Ми стали найбільшою організацією з надання правничої допомоги – Аркадій Бущенко про роботу з УГСПЛ

Сьогодні Аркадій Бущенко обіймає посаду судді Верховного Суду у Касаційному кримінальному суді. У 2008 та 2010 роках він обирався головою правління Української Гельсінської спілки з прав людини, а у 2012-му став виконавчим директором УГСПЛ. На цьому «посту» Бущенко змінив Володимира Яворського. Про те, як в Україні з’явилась система безоплатної правничої допомоги та як українці почали документувати злочини, спричинені воєнною агресією РФ – розповідаємо в матеріалі, присвяченому 20-ти річчю УГСПЛ.

«Ми створили перші чотири офіси, щоб напрацювати систему і віддати державі вже готовий продукт»

Посаду виконавчого директора УГСПЛ Аркадій Бущенко обіймав з 2012 по 2017 роки. На цей період припали узурпація влади президентом втікачем Януковичем, Революція Гідності, анексія Криму та початок гібридної агресії РФ на Донбасі. 

– В нашій історії немає простих часів. Я не можу сказати, що тоді був час суцільної темряви, тому що відбувались і позитивні зміни.  Наприклад, запрацювала система безоплатної правничої допомоги. Це зараз для нас – константа, а тоді нічого такого в Україні не було. Ідея створити щось подібне зародилась ще у 2005 році. З колегами почали вивчати досвід різних країн: Литви (це був «найближчий»), Нідерландів, Ізраїлю. Їхні системи працювали по-різному, зі своїми плюсами та мінусами. Згодом, з допомогою донорів ми створили перші чотири офіси з надання безоплатної допомоги, щоб напрацювати систему і віддати державі вже готовий продукт.  Ці центри добре проявили себе під час подій на Майдані, які увійшли в історію, як Революція Гідності. Чимало адвокатів БПД захищали постраждалих. Це був такий собі юридичий спротив. Якби не їхня робота, то чимало б порушень так і залишились нам невідомими. 

УГСПЛ надавала безоплатну правничу допомогу завдяки створеній мережі приймалень. Коли я обійняв посаду виконавчого директора, то їх було 14. Щонайменше раз на тиждень фахівці проводили прийом громадян. Консультували також телефоном, виїздили у малодоступні місця, де у людей взагалі не було можливості отримати правничу допомогу, до юристів звертались також через відповідну форму на сайті – це був найпопулярніший розділ. У 2012 році приймальні УГСПЛ надали понад 6,5 тисяч консультацій. Найбільше скарг припадало на суди, міліцію, адміністрацію підприємств, пенсійний фонд та органи соціального захисту. 

Після анексії Криму та початку бойових дій на Донбасі потреба у правничій допомозі стрімко зростала. У 2014 за нею звернулось вже близько 14 тисяч українців. Щоб «впоратись» ми збільшили кількість приймалень. У 2015-му їх вже було 26-ть, де проконсультували загалом понад 30 тисяч осіб. В той час пріоритетом діяльності стали надання правових та інформаційних рекомендацій переселенцям, військовослужбовцям та жертвам порушень прав людини на сході. У більшості офісів з’явились окремі юристи, які надавали допомогу саме ВПО, виїздили до місць їх компактного проживання. Для того, щоб консультувати військовослужбовців приймальні долучали військових юристів. Вже у 2016 році мережа громадських приймалень УГСПЛ була найбільшою недержавною правозахисною мережею, яка нараховувала 29 представництв, фактично в кожному обласному центрі України. 80% усіх консультацій стосувалися випадків порушення прав людини державними органами. І там, де виявлялась системна проблема законодавства, судової практики чи правозастосування, такі справи передавалися у Центр стратегічних справ УГСПЛ. 

 «Такий відгук росіян означає одне: свою справу ми зробили добре»

– З початком гібридної агресії РФ ми одразу включились у документування порушень прав людини, які відбувались у Криму. До Києва приїздили ті українці, яким вдалось вирватись з окупації. 

Документували свідчення постраждалих: незаконні затримання на блокпостах, знущання, імітації розстрілів. Хоч найчастіше нападники не представлялися, ми намагались «вийти» на конкретні особистості, співставляли факти.  Було дуже багато роботи.  До збору інформації також залучили мережу приймалень УГСПЛ. 

Тоді держава фактично не займалась збором цієї інформації. А ми розуміли, що з часом дані забуваються, свідчення губляться. На початку ми сподівались, що Крим швидко повернеться під український прапор і відповідальні за порушення закону будуть притягнуті. Тому створили систему, в яку заносили задокументовані факти, намагались зробити так, щоб у ній можна було проводити пошук за різними параметрами. 

У створенні Центру Документування брав активну участь експерт УГСПЛ Олег Мартиненко. Ми створили під ключ інструмент, який потім передали державі в створену урядову структуру. Це для мене свідчення того, що продукт був потужний, раз за нього взялись і використовували. 
До речі, зібрані нами епізоди лягали в основу наших звернень до Європейського суду з прав людини. Ми також допомогли уряду скласти клопотання до ЄСПЛ про застосування тимчасових заходів, яке потім переросло у справу «Україна проти Росії (щодо Криму)». Кілька років тому я дивився трансляцію її розгляду: тоді ще свою позицію висловлювали представники РФ. Як вони нас там згадували! Казали, що ми «агенти Сороса» і всі задокументовані випадки ми придумали. Переконували, що український уряд намагається ввести ЄСПЛ в оману, спираючись на зібрану інформацію «агентами Сороса». Такий відгук росіян означає одне: свою справу ми зробили добре.

«Закон – це результат компромісу»

Аркадій Бущенко – один з тих юристів, хто доклався до створення кримінально-процесуального кодексу, ухваленого у 2012 році. Співзасновник УГСПЛ Євген Захаров пояснював, як документ, розроблений ще у 2007 році «пролежав» у шухляді п’ять років і чому відомий у народі, як «КПК Портнова». 

Аркадій Бущенко, який сьогодні обіймає посаду судді у Верховному суді і займається якраз трактуванням законодавчих актів і, зокрема КПК, говорить, що нині по-іншому підходив би до створення цього документу. 

– Я і тоді був незадоволений ухваленим КПК. Вважаю, що в ньому багато непослідовностей. На мою думку від початку його потрібно було ухвалювати революційніше – активніше відходити від старих формулювань. Але також розумію, що будь-який закон – це результат певного компромісу і його ухвалення дозволило нашій країні зробити великий крок вперед та наблизитись до ЄС. До речі, він прекрасно імплементував вимоги Європейської конвенції. 

Зараз, з роками, і з позиції судді Верховного суду думаю, що деякі пункти створював би інакше. Розумієте, коли працюєш над документом, важко передбачити всі недолугі тлумачення, які до нього можуть приклеїтись. Але закон завжди недосконалий. Тому я своїм колегам пояснюю: КПК – це, як правила дорожнього руху, ви їх можете вивчити, але це ще не означає, що автоматично стали хорошим водієм. 

Ще один важливий документ, до появи якого долучились фахівці УГСПЛ – це створення Національної стратегії з прав людини. Робота над нею розпочалась у 2014 році: долучились представники офісу Омбудсмена, Міністерства юстиції, Міністерства закордонних справ, представники Адміністрації Президента, депутати Верховної Ради. Національна стратегія була затверджена Указом Президента 25 серпня 2015 року. Тоді до розробки пропозицій до Плану заходів уряду з реалізації Національної стратегії у сфері прав людини на період до 2020 року долучилися представники формальної освіти УГСПЛ. Низка пропозицій, поданих до профільного розділу, були затверджені у Плані дій. Йшлося про підготовку проєкту Загальнодержавної програми з освіти в галузі прав людини, розробку сучасної методологічної бази для курсу «Права людини», впровадження обов’язкового навчання для військовослужбовців із дисциплін «Основи міжнародного гуманітарного права» та «Основи прав людини». Дотримання прав людини у професійній діяльності та базові знання з прав людини увійшли до переліку критеріїв оцінювання в атестації державних службