Навіщо українцям перехідне правосуддя: Олександр Павліченко про глобальні проєкти УГСПЛ - Українська Гельсінська спілка з прав людини
Повернутись назад

Навіщо українцям перехідне правосуддя: Олександр Павліченко про глобальні проєкти УГСПЛ

Новина

Олександр Павліченко на посаді виконавчого директора УГСПЛ з 1 листопада 2017 року. До цього він керував проєктами Ради Європи України, «Українською фундацією правової допомоги», що розробляла і впроваджувала стандарти правничої допомоги в Україні, працював заступником директора Харківської правозахисної групи Євгена Захарова  – співзасновника УГСПЛ та очолював правління організації. У 2017-му Українська Гельсінська спілка з прав людини сформувалась, як потужне правозахисне об’єднання: найбільша мережа громадських приймалень надавала безкоштовну юридичну допомогу тисячам українців, документувались воєнні злочини, скоєні у Криму та зоні АТО/ООС, експерти активно працювали над стратегічним, аналітичним та освітнім напрямами. Про глобальні проєкти, над якими працювали з 2017-го року і на чому сконцентровані нині – інтерв’ю Олександра Павліченка в рамках 20-ти річчя УГСПЛ.  

Transitional Justice: «Перед нами стояло завдання винайти велосипед»

Ще наприкінці 2015 року представники неурядових організацій відвідали Боснію і Ґерцеговину. Серед делегатів був і керівник аналітичного напряму УГСПЛ Олег Мартиненко. У країні, де також добре знають, що таке бойові дії, правозахисники познайомились з таким поняттям, як  «Transitional Justice» – перехідне правосуддя. 

– Олег Мартиненко приніс цю ідею нам, в УГСПЛ. На той момент термін «перехідне правосуддя» знало вузьке коло фахівців, які працювали у сфері міжнародного права. УГСПЛ започаткувала цю дискусію: ми говорили про запровадження юридичних та позасудових механізмів, які б діяли під час переходу від війни до сталого миру. Відверто: перед нами стояло завдання винайти велосипед. І ми взялись за це, крок за кроком. Першими відгукнулись академічні кола.

У травні 2017- го у Києві відбулась міжнародна конференція «Пост-конфліктне правосуддя в Україні», де УГСПЛ зібрала експертів з ЄС, Канади, Великої Британії, Австралії. Також наші експерти підготували «Базовое дослідження із застосування правосуддя перехідного періоду в Україні». Стратегічні кроки в інноваційному напрямі УГСПЛ робила спільно з Офісом уповноваженого з прав людини ВРУ. За три роки, разом з іншими неурядовими організаціями, ми розробили законодавчу рамку для впровадження засад перехідного правосуддя – проект Закону України «Про засади державної політики захисту прав людини  в умовах подолання наслідків збройного конфлікту». Цей документ базувався на стандартах ООН і підходах ЄС.

У 2018-му році, тоді вже Омбудсменом була Людмила Денисова, ми вели мову про те, щоб до кінця року цей законопроєкт внести на розгляд парламенту і почати роботу з нардепами. Але Україну захопив електоральний процес: спочатку президентські вибори, потім дострокові парламентські – політикам було не до перехідного правосуддя. Все загальмувало. 

Пізніше з’явилась окрема група, яка працювала над концепцією перехідного правосуддя. Паралельно віце-прем’єр-міністр – міністр з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України Олексій Резніков в рамках Мінреінтеграції підготував окремий законопроєкт з цієї проблеми. Він був досить слабкий, отримав зауваження Венеціанської комісії. Цей документ також  критикували неурядові громадські організації. Але попри це, законопроєкт Резнікова був внесений у ВРУ, навіть пройшов перше читання і лежить там досі до закінчення цієї каденції депутатів ВРУ. 

В підсумку жоден законопроєкт не дійшов до фіналу. А потім сталось повномасштабне вторгнення, яке знову підсвітило низку невирішених питань: і невизначеність – що вважати колабораціонізмом, а що – ні, кого вважати колаборантом, яка відповідальність загрожуватиме цим людям. Поки що ці питання оперативно «врегулювали» змінами до кримінального та кримінально-процесуального кодексів. 

Концепція ж перехідного правосуддя зависла у повітрі. Хоча ми розуміємо яка низка проблем на нас чекає після деокупації територій, наприклад, не врегульоване питання визнання документів. Приміром, діти, які отримали документи на окупованих територіях, наприклад, у Криму, стали повнолітніми і «вирвалися» на материк, тут зіштовхуються з величезною проблемою – це підтвердження документів. 

«Трибунал для Путіна»

Повномасштабне вторгнення застало Олександра Павліченка у Києві. Він згадує, що перше, що зробив – це поїхав до офісу УГСПЛ, де з колегами провів кілька днів, збирав необхідну документацію. 

– Ми одразу зрозуміли, що потрібно фіксувати воєнні злочини росіян. Тим більше, що в УГСПЛ вже був цей досвід документування. Наші громадські приймальні продовжували працювати «на місцях», допомагали, консультували українців, де б вони не були: на сході, на півдні. 

Згодом наша ініціатива вилилась у глобальну: спільно з Харківською правозахисною групою та Центром громадянських свобод ми утворили T4P («Трибунал для Путіна»). В загальну базу заносяться відомості про події, що містять ознаки злочинів згідно з Римським статутом Міжнародного кримінального суду. Йдеться про геноцид, злочини проти людяності, воєнні злочини. Це один з найбільших масивів даних про війну в Україні. Нині в «Трибунал для Путіна» зібрано понад 80 тисяч епізодів. Ми хочемо використати чинні механізми ООН, Ради Європи, ОБСЄ, ЄС і Міжнародного кримінального суду, аби запобігти цим брутальним злочинам і притягнути винних до відповідальності. 

Вже сьогодні цією інформацією користуються у своїй роботі органи національного розслідування: Офіс генпрокурора, обласні прокуратури. Окремі епізоди «лягатимуть» у стратегічні справи. До речі, у березні 2022 року ми, разом із юристами Суспільного, підготували подання до ЄСПЛ відносно нападок армії РФ на національного мовника. Тоді росіяни намагались заблокувати трансляцію і припинити сигнал. Ми зібрали дані щодо порушення ст 10 Європейської конвенції з прав людини, йдеться про порушення права вільно транслювати та отримувати інформацію. Нині ця справа на розгляді. Але ми розуміємо, що це може розтягнутись на роки і документування – це в першу чергу збереження національної пам’яті та масив даних для аналітиків та істориків.

«Правова держава має бути не лише на словах»

В своєму інтерв’ю перший виконавчий директор УГСПЛ Володимир Яворський згадував, що 20-ть років тому влада була абсолютно зацементована: у ній не було чиновників, політиків, готових говорити про права людини – це була не популярна риторика.  

Нині, вважає Олександр Павліченко, з державою та владними органами склалась все ж інша парадигма взаємовідносин. 

– У нас є діалог з низкою державних структур. За цей час в країні з’явились інститути, які мають працювати на захист прав людини. Звичайно, є проблеми. Йдеться і про корупцію, і про відсутність незалежності окремих гілок влади. Це все обтяжує зростання та розвиток. До того ж, через воєнний стан виникає чимало специфічних ситуацій. Але я вважаю, що ми маємо потрібний вектор руху. Україна – гарний зразок того, що коли демократія перемагає, то вона «вибудовує» ефективнішу державу. Також не варто забувати, про силу громадянського суспільства, яке відіграє важливу роль. 

Бажаю, щоб у нас укорінилась високоефективна система захисту прав. Україна має стати правовою державою на ділі, а не на словах. У фокусі має знаходитись людина з її правами та свободами. Найбільше мені, як і кожному українцю, хочеться справедливого миру і щоб ми могли перейти до практичної реалізації перехідного правосуддя. 

Читайте також:

«Ми показали, що у влади можна вигравати»: перший директор УГСПЛ Володимир Яворський

«Все потрібно було буквально вигризати у держави»: співзасновник УГСПЛ Євген Захаров

Ми стали найбільшою організацією з надання правничої допомоги – Аркадій Бущенко про роботу з УГСПЛ


Підписуйтесь на сторінки УГСПЛ у соціальних мережах:

Facebook | Instagram | Telegram — УГСПЛ пише | Telegram з анонсами подій Twitter Youtube | Viber