Проблеми уточнення та складання списків виборців стали ключовою темою круглого столу, організованого «Українським незалежним центром політичних досліджень».
Особливу увагу присутні представники ЦВК, НУО та політичних партій звернули на прийнятий нещодавно (22.02.2007 року) Закон України «Про державний реєстр виборців».

Ярема Бачинський, Керівник проекту «Сприяння організації виборів в Україні»зазначив, що шлях прийняття законопроекту був не простим, проте на цьому робота не закінчилась. Тепер необхідно зробити все можливе для того, аби ідея державного реєстру виборців під час наступних же виборів не була дискредитована. Проте головне, зазначив пан Бачинський, що закон прийнятий, і тепер його необхідно виконувати. І виконувати доведеться ЦВК.

Член Центральної виборчої комісії України Жанна Усенко-Чорна також відзначила прийняття Закону «Про Державний реєстр виборців» як величезний крок вперед. Залишилось лише гідно втілити його в життя. Поки що ж, за словами пані Усенко-Чорної, коштів, які передбачені в бюджеті для створення Реєстру є недостатньо. За попередніми підрахунками ЦВК, для втілення Закону необхідно 80 мільйонів гривень.

Проте, як і все, що створене людиною – закон не ідеальний. Так, під час обговорення, професор кафедри державно-правових наук НауКМА Микола Савченко помітив цікаву помилку. В частині 2 статті 5 Закону зазначено «За відсутності окремих персональних даних із переліку відомостей, зазначених у пунктах 1-5 частини першої…..статті 6, до Реєстру вноситься відмітка про їх відсутність».
До вказаних персональних даних, які можуть бути відсутніми входять прізвище та ім’я виборця». Тобто фактично, Закон дозволяє голосувати при відсутності імені та прізвища. А як тоді ідентифікувати виборця?

Представники ЦВК на це питання зазначили, що стаття 5 передбачила можливість того, що у деяких національних меншин відсутнє по батькові. Що, по суті, є логічним. Але щоб у представників нацменшин не було імені та прізвища видається дивним.

Також пан професор поставив питання про те, навіщо в статті 6, де зазначений перелік ідентифікаційних персональних даних виборців, стоїть «місце народження». Адже і без того відомо, що виборцем може бути виключно громадянин України.

Володимир Яворський, виконавчий директор УГСПЛ зауважив про неналежну захищеність в Законі «Про Державний реєстр виборців» персональних даних громадян. Адже за розповсюдження інформації з Реєстру, порушника чекає штраф, що не перевищує 400 гривень. А це явно непропорційно тим доходам, що може отримати людина, яка має доступ до реєстру, якщо вона вирішить продати відомості з реєстру зацікавленим фізичним чи юридичним особам.

Зачепив Володимир Яворський і питання так званого «вибірково-публічного» контролю за повнотою та достовірністю персональних даних Реєстру. Його матимуть партії, в яких є фракція в Верховній Раді України, а також партії, що входять до складу блоку, який має свою фракцію у поточному скликанні Верховної Ради. Інші партії права контролю не матимуть.

Проте право перевірити відомості в Реєстрі матиме будь-який громадянин України. Тоді виникає питання – який сенс надавати право громадського контролю лише певним партіям?

В заключному слові експерт проекту «Сприяння організації виборів в Україні» Володимир Ковтунець зазначив про те, що він переконаний, що Закон «Про Державний реєстр виборців» є першим невеличким кроком до введення електронної системи голосування. Причиною ж того, що кроки до електронної системи робляться так повільно, та з такою боротьбою пан Ковтунець назвав страх значної кількості народних депутатів впроваджувати щось нове. Адже, за його словами деякі з нардепів: «бояться тиснути кнопки навіть на системі «Рада».

Марина Говорухіна, УГСПЛ