерні аспекти бюджетування на місцевому рівні» (2012).

– Будь ласка, поділіться історією свого залучення до правозахисного руху України. Чому Ви вирішили працювати у цій сфері?

– Громадською діяльністю я почала займатися у 1993 році. Тоді у Херсоні була заснована перша молодіжна громадська організація «Нова генерація», членкинею якої я стала. Звісно, я знала про права людини дуже мало, а про правозахисний рух України – майже нічого.

У тему прав людини я заглибилась на початку 2000-х, коли вперше почула слово «ґендер». А коли почала працювати в Херсонській обласній державній адміністрації, то на собі відчула, що таке ґендерна та вікова дискримінація. Адже була наймолодшою заступницею начальника управління та ще й без досвіду державної служби.

Подією, яка стала для мене знаковою – знайомство з Ларисою Кобелянською та Іриною Ігнатовою. І потім реалізація спільного проекту Херсонської обладміністрації та Програми рівних можливостей ПРООН щодо упровадження ґендерної політики у Херсонській області. Я координувала проект, і саме завдяки цьому я стала системно займатись темою ґендерної рівності.

– Де Ви здобували освіту та знання із сфери прав людини?

– Розпочала здобувати знання зі сфери прав людини, ще навчаючись в інституті. Адже тема моєї дипломної роботи – «Проблема фемінізму у творчості письменників к. ХІХ- п. ХХ ст. (Ольги Кобилянської, Наталії Кобринської та Євгенії Ярошинської»). Як громадська активістка брала участь у різних тренінгах з теми ґендерної рівності та ґендерної політики.

Надзвичайно важливою для мене стала стажувальна поїздка до Швеції у 2004 році. Я тоді працювала в Херсонській обласній державній адміністрації, управлінні у справах сім’ї та молоді і відповідала за реалізацію ґендерної політики. У Швеції наша група державних службовців знайомилась з тим, як працюють Міністерства, як формується ґендерна політика, через які інструменти реалізовується. Тоді ж я вперше усвідомила важливість ґендерної статистики для прийняття управлінських рішень.

Ще одна програма, яка дуже вплинула на мене, – Програма рівних можливостей та прав жінок в Україні ПРООН. Тут я і працювала тренеркою з ґендерної політики і переймала досвід колежанок. У рамках цієї програми створена потужна тренерська команда з різних областей України, які і зараз системно працюють з темою ґендерної рівності як на національному, так і місцевому рівнях.

– З якою тематикою у правозахисному русі Ви працюєте?

– З 2001 року я працюю з темою ґендерної рівності. Зокрема, напрямок ґендерна політика та ґендерне бюджетування, також тема права дитини.

– Чи доводилося Вам працювати із тематикою прав жінок?

– Так, я постійно працюю із тематикою прав жінок, я феміністка. І мій принцип – завжди підтримую жінок і допомагаю долати «скляну стелю». Регулярно проводжу тренінги з ґендерної рівності та феміністичного руху. У 2011 році ініціювала у Херсоні проведення тренінгового курсу «Херсонські ґендерні студії».

У 2017 році разом з Оленою Микитась (ХОЦ «Успішна жінка»), Мариною Усмановою та Наталею Блок (БО «Іная») організували у Херсоні перший феміністичний марш на 8 березня. Основною темою маршу стала вимога ратифікувати Стамбульську конвенцію. І в цьому році ми також виходили на марш.

Також ГО «Нова генерація», головою якої я є, входить до коаліції громадських організацій, які  вже більше року реалізують адвокаційну кампанію з відкриття Кризового центру для жінок, які потерпіли від домашнього насильства у м. Херсоні.

З 2017 року я працюю в об’єднаних громадах Херсонщини, Миколаївщини в рамках програми «Децентралізація приносить кращі результати» (DOBRE) як консультантка з ґендерно-орієнтованого бюджетування. Ми проводимо тренінги для працівників ОТГ, консультуємо їх, як включати ґендерний компонент у місцеві стратегії, програми та бюджети. Тобто зараз ми з колегинями допомагаємо громадам формувати гендерну політику та в бюджетах виділяти на це кошти.

На сьогодні вже є перші зміни на рівні громад. Наприклад, в Музиківській ОТГ (Херсонська обл.) ми разом з фахівцями сільської ради проаналізували програму з розвитку фізичної культури та спорту. Ґендерний аналіз показав, що левова частина коштів виділяється на підтримку футболу у громаді, яким займаються виключно хлопці. А дівчата та жінки старшого віку не мали жодної пропозиції щодо занять фізкультурою та спортом (за кошти місцевого бюджету). Завдяки нашій роботі у програму було внесені зміни і виділено кошти на оплату тренеру, який проводить заняття з фітнесу та працює з жіночою командою з волейболу.

– На Ваш погляд, які найбільші успіхи правозахисного руху в Україні?

– Правозахисний рух став більш видимим і потужним. Практично у кожній реформі, яка впроваджується в Україні, беруть участь експертки та експерти «третього сектору». Під тиском правозахисного руху, громадських активістів відбуваються зміни у законодавстві, змінюється нормативна база.

Відбуваються ґендерні перетворення. Знімаються обмеження для жінок у професійній сфері, жінки у збройних силах стали видимою групою. Щороку відбуваються марші рівності. Тема дискримінації та толерантності постійно обговорюється на різних рівнях у різних групах. І цей процес дискутування дуже важливий, адже завдяки йому у суспільстві просуваються ідеї рівності. Саме правозахисна спільнота ці теми піднімає, а коли необхідно – досить жорстко реагує на недолугі дії посадовців.

– Із якими викликами стикається сучасний правозахисний рух України?

– Чим більше просуваються реформи, змінюються традиційні «правила гри», тим більше зростає тиск держави на «третій сектор» і, зокрема, на правозахисників. Лише один приклад – запровадження електронного декларування для антикорупційних громадських організацій.

Почастішали напади на громадських активістів, незалежних журналістів, правозахисників. Кричущий випадок у Херсоні – 31 липня облили сірчаною кислотою громадську активістку. І на всі ці випадки є досить млява реакція правоохоронних органів.

Також у суспільстві посилюється супротив ґендерній рівності з боку радикальних рухів та церкви. Саме під впливом ради церков блокується ратифікація Стамбульської конвенції. Тому важлива консолідація, об’єднання правозахисного руху перед цими викликами.

– На Вашу думку, чи достатньо уваги правозахисний рух приділяє гендерній тематиці?

– Вважаю, що недостатньо. На жаль, є таке ставлення, що от є важливі теми прав людини, а «оті феміністки чогось вимагають». Або, наприклад, правозахисник, який за забезпечення виборчого права, але щиро вважає, що місце жінки на кухні.

У таких випадках у мене виникає питання, як ви можете захищати права одних груп і в той же час толерувати порушення прав іншої групи – жінок? Тому правозахисникам важливо більше цікавитись темою ґендерної рівності, адже вона є наскрізною. В іншому випадку це буде як битва з багатоголовим драконом – одну голову рубаємо, а іншій голові в це же час даємо вітаміни для зміцнення здоров’я.

– Гендерне насильство – серйозна проблема, зокрема в Україні. На Ваш погляд, що слід зробити, аби змінити ситуацію на краще?

– Важлива системна робота органів влади з подолання цієї проблеми. Не імітація діяльності, а реальна робота і політична воля. Коли виділяються кошти з бюджетів на створення кризових центрів та інших сервісів, де потерпілі могли б отримати реальну допомогу.

Важливі також просвітницькі кампанії з формування нульової толерантності до насильства у суспільстві.

– Що або хто Вас найбільше надихає у Вашій правозахисній діяльності?

– Я навчилася радіти і отримувати натхнення від маленьких перемог і невеликих змін. Отримали у громаді жінки можливість займатись фізкультурою – і це класно.

Сільська жінка, мама трьох дітей, яка рік тому вперше потрапила на мою консультацію і вперше почула про громадський активізм і тренінги, через рік усвідомила необхідність подальшої освіти. Зараз вона вступила у вищий навчальний заклад. Буде отримувати економічну освіту. Це перемога.

Або ще в одній громаді жінки розробили проект, виграли його – і створили в селі центр громадської активності. Ось такі перемоги мене дуже надихають.

Спілкувалась Тамара Марценюк

Якщо помітили помилку на сайті, будь ласка, виділіть текст та натисніть ctrl-enter.

Також може бути корисним

Звернення Правозахисного порядку денного з приводу відмови де-факто влади Криму відпустити на лікування журналіста радіо «Свобода»

Звернення Правозахисного порядку денного з приводу відмови де-факто влади Криму відпустити на лікування журналіста радіо «Свобода»...

11 Жовтня 2018

Правова абетка: спротив поліції

Подкаст Олега Шинкаренка та Олени Сапожнікової «Правова абетка» виходить за підтримки мережі громадських приймалень та...

01 Жовтня 2018

Приєднуйтесь

Робiмо велику справу разом!
Підтримати Стати волонтером Пройти стажування

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: