Одразу видно, коли держава бореться зі смертністю у в’язницях

Минулого тижня Спільний комітет Палати Лордів та Палати Общин з прав людини оприлюднив звіт про випадки смерті в місцях позбавлення волі Великобританії.

Коли влада забирає у людини персональну свободу, вона бере на себе відповідальність захищати права цієї особи, зокрема, найбільш фундаментального права на життя. Відповідно до статті 2 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод держава має позитивні зобов’язання щодо захисту права на життя, що розкривається у додаткових превентивних заходах та інших необхідних діях для попередження смерті. Однак, кожного року багато людей помирають у неволі.

Даний звіт був спрямований на вивчення причин цих смертей у місцях позбавлення волі, в тому числі поліцейських відділках, та для вироблення рекомендації з метою зменшення їхньої кількості у майбутньому.

Звіт складається з 11 частин: опису законодавства, вивчення питання, хто саме вмирає у в’язницях і в яких саме місцях, аналізу фізичного та морального здоров’я осіб, позбавлених волі, а також аналіз системи управління такими закладами та персоналу, що працює в них. Також до звіту долучені численні свідчення свідків та експертів.

У звіті зазначено, що смерть в наслідок перевищення службових повноважень персоналом, є явищем достатньо рідким. Основну стурбованість викликає моральний стан позбавлених волі та їхнє фізичне здоров’я. Найбільшою проблемою є самогубство серед в’язнів.

У період з 1999 по 2003 роки 434 ув’язнених в Англії та Уельсі покінчили життя самогубством, тобто, один випадок ставався кожні чотири дні. Впродовж 2003 року було 94 самогубства у в’язницях Англії та Уельсу, з яких 80 заподіяли чоловіки і 14 жінки. На додаток, в 2003 році один ув’язнений був вбитий своїм сусідом по камері і 76 чоловік загинуло власною смертю. Крім того, в середньому понад 80 чоловік помирають кожного року у місцях позбавлення волі від неприродних причин: вбивства, самогубства чи інших загадкових обставин. При цьому, 54 відсотки самогубців складають, особи, які лише чекають на вирок суду.

Слід відзначити, що самогубство вчиняють люди, що не були схильні до цього на волі. Самогубство вчинюється у переважній більшості в перший місяць перебування у в’язниці.

Багатьох вдалося врятувати від самогубства. За статистикою у 2003 році було врятовано 211 чоловік, з яких понад половину були жінками.

Ці данні про самогубства у в’язницях викликали справжній шок у громадськості.

За результатами звіт рекомендується утворити спеціальний державний орган для вивчення та вжиття заходів для зменшення випадків смерті осіб, які позбавлені волі. Також пропонується утворити постійно діючу групу експертів, що мала би широкі повноваження з метою:

–  поширення інформації про позитивні випадки подолання цієї проблеми;

–  розроблення та поширення рекомендацій щодо попередження смертності у в’язницях;

–  нагляду за системою розслідування випадків смерті у в’язницях;

–  розвивати позитивну практику щодо навчання персоналу в’язниць;

–  вивчення пропозицій громадських інституцій та експертів з метою їх впровадження;

–  збирати та поширювати інформацію про випадки смерті осіб у в’язницях;

–  консультування уряду щодо позитивних зобов’язань держави при захисті права людини на життя.

Даний досвід вартий вивчення, як надзвичайно позитивний метод вивчення проблеми смертності у місцях позбавлення волі. Видається, що він може бути запозичений і в Україні. І для цього необхідна лише політична воля та бажання змінювати систему на краще.

Слід окремо зазначити, що даний звіт проводився комітетом з прав людини законодавчої гілки влади, як реалізація нею своїх контрольних функцій. В Україні ці функції найбільш притаманні Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини, яка і могла би зайнятися такими системними змінами.

Володимир Яворський

РУПОР