(Не)упередженість v. Свобода або судовий пінг-понг по-Рівненськи

Суд першої інстанції вже тричі перераховував строк відбування покарання засудженому, а суд апеляційної інстанції вже двічі повертав справу на розгляд до суд першої інстанції. 10 березня 2020 року Рівненський апеляційний суд розглядатиме справу втретє, адже прокуратура області втретє оскаржила ухвалу суду першої інстанції.

На перший погляд може здатися, що це доволі звичайна ситуація – на те й існують апеляційні суди, щоб стежити за законністю рішень судів нижчої інстанції.

Але, насторожує у цій справі інше. Наприклад, коли замість 9 різних суддів у трьох апеляційних розглядах одного і того ж питання – призначають 6, з них одного – в усіх трьох колегіях, а ще одного – двічі поспіль головуючим суддею. Таким чином, друга та третя апеляційні колегії мають на 2/3 однаковий склад. Відводи, які подавав адвокат заявника, судді не задовольняли.

Також, у цій справі було рішення суду, яке набрало законної сили і згідно нього людина повинна була вийти на свободу 15 листопада 2019 р., а прокуратура – з істотним пропуском строків – подає апеляцію. Апеляційний суд не вирішує питання про поновлення строку на апеляційне оскарження, але призначає розгляд справи на … 26 листопада. Тобто, апеляційний суд завчасно знав, що не залишить в силі рішення суду першої інстанції?

Для розуміння послідовності подій у цій історії, викладаємо детальну хронологію судового розгляду справи №572/3892/18 (усі рішення по ній можна переглянути на сайті Єдиного державного реєстру судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua/). Додамо ще, що одночасно адвокат заявника звертався ще до Державного бюро розслідувань, Верховного Суду, адміністрації установи, де утримується засуджений – і ці дії  також не дали результатів.

Наприкінці 2018 року Д., який відбуває покарання у місці позбавлення волі, подав клопотання до суду про перерахунок йому строку ув’язнення за “Законом Савченко”.

“Закон Савченко”, довідка:

26.11.2015 року прийнято Закону України “Про внесення зміни до Кримінального кодексу України, щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув’язнення у строк покарання” (Закону № 838-VII, т.з. “Закон Савченко”). Зокрема, цим Законом вносилися зміни до ч.5 ст.72 Кримінального кодексу України і згідно них “зарахування судом строку попереднього ув’язнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосовано попереднє ув’язнення, провадиться з розрахунку один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі.”. Цей Закон скасували 21.06.2017 року.

Велика палата Верховного Суду у своїй Постанові від 29 серпня 2018 року вказала, що в разі, якщо особа вчинила злочин до 20 червня 2017 року (включно), то під час зарахування попереднього ув’язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч. 5 ст. 72 КК у редакції Закону № 838-VII (“Закону Савченко”).

В лютому 2019 року суд першої інстанції приймає рішення про перерахунок засудженому Д. частини строку ув’язнення в період з 25.10.2009 року по 14.10.2010 рік  з розрахунку “один день за два”. Фактично, це означало, що строк відбування покарання мав скоротитися майже на один рік.

Прокуратура оскаржує це рішення (в межах строків на апеляційне оскарження). В червні 2019 року Рівненський апеляційний суд повертає справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Аргументом скасування є те, що суд першої інстанції не з’ясував, за яке саме кримінальне правопорушення засуджений наразі відбуває покарання та який вирок підлягає перерахунку.

22 серпня 2019 року районний суд повторно виносить ухвалу про перерахунок строку за той же період, що і попереднього разу. В судовому засіданні прокурор не заперечує проти такого перерахунку (!). Виконання Ухвали означало б, що строк ув’язнення Д. мав закінчитися 15.11.2019 року. Оскільки впродовж семи днів з проголошення ухвали апеляційна скарга не подавалася, 30 серпня 2019 року це рішення набрало законної сили.

Тим не менше, з пропуском строків (в даному випадку прокуратура може оскаржити подібне рішення суду в семиденний строк з дня його проголошення) Рівненська обласна прокуратура подає апеляційну скаргу (19 вересня 2019 року).

Тільки 07.10.2019 року Рівненський апеляційний суд виносить Ухвалу про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою прокуратури. Питання про поновлення строків суд не вирішував.

17.10.2019 р. апеляційний суд виносить наступну Ухвалу, якою призначає розгляд справи за апеляційною скаргою прокурора на 26.11.2019 року – тобто, через 11 днів після потенційної дати необхідного звільнення Д.

15 листопада адвокат Д. подає клопотання про звільнення засудженого з-під варти, однак отримує відмову. І лише в цей день апеляційний суд поновлює прокурору строк на апеляційне оскарження у справі… , яка вже призначена до розгляду.

26 листопада історія повторюється і суд вдруге направляє справу на розгляд до суду першої інстанції. Але, цього разу апеляційний суд аргументує своє рішення тим, що у матеріалах відеозапису судового засідання відсутній відеозапис моменту проголошення (в серпні 2019 року) рішення суду першої інстанції! Тобто – апеляційний суд не розглядає цього питання тоді, коли вирішує поновити прокурору строк на апеляційне оскарження (бо ж саме від моменту проголошення рішення такий строк відраховується) – але, натомість, посилається на цей факт, вдруге скасовуючи рішення суду першої інстанції.

Втретє суд першої інстанції виносить ухвалу (10 січня 2020 року) і перераховує строк заявнику і втретє прокуратура (цього разу знову вчасно) подає апеляційну скаргу. Черговий апеляційний розгляд призначено на 10 березня 2020 року.

Якщо в цій історії абстрагуватися від законодавства та процесуальних порушень і припустити, що 10 березня 2020 року Рівненський апеляційний суд нарешті погодиться з судом першої інстанції, то навіть тоді заявник втратить щонайменше 106 днів своєї свободи. Сто шість.

Підготувала координаторка та юристка ГП УГСПЛ в м. Рівне Марія Цип’ящук