За блискуче виконання спецзавдання під шифровкою „Репутації країни капут”, будь-який спецагент дістав би, як мінімум, нагороду. Просто нечуваний результат за лічені дні: адже зацікавились навіть провідні західні ЗМІ!

Тільки на чергову битву в інфовійні це не тягне. Можна не шукати агентів, та й на вороже налаштованих чи продажних західних журналістів теж не варто нарікати – вони, в основному, повторили те, що знайшли в українських ЗМІ – майже в усіх. А в українських повідомили, що згідно зі схемою розташування готелів у Києві до 2020 року, яку 17 вересня затвердила Київська міська рада, може з’явитися готель у Бабиному яру, який так і називатиметься – “Бабин яр”. Дізналися, що – цитую заголовки – „Єврейські організації обурені готелем на місці Бабиного Яру” та „Ізраїль просить українську владу не чіпати Бабин Яр”.

Ані тоді, ані 26 вересня, коли з’явились обурені слова мера Черновецького про те, що він назвав „грубою провокацією”, читачам не показували згадану схему. Якщо журналісти її бачили, вони чомусь вирішили, що це якась дрібниця, яка не заслуговує уваги.

Ця історія може послужити хрестоматійним прикладом сили заголовків, хоча підозрюю, екологи зі сумом наведуть з десяток не гірших. Адже на ту ж саму інформацію, тільки під „екологічним” заголовком, фактично не реагували. Схоже, депутат Київської міської ради від БЮТ, Сергій Мельник, вперше висловив своє обурення з приводу підступних планів своїх опонентів в раді прес-служби власної фракції вже 18 вересня. На прес-службу – але без самого документу – посилаються ті нечисленні Інтернет-видання, що тоді „клюнули” на інформацію про схему розташування готелів. На одному сайті під заголовком „Черновецький вирішив забетонувати Київ?“, Мельник згадує про Бабин яр, проте не затримується на цьому, а явно хоче показати, що його фракція дбає про екологічні питання. „Згідно з додатком до цього рішення, команда Черновецького планує забудувати готелями десятки парків та зелених зон Києва. Так, наприклад, під загрозу “бетонування” потрапили: “Бабин Яр … БЮТ не може підтримати таке суцільне бетонування зелених зон Києва командою Черновецького“.

Загальновідомо, чому не варто постійно кричати „Вовк!”, тим більше, коли вовк завжди належить іншій політичній фракції. Відсутність реакції, на мій погляд, зумовлена саме алергією на партійний піар, не байдужістю до долі Бабиного яру, та й не до перспективи забетонування столиці.

Ситуація радикально змінилась з публікацією 23 вересня трохи більше інформації та іншого заголовка в газеті „Сегодня”: „В Киеве может появиться отель «Бабий Яр» . Ця замітка загуляла в режимі копіпейсту українськими сайтами, без додаткових інтерв’ю чи інформації, й, зайвий раз повторю, без показу самої схеми. Згадується про те, що готелі повинні з’явитися в багатьох парках, й „навіть на Жуковому острові, який до недавніх пір вважався заповідником”. Але посилена увага вже приділяється тому, що згідно зі схемою під готель „Бабин яр” відведуть 2 га землі на вулиці Мельникова. Депутат від БЮТ зник, хоча на нього, як на захисника Бабиного яру, постійно посилаються всі іноземні ЗМІ, що майже відразу підхопили сюжет.

Дивуватися, що інформація блискавично облетіла світ, не доводитися. Сама ідея, що влада могла би збудувати готель на місці розстрілу десятків тисяч людей, викликає тільки обурення – та нагальну вимогу перевірити інформацію. Того дня публічних вимог не було, а ЗМІ просто скопіювали інформацію, яку почерпнули із газети „Сегодня”, зокрема й підтвердження плану з боку депутата з блоку Чернівецького Віктора Гринька, котрий тільки запевняє читача, що готель буде „вдалечині від поховань”.

Слід зазначити, що того дня – тобто через тиждень від затвердження схеми – від голови Комісії Київради з питань культури і туризму Олександра Бригинця дізнаємось тільки, що „готель так і називатиметься „Бабин яр”. Чому він не вимагав уточнення, невідомо, бо наступного дня та сама газета „Сегодня” цитує цілком інші слова п. Бригинця: „Це за всіма рамками моралі. А в цілому схема будівництва готелів – це узаконення роздачі земель в зелених зонах, тому комісія виступає за скасування схеми розміщення в цілому”.

На жаль, запізнілу реакцію голови Комісії не висвітлювали в іноземних ЗМІ, хоча більшість посилались на „обурення єврейських організацій”.

Висуватимемо претензії, що міжнародні ЗМІ негарно писали про Україну? Я – ні. Повторюю: протягом двох днів в українських ЗМІ повідомляли протести представників ізраїльської влади та про реакцію „єврейських організацій”, наче інші українці не обурюються. А самі заголовки могли тільки ввести людей в оману („Єврейські організації обурені готелем на місці Бабиного Яру” коли жодного готелю наразі немає) та викликати роздратування „Ізраїль просить українську владу не чіпати Бабин Яр”. Варто зазначити, що в іншій замітці, доречніше переклали слова Президента Ізраїлю Шимона Переса „Безумовно, це місце, до якого не можна торкатися”. А представники ізраїльської влади дуже обережно висловлювались, наголошуючи, що спочатку перевірятимуть інформацію.

Претензії можна висунути хіба що БіБіСі, чи процитованому нею представникові центру Сімона Візенталя в Ізраїлі. Слова останнього, очевидно, процитували в українських ЗМІ. „В ізраїльському центрі Симона Візенталя заявили, що план київських чиновників є проявом “граничної нечутливості” до пам`яті покійних повідомляє Бі-Бі-Сі.”

Звісно повинні були перевірити інформацію та наголосити, що протестуватимуть проти плану, якщо той підтвердиться. Але чи доречно лаяти західні ЗМІ за брак тих елементарних журналістських навичок, яких катастрофічно бракувало в українських ЗМІ, тим більше, за мовчання як влади, так і громадськості загалом?

Важко сказати, скільки людей долучились би до нашого звернення до влади, якби його не стримали після виступів спочатку голови фонду “Пам’ять Бабиного Яру” Ілля Левітас, а потім мера Києва Леоніда Черновецького. Те, що від них почули, важко назвати спростуванням, та й п. Левітас обережно вживає слова „перебільшення”. А за повідомленням його прес-служби, п. Черновецький майже кричить, що плану жодного не було, але він наклав на схему вето. Та й загрожує, що „Київська державна адміністрація позиватиметься зі джерелами даного повідомлення, в тому числі і у міжнародні суди, якщо тільки це джерело буде знаходитися за межами України”.

Сподіваюсь, п. Черновецький є свідомий того, що будь-який суд затребує всі документи, зокрема, й схему розташування готелів та документоване підтвердження його вето. Втім, і ми теж не плануємо задовольнятися гнівними словами. Запит подамо, звичайно, але не тішимось ілюзіями, що правду скажуть. Закликаємо й депутатів зі всіх фракцій проявити відповідальність і показати громадськості всі документи. Втім і те марна надія, якщо ЗМІ не почнуть ставити жорсткі запитання та не відчіплятися допоки не дістають адекватну інформацію від усіх сторін. Та й допоки громадськість не стане вимагати справжню участь, а не жалюгідну імітацію, в прийнятті будь-яких рішень щодо розташування готелів, та й взагалі щодо всього, що безпосередньо впливає на їх життя.

Принаймні одна англомовна стаття закінчувалась практично тими ж самими словами, що й статті про скандал навколо „ляльки Гітлера” та купа інших текстів, де українців представляють як вроджених антисемітів, майже нацистів. Фактичних неточностей в тексті не було, а після подій минулого тижня важко дивуватися її висновкам.

У тому, що для більшості киян, та українців загалом, будівництво готелю на території Бабиного яру було би абсолютно неприпустимим, не сумніваюсь. Проте не сумніваюсь й в тому, що через цинічних політичних діячів, не надто професійну поведінку ЗМІ та млявість громадськості, склалось у багатьох людей, як в Україні, так і за кордоном, інше враження.