Невидимі чи не відомі: ким є пацієнти ЗПТ для держави?
До Черкаської приймальні Української Гельсінської спілки з прав людини звернувся мешканець міста Чигирин з проханням про допомогу. Володимир Каськів (ім’я та прізвище були замінені) повідомив, що є наркозалежним і бажає отримувати лікування. Однак його проблема була у тому, що в місті немає кабінету замісної підтримувальної терапії[1], що значно ускладнює таку можливість. Попередньо він вже дізнався, що для отримання такого лікування він вимушений буде приїздити до Черкас для отримання ліків, що дуже складно робити з огляду на територіально віддаленість (відстань між Черкасами та Чигирином становить 60 км.) найближчого такого закладу охорони здоров’я (далі – ЗОЗ).
Примітка: кількість пацієнтів, що бажають скористатися програмою ЗПТ збільшується, проте не всі вони проживають поблизу закладів охорони здоров’я, що впровадили в своїх стінах ЗПТ. Інколи пацієнтам потрібно щодня їздити до іншого міста та долати 50-70 км тільки до відповідного закладу та назад. По часу це не швидко і може забирати 3-4 години. Вже не кажучи про фінансову складову таких щоденних поїздок.
Пошуки вирішення проблеми
Перше питання, на яке юристам приймальні потрібно було знайти відповідь: «Чи справді є лікування для осіб з психічними та поведінковими розладами внаслідок вживання опіоїдів в сільській місцевості?».
Щоб це з’ясувати, необхідно було звернутися до двох ключових нормативно-правових актів, відповідно до яких впроваджується програма ЗПТ, а саме наказу Міністерства охорони здоров’я України від 2.03.2012 року № 200 «Про затвердження Порядку проведення замісної підтримувальної терапії осіб з психічними та поведінковими розладами внаслідок вживання опіоїдів» (далі – Порядок) (із змінами) та наказу Міністерства охорони здоров’я України від 09.11.2020 року № 2555 «Про затвердження Стандартів медичної допомоги «Психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання опіоїдів»[2].
Відповідно до Порядку критеріями включення до програми ЗПТ є:
- вік 18 і більше років (включення до ЗПТ осіб віком до 18 років проводиться на підставі письмового звернення та інформованої згоди їх батьків або законних представників);
- письмове звернення особи щодо початку ЗПТ;
- перевірка інформації, що пацієнт не отримує зазначене лікування в іншому ЗОЗ.
Проте є виключення. Підставами для позачергового призначення ЗПТ є відсутність медичних протипоказань та наявність хоча б одного із таких станів:
- ВІЛ-інфекція;
- туберкульоз, особливо у випадках його примусового лікування, передбачених статтею 11 Закону України «Про протидію захворюванню на туберкульоз»;
- вагітність;
- гепатити B, C; септичні стани; онкологічні захворювання.
ЗПТ може відбуватися в кількох варіантах: щоденне відвідування пацієнтом ЗОЗ для отримання призначених лікарем ліків та видача препаратів пацієнтам за рецептом або безпосередньо з місця надання ЗПТ для їх самостійного прийому в амбулаторних умовах (тобто для самостійного їх прийому безпосередньо за місцем проживання). У випадку Володимира Каськіва найбільш оптимальним був другий варіант.
Пунктом 11 Порядку передбачено, що рішення про самостійний прийом препаратів в амбулаторних умовах, приймається лікуючим лікарем щодо кожного пацієнта індивідуально у разі, якщо пацієнт:
- отримує ЗПТ не менше 6 місяців;
- дотримується правил участі у ЗПТ;
- не вживає наркотичних засобів протягом останніх 6 місяців, крім тих, які призначені лікарем, що підтверджується результатами щомісячних тестів.
Однак лікуючий лікар може прийняти рішення про скорочення вимоги стосовно мінімального строку лікування із використанням препаратів ЗПТ, якщо підтвердиться стабільність пацієнта (наявність роботи, стабільного соціального середовища та стабільного психоемоційного стану пацієнта) та у разі територіальної віддаленості проживання пацієнта від місця щоденного отримання препаратів ЗПТ.
Це означає, що строк для прийняття рішення щодо отримання препаратів для їх самостійного прийому в амбулаторних умовах можна скоротити до 3 місяців. Якщо в лікуванні відбуваються такі зміни, обґрунтування такого рішення фіксується в медичній документації пацієнта.
Тож аналіз нормативно-правових актів підтвердив, що отримання лікування особами із психічними та поведінковими розладами внаслідок вживання опіоїдів в сільській місцевості можлива. Є кілька варіантів лікування.
Варіант 1. Пацієнт щоденно відвідує відповідний ЗОЗ для отримання ліків.
Варіант 2. Пацієнт щоденно відвідує відповідний ЗОЗ для отримання ліків. Через 3-6 місяців при певних умовах за рішенням лікаря пацієнт може перей на видачу препаратів за рецептом або безпосередньо з місця надання ЗПТ для їх самостійного прийому в амбулаторних умовах.
