Олександр Павліченко: «Не повернути життя молодої людини, яка загинула лише через те, що вона була ромом»
Коментар виконавчого директора Української Гельсінської спілки з прав людини щодо нападу та вбивства у ромському поселенні на околиці Львова 23 червня
Львів. Затишне і привабливе місто, яке стало одним із центрів українського туризму. Сюди їдуть екскурсії, просто посидіти в затишних кафе чи ресторанчиках, насолодитись архітектурою, театром, кавою, книжками – львівською атмосферою.
Але від суботи Львів став знаковим для України містом через нічне вбивство ромського чоловіка і дике знищення з побиттям та різаниною тимчасового ромського поселення. Роми з закарпатського села приїхали до Львова не відпочивати в дорогих кафе, їх вигнали злидні за пошуком копійчаних заробітків, про які багато хто з нас не здогадується – сортування сміття, пошук металу, пляшок, які вони за ті ж копійки здають на вторсировину, наймитування у найближчих господарствах…
Так, затримання тих, хто вчинив цей злочин відбулось швидко й ефективно, тут правоохоронці спрацювали відмінно. Далі – розслідування, суд, вироки. Все це буде. Але не повернути життя молодої людини, яка загинула лише через те, що вона була ромом. Декілька його родичів дивом уникнули смерті, отримавши численні ножові поранення. Особи, які вважають себе чомусь «вищими й правильнішими» уночі вирішили знищити наметовий ромський табір, вчинивши фактично збройний розбійний напад. За що, звичайно, мають понести належну відповідальність згідно з законом.
Ще в неділю лунали заяви про необхідність провести належне розслідування ситуації, зокрема, від Уповноваженого ВРУ з прав людини, Генерального секретаря Ради Європи, як повідомляють ЗМІ, затримали усіх нападників – 12 осіб, тобто правоохоронні органи тут спрацювали чітко і час ставити питання вже не про розслідування самої кримінальної справи і притягнення до відповідальності – це відбудеться, не сумніваюсь, належним чином, а про причини цієї трагедії і те, як запобігти такому в майбутньому.
На жаль, такий розвиток подій назрівав і був передбачуваним. Ми не встигли випрацювати схему роботи на місці з представниками ромського населення, яке прибуває на нову територію, лише почавши робити перші кроки. Не встигли.
Роми, які приїздять, як правило, теплої пори, на нову територію, звичайно ніде не реєструються, ніхто не знає, скільки осіб приїхало, чи є там діти, і скільки, чи існують якісь особливі потреби у тих, хто прибув. В кращому випадку їх намагаються не помічати, або пропонують перебратись на інше місце.
Ні швидка допомога, ні соціальний працівник до такого місця не з’явиться, навіть якщо будуть нагально викликати. Правоохоронні органи, які мають також забезпечувати правопорядок, теж не поспішають туди їхати. І це спричинює вразливість і незахищеність, з якою живуть і яку гостро відчувають такі роми-переселенці. МИ не можемо гарантувати їм захист. Намагались випрацювати схему, коли представники місцевої влади, відповідних соціальних служб і правоохоронці за розробленим протоколом встановлюють контакт, збирають основну інформацію і забезпечують хоч мінімальний контроль за ситуацією. Це планували робити швидко, але, як видно, це треба було зробити позавчора.
Останнє, але, мабуть, головне. 1 вересня у школах Львова будуть проводити уроки патріотичного виховання. Я б пропонував цю годину присвятити пам’яті убитого хлопця-рома. Ті 12 убивць, які ще довго, якщо не пожиттєво, будуть ізольовані від суспільства, як раз надихались ідеями національної переваги. І не кількість вишиванок, заспіваних гімнів та портретів Шевченка і Лесі Українки визначають рівень патріотичного виховання. А відсутність виродків, які вбивають іншого, за те, що він ром. Їх же хтось виховав такими.