Цей аналіз є особистою точкою зору автора на зміни, які Верховна Рада внесла 21 серпня до деяких законодавчих актів України щодо виборів Президента України. А саме – до кодексів: КАСУ, ККУ, КПК. Змін до законів «Про вибори Президента України» та «Про державний реєстр виборців» аналіз не стосується.

 Найбільша кількість змін (а саме п’ять) внесена  до Кодексу адміністративного судочинства України. Проте, якщо дивитись уважно, то насправді внесені лише три більш-менш суттєві зміни:

1. Вилучена норма щодо скасування реєстрації кандидата в Президенти в судовому порядку (змінені редакції статей 18 та 176 КАСУ).
2. Змінено строк розгляду справ у суді першої інстанції з 5 до 2 днів (змінена редакція частини 11 ст. 172 КАСУ).
3. Запроваджена заборона застосування заходів забезпечення позову у виборчих справах. Останнє виписано зразу у двох нормах, які дублюють одна одну (ч.6. ст.. 117 та ч. 12 ст. 176).

 Жодна з них новел, на наш погляд, не призводить до порушення виборчих прав. Більш того, дві останні норми можна вважати позитивними для забезпечення виборчого процесу.

 Інша  справа, що з точки зору законотворчої  техніки зміни, внесені до КАСУ, не витримують критики. Наприклад, більшість  з 12 частин нової редакції статті 176 повторюють норми, виписані в інших статтях КАСУ. Так:

 Частина перша статті 176 частково збігається с частиною першою статті 175.

 Частина друга статті 176 частково збігається с частиною першою статті 174.

 Частина третя статті 176 частково збігається с частинами першою-другою статті 175.

 Частина четверта статті 176 є відсилкою до статей 174, 175.

 Частина п’ята статті 176 є відсилкою до статі 174.

 Частина шоста статті 176 є відсилкою до статі 172.

 Норма частин восьмої збігається зі змістом  частини п’ятої статті 172.

 Частина дев’ята статті 176 частково збігається с частиною четвертою статті 172.

 Частина десята статті 176 збігається с частиною одинадцятою статті 172.

 Частина одинадцята статті 176 частково збігається с частиною дев’ятою статті 177.

 Частина дванадцята статті 176 містить таку ж норму, що й частина шоста статті 117.

 За  нашою оцінкою, для внесення змін, які бажав законодавець, цілком досить було залишити у зміненій статті 176 лише норму, передбачену частиною сьомою. А прийняття статті 176 КАС в редакції закону від 21 серпня призвело до погіршення якість КАСУ, хоча правових колізій при цьому й не виникло. І порушень виборчих прав стандартів – теж.

 Хоча Президент України Віктор Ющенко вважає інакше, ним були внесені Пропозиції до Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо виборів Президента України”, в яких містяться заперечення щодо 5 змін до КАСУ, внесених Верховною Радою. Усі підтримані Головним науково-експертним управлінням.

 Так, у п. 14.1 Пропозицій Президент висловлює думку, що віднесення позовів на протоколи виборчих комісій про підрахунок голосів до таких, що залишаються без розгляду, є порушенням принципу судового контролю виборів.

 Але треба враховувати, що й за старою редакцією КАСУ такі скарги в адміністративному суді не розглядалися: стаття 172 КАСУ передбачає оскарження в судовому порядку рішень, дій або бездіяльності виборчих комісій, комісій з референдуму, членів цих комісій. Можна вважати, що законодавець, затверджуючи цю норму, виходив з того, що складання протоколів є виключною компетенцією виборчих комісій, перебирати яку суд не має право. Проте комісії при складанні протоколів підрахунку голосів мають керувати законом, і у разі не дотримання суд може визнати дії виборчої комісії протиправними. З правовими наслідками, передбаченими в КАСУ. Саме такою є вже стала практика застосування ст. 172 КАСУ адміністративними судами: відмови порушувати справу за скаргами на протоколи підрахунку голосів є звичайними. Тож в дійсності введені законом від 21 серпня нові норми нічого не змінюють. І не є порушенням принципу судового контролю виборів.

 У п. 14.2 Пропозицій Президент вважає, що зміна підсудності (для певної категорії справ судом першої інстанції замість Київського окружного адміністративного суду буде Київський апеляційний адміністративний суд) призведе до неможливості апеляційного оскарження – через неузгодженість інших норм. З цим важко погодитись, оскільки частиною шостою статті 177 та частиною третьою статті 172 КАСУ вже передбачено, що у випадку, коли судом першої інстанції є Київський апеляційний адміністративний суд, апеляційною інстанцією є ВАСУ.

 У п. 14.3 Пропозицій Президент висловлює позицію, що неможливість перегляду виборчих спорів за винятковими обставинами є порушенням Конституції України. Загалом треба визнати, що в цьому сенсі є проблема: обмеження розгляду судових спорів апеляційною інстанцією як найвищою, є одним з чинників поширення корупції в судах, та не дає легальних підстав для узагальнення судової практики. Проте відповідно до статті 236 КАСУ за винятковими обставинами переглядаються лише ті справи, що пройшли касаційний розгляд. Тому зміна, внесена у вигляді частини десятої статті 177, є лише прикладом недбалості у застосуванні законотворчої техніки. Бо вона однаково не несе жодних наслідків. Як і пропозиція Президента.

 У п. 14.4 Пропозицій Президент вважає, що скорочення строку розгляду виборчих спорів у суді першої інстанції з 5 до 2 днів унеможливить всебічний розгляд справи. На наш погляд, це занадто довільний висновок. Наприклад, у деяких випадках (адміністративний позов подано напередодні чи у день голосування), виборчі справи розглядаються й швидше, ніж за два дні. Точніше – невідкладно. І якщо сторони мають можливість приймати участь у невідкладному розгляді справи, то яким чином буде порушено їх право при скороченні строку розгляду з п’яти до двох днів?

 Наш досвід свідчить про протилежне: сторона, яка звертається до суду для поновлення своїх виборчих прав, звичайно потерпає від затягування судового розгляду.

 Нарешті, у п. 14.5 Пропозицій Президент висловлює позицію, що унеможливлення застосування передбачених статтею 117 КАСУ заходів забезпечення позову стосовно виборчих спорів начебто суперечить Конституції. З цим висновком також важко погодитись, враховуючи дуже короткий строк розгляду виборчих справ і важкі наслідки, які може мати таке забезпечення для швидкоплинного виборчого процесу. До речі, ВАСУ в Постанові від 02 квітня 2007 року N 2, дійшов висновку, що суди не мають застосовувати заходи забезпечення позову, які б переривали перебіг виборів та роботу виборчих комісій. І хоча пропозиції Президента збігаються з цими рекомендаціями ВАСУ, залишення у законі норми щодо забезпечення створює перспективи розробки та використання технологій по блокуванню проведення виборів.

 Тож висновки Президента України щодо змін, внесених до КАСУ, як таких, що роблять неможливим оскарження під час виборів, не є, на нашу думку, обґрунтованими.

 У той же час ми маємо звернути увагу на зміну, внесену до частини першої статті 157 Кримінального кодексу України. Згідно якої відмови члена виборчої комісії приймати участь у її засіданні розглядається як перешкоджання здійсненню виборчого права. На наш погляд, ця норма явно порушує вимоги статті 4 Міжнародної конвенції прав людини, що забороняє примусову працю. Криміналізація відмови працювати у виборчий комісії є, на наше переконання, таким примусом, і знаходиться поза виключень, визначених частиною другою цієї статті. На наш погляд, ця норма є неприпустимою, ї щодо неї має бути висловлене негативне ставлення правозахисної спільноти. Саме її Президенту було б варто оскаржувати в Конституційний суд.