Варіант 3. Створити стаціонар вдома за рішенням лікуючого лікаря. Це можливо лише за наявності у пацієнта супутньої патології, що перешкоджає щоденному відвідуванню ЗОЗ.
Друге питання, на яке юристам приймальні потрібно було знайти відповідь: «Чи є вичерпний перелік відповідних закладів охорони здоров’я, що здійснюють ЗПТ в Черкаській області?»
З офіційної відповіді Міністерства охорони здоров’я України слідувало, що по області таких закладів 21 (державних – 20, приватних – 1):
Перелік закладів охорони здоров’я, що впроваджують програму ЗПТ в Черкаській області:
1) КНП «Черкаський обласний наркологічний диспансер Черкаської обласної ради»;
2) КНП «Черкаський обласний протитуберкульозний диспансер Черкаської обласної ради»;
3) КНП «Смілянська міська поліклініка» Смілянської міської ради;
4) КНП «Уманська психіатрична лікарня» Уманської міської ради;
5) КНП «Ватутінська міська лікарня Ватутінської міської ради»;
6) КНП «Городищенське медичне об’єднання» Городищенської міської ради;
7) КНП Драбівської селищної ради «Драбівська багатопрофільна лікарня»;
8) КНП «Жашківська багатопрофільна лікарня» Жашківської міської ради;
9) КНП «Звенигородська багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування» Звенигородської міської ради Звенигородського району Черкаської області;
10) КНП «Золотоніська багатопрофільна лікарня» Золотоніської міської ради;
11) КНП «Кам’янська багатопрофільна лікарня» Кам’янської міської ради;
12) КНП «Канівська багатопрофільна лікарня» Канівської міської ради Черкаської області;
13) КНП «Катеринопільська багатопрофільна лікарня»;
14) КНП «Корсунь-Шевченківська багатопрофільна лікарня» Корсунь-Шевченківської міської ради Черкаської області;
15) КНП «Лисянська територіальна лікарня» Лисянської селищної ради Черкаської області;
16) КНП «Маньківська багатопрофільна лікарня» Маньківської селищної ради Черкаської області;
17) КНП «Тальнівська багатопрофільна лікарня» Тальнівської міської ради;
18) КНП «Уманська центральна районна лікарня» Паланської сільської ради;
19) КНП «Христинівська багатопрофільна лікарня» Христинівської міської ради;
20) КНП «Лікарня імені братів М.С. і О.С. Коломійченків» Шполянської міської ради об’єднаної територіальної громади;
21) ТОВ «Фрідом-Медик».
В розрізі колишніх районів така кількість ЗОЗ, що впровадили ЗПТ на перший погляд є достатньою. Проте в розрізі 66 ОТГ (!) які сформовані в Черкаській області після децентралізації це критично мало.
Водночас, з 2021 року Центром громадського здоров’я укладаються договори з медичними закладами для лікування пацієнтів ЗПТ. Таким чином практично кожен медичних заклад, який функціонує у територіальній громаді має можливість організувати відповідну роботу та забезпечити лікуванням осіб, які його потребують. Таким чином завдяки цьому механізму можливо вирішити лікування осіб, які перебувають у віддалених від медичних закладів населених пунктах. З метою охоплення осіб з психічними та поведінковими розладами внаслідок вживання опіоїдів ЗПТ, МОЗ України рекомендує впровадження даної програми в усіх адміністративно-територіальних одиницях, де є потреба у такому виді лікування. Також, МОЗ України рекомендує громадським та благодійним організаціям, що впроваджують свою діяльність в регіонах, реалізовувати адвокаційні кампанії з метою розширення мережі ЗОЗ, що впроваджують ЗПТ.
Висновки
Таким чином, ми бачимо що все можливо, і для лікування даної категорії населення необхідно допомовитися з місцевою владою для відкриття кабінету замісної терапії та організувати відповідне лікування.
Наша порада: пацієнтам або їх родичам, які мають труднощі з отриманням ліків у зв’язку з територіальною віддаленістю медичних закладів, необхідно:
- Звернутися до керівництва своєї територіальної громади, Департаменту охорони здоров’я обласної державної адміністрації з проханням організувати відповідну роботу на місцевому рівні.
- Звернутися до громадських організацій, які займаються даною проблематикою для подальшої адвокації.
У ситуації з паном Володимиром так і сталося. Було досягнуто домовленості з місцевою владою (медичним закладом) про його лікування у місті Чигирин.
Правова допомога людям, які живуть з ВІЛ, ТБ та представників уразливих до ВІЛ груп населення здійснюється Громадською приймальнею УГСПЛ м. Черкаси спільно з “Черкаським правозахисним центром”.
Адреса приймальні: м. Черкаси, бульвар Шевченка 205 оф. 308
Графік прийому: середа з 09.00 до 17.00, п’ятниця з 09.00 до 18.00
Попередній запис по телефону: 0963901656,
Електронна адреса: [email protected]
Діяльність приймальні проводиться в межах проєкту «Юридичний захист людей, які живуть з ВІЛ, ТБ та представників уразливих до ВІЛ груп населення через надання комплексної юридичної допомоги» #ЛЖВ #УГСПЛ #СтоВідсотківЖиття.