БЮЛЕТЕНЬ

Української Гельсінської спілки з прав людини

„Законодавча діяльність Верховної Ради України у сфері прав людини”

(Випуск № 17, огляд законопроектів за період 27.11.2006 – 01.12.2006)

Ця публікація створена завдяки підтримці, яку надано на підставі угоди про співпрацю між Інститутом сталих спільнот (Монпельє, штат Вермонт, США) та Агентством США з міжнародного розвитку (АМР). Виражені в ній думки належать авторові (авторам) і не обов’язково відображають погляди Інституту сталих спільнот та АМР. Крім того, згадки про торгівельні марки чи комерційні товари і послуги не означають їх схвалення чи рекомендації до вжитку.

Основними тенденціями парламентської активності парламенту у сфері прав людини стали:

–  внесено проект закону, який направлений на регулювання організації і проведення мирних заходів і акцій;

–  направлення до Верховної Ради України декількох проектів направлених на забезпечення гендерної рівності;

–  подання „базового закону” про мови;

–  внесення проекту закону щодо Кодексу професійної етики судді в Україні, що, на нашу думку, є зазіханням на незалежність судової гілки влади.

Законопроекти зареєстровані у Верховній Раді України за період 27.11.2006-01.12.2006 р.:

1. Проект Закону про внесення змін до Закону України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства” (щодо отримання дозволів на працевлаштування іноземцями та особами без громадянства) (№2353 від 27.11.2006 р., подання – народний депутат – Фельдман О.Б. (БЮТ)).

Потрібно сказати, що в чинному законодавстві України з питань працевлаштування іноземних громадян та осіб без громадянства є певні суперечності, які потребують врегулювання та приведення у відповідність із Конституцією України, зокрема багато положень щодо порядку працевлаштування врегульовується не в законі, як визначено в Конституції, а постановах уряду, є суперечності між законом і постановами щодо обов’язкового видворення іноземців, які не мають дозволу на роботу. На усунення цих проблем направлений законопроект №2353.

2. Проект Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям Закону України “Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків”. (№2598 від 27.11.2006 р., подання – Кабінет Міністрів України).

Цей законопроект направлений на імплементацію деяких положень Закону України “Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків” до чинного законодавства, а, зокрема, до Кодексу законів про працю, ЗУ „Про об’єднання громадян”, ЗУ „Про колективні договори і угоди”, ЗУ „Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини”. Цей нормативно-правовий акт може позитивно вплинути на дотримання рівних прав чоловіка та жінки в українському суспільстві.

3. Проект Закону про затвердження Кодексу професійної етики судді в Україні. (№2601 від 28.11.2006 р., подання – народний депутат – Портнов А.В. (БЮТ)).

Основною метою цього законопроекту є визначення на законодавчому рівні мінімальних етичних стандартів поведінки кожного судді в Україні. Хоча, на нашу думку, парламент не має права встановлювати подібні механізми в системі судової влади. Парламент вже визначив свої вимоги щодо діяльності суддів у законі про статус суддів та інших законах. Етичні правила – це правила саморегулювання, що є вираженням аспекту суддівського самоврядування і повинні встановлюватися та контролюватися самими суддями.

4. Проект Постанови про мораторій на відчуження від редакцій державних і комунальних друкованих засобів масової інформації приміщень та майна, зміну їхніх керівників. (№2606 від 28.11.2006 р., подання – народний депутат – Курпіль С.В. (БЮТ)).

Постанова спрямована на накладення мораторію на відчуження майна, зміну керівників державних і комунальних ЗМІ, оскільки інформація про те, що готується проект Закону України „Про реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформації”, вплинула на деяких керівників місцевих органів влади, які самостійно, без законодавчого врегулювання розпочати “свої” процеси реформування, що більше схожі на самочинство та привласнення майна ЗМІ.

5. Проект Закону про внесення змін до Закону України “Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків” (щодо права жінок у представницьких органів). (№2633 від 30.11.2006 р., подання – народних депутатів – Левченко К.Б. (Наша Україна), Шпиг Ф.І. (Наша Україна), Грицак В.М.(Партія Регіонів)).

Законопроектом передбачено зробити імперативною норму щодо призначення радників з гендерних питань на рівні центральних органів виконавчої влади та обласних державних адміністрацій. Посади радників включаються до штатного розкладу відповідних органів влади. Керівники органів місцевого самоуправління призначають радників на громадських засадах. Також, стає імперативною норма щодо рішення відповідної місцевої ради щодо визначення у складі виконавчого органу відповідної ради уповноваженої особи (координатора) з питань забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків.

6. Проект Закону про порядок організації і проведення мирних заходів та акцій в Україні. (№2646 від 30.11.2006 р., подання – народний депутат – Удовенко Г.Й. (Наша Україна)).

Законопроект спрямований на законодавче регулювання порядку організації і проведення мирних заходів та акцій в Україні. Основними положеннями проекту визначаються сфера дії Закону, терміни, що вживаються в ньому, повноваження і обов’язки організаторів та учасників мирних заходів та акцій, строки їх проведення і подання повідомлень про них, повноваження посадових осіб органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо розгляду повідомлень про проведення цих заходів, повноваження правоохоронних органів. Даний законопроект фактично вже розглядався минулим парламентом і був відхилений. УГСПЛ також вважає, що даний проект не відповідає міжнародним стандартам у сфері дотримання свободи мирних зібрань і тому має бути відхилений. Крім того, слід зазначити, що правозахисниками був розроблений власний законопроект, що разом з законопроектом, розробленим Мін’юстом, пройшли експертизу Ради Європи та ОБСЄ. Більше того, проект Мін’юсту значною мірою запозичив положення проекту правозахисників і в цілому відповідає міжнародним стандартам. Незабаром проект, розроблений Мін’юстом, буде внесений до парламенту Кабінетом Міністрів України.

7. Проект Закону Базовий Закон України “Про мови України”. (№2634 від 30.11.2006 р., подання – народних депутатів – Кушнарьов Є.П. (Регіони України), Волга В.О. (Соціалістична партія України), Грач Л.І.(Комуністична партія України)).

Цей проект передбачає запровадження нової в українському законодавстві категорії нормативного акту – базовий закон, який має мати вищу силу ніж закони України, і тут треба зазначити, що Конституція України не надає права приймати ВР „базові закони”. Основною метою цього проекту є визначення правового статусу регіональної мови, сфер їх застосування і захисту. В багатьох моментах цей проект перекликається із законопроектом О.О. Мороза, який пропонує визначити російську мову – офіційною, поряд з державною українською мовою. Даний проект є кроком по реалізації положень передвиборчих програм Партії Регіонів та СПУ щодо встановлення рівного режиму використання російської та української мов. Проект спекулює темою регіональних мов, хоча по суті суперечить Європейській Хартії регіональних та мінори тарних мов.

Закони і постанови прийняті Верховною Радою України за період 27.11.2006-01.12.2006 р.:

1. Проект Закону №2288 про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо попередження несанкціонованого прослуховування телефонних розмов) (проект н.д. В.Швеця вручено 17.10.2006, подання Комітету – 31.10.2006). Прийнято за основу 28.11.2006 р.

Результати голосування:

За:405 Проти:0 Утрималися:0 Не голосували:37 Всього:442

Підтримали: Регіони України, Соціалістична партія України, Комуністична партія України, Наша Україна, БЮТ.

Даний закон фактично нічого не змінив у цій сфері та не встановив додаткових гарантій щодо несанкціонованого прослуховування. Він є черговим прикладом не розуміння народними депутатами цієї проблеми. Наприклад, впровадження норми щодо відшкодування шкоди, заподіяної несанкціонованим прослуховуванням, є незрозумілим, оскільки особа насправді ніколи не дізнається, що була об’єктом прослуховування, оскільки ці данні є таємницею, що охороняється відповідно до закону.

2. Проект Постанови про виконання рішень Європейського суду з прав людини (проект н.д. С.Головатого вручено 01.11.2006, подання Комітету – 02.11.2006). Рішення щодо цієї постанови не прийнято 28.11.2006 р.

Результати голосування:

За:192 Проти:0 Утрималися:0 Не голосували:245 Всього:437

Підтримали: Соціалістична партія України, Наша Україна, БЮТ.

Не підтримали: Регіони України, Комуністична партія України.

Загалом, дану Постанову слід було прийняти в першому читанні та доопрацювати з огляду на необхідність виконання Рекомендації ПАРЄ щодо впровадження механізму парламентського контролю за виконанням рішень Європейського суду з прав людини. Достатньо спірними є положенням проекту Постанови є вказівки судам України та Прокуратурі щодо їхньої діяльності, що на нашу думку, порушують принцип розподілу влад, зокрема щодо судової влади. Проте дана Постанова швидше за все була не прийнята з інших мотивів, зокрема, політичних.

Робота комітетів Верховної Ради України за період 27.11.2006-01.12.2006.:

1. У середу, 29 листопада, у Верховній Раді України відбувся круглий стіл «Роль парламенту у забезпеченні рівних прав і можливостей для жінок та чоловіків: міжнародний досвід», організований українським парламентом у співпраці з Програмою розвитку ООН в Україні.

2. Комітет з питань соціальної політики та праці рекомендує Верховній Раді повернути на доопрацювання проект закону №2343 про єдиний соціальний внесок, внесений народними депутатами В.Богуслаєвим, Я.Сухим.

3. Комітет з питань сім’ї, молодіжної політики, спорту та туризму рекомендує парламенту направити на доопрацювання проект закону № 2096 про внесення змін до Закону “Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні” (щодо державної молодіжної політики).

4. Комітет з питань правосуддя рекомендує парламенту направити на доопрацювання проект закону №2283 про внесення змін та доповнень до Кримінально-процесуального кодексу України.

Законопроектом пропонується надати можливість на законодавчому рівні Уповноваженому з прав людини та його представникам брати участь у судовому захисті прав та свобод людини. На думку народних депутатів, для розв’язання поставленої в проекті проблеми, доцільно було б установити конкретні приводи і підстави участі Уповноваженого в кримінальному судочинстві. Ними можуть бути заяви, скарги, повідомлення про порушення прав і свобод відповідних осіб (безпідставне затримання чи арешт, небажання чи зволікання в порушенні кримінальної справи, безпідставне закриття справи, однобоке, неповне досудове або судове слідство, зволікання в розслідуванні справи чи в призначені її до судового розгляду тощо). Крім того, необхідно визначити конкретний процесуальний статус Уповноваженого, а не прирівнювати його до усіх інших учасників процесу. А також встановити конкретні форми контролю Уповноваженого за дотриманням прав і свобод особи у кримінальному процесі (право на участь в проведені процесуальних дій слідчим, участь у судовому засіданні; право на побачення із підозрюваним, обвинуваченим тощо), заборонивши при цьому втручатися в хід досудового і судового слідства, розголошувати таємницю слідства тощо.

5. Комітет з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією підтримує проект закону № 2492 “Про Державний комітет України протидії корупції”.

Не зважаючи, що метою законопроекту є створення нової системи протидії і боротьби з корупцією та організованою злочинністю з ознаками корупційних діянь, удосконалення законодавства України щодо визначення правових та організаційних засад запобігання, виявлення та припинення корупції в публічній та приватній сферах, відшкодування заподіяної корупційними правопорушеннями шкоди, поновлення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, регулювання міжнародного співробітництва у сфері протидії корупції, він має ряд суттєвих недоліків, які можуть привести до погіршення стану із захистом прав людини в Україні.

6. Про основні проблеми роздержавлення державних та комунальних друкованих засобів масової інформації йшлося на слуханнях, які організував Комітет з питань свободи слова та інформації..

Виступаючі на слуханнях зазначали, що два законопроекти, які були представлені від Міністерства юстиції та Національної спілки журналістів України, описують механізми роздержавлення цих ЗМІ. А третій, підготовлений Громадською радою з питань свободи слова та інформації, розкриває механізм перехідного періоду роздержавлення преси. Учасники заходу вказували також на необхідність обмеження впливу органів державної влади та місцевого самоврядування на друковані ЗМІ. Пропонувалося звести до мінімуму використання їх з метою маніпулювання суспільною свідомістю і особистою думкою громадян, а також забезпечити соціальні гарантії журналістам реформованих державних та комунальних друкованих ЗМІ. На думку більшості учасників дискусії, роздержавлення друкованих ЗМІ має здійснити заходи щодо створення економічно незалежних ЗМІ, належних умов їх діяльності, що сприятиме покращенню інформаційного забезпечення громадян України.

7. Комітет з питань правової політики рекомендує парламенту прийняти за основу проект закону про внесення змін до законів “Про державну виконавчу службу” та “Про виконавче провадження” (щодо реформування органів державної виконавчої служби).

Законопроектом №2565 передбачається здійснення реформи органів державної виконавчої служби та посилення контролю Міністерства юстиції України за їх діяльністю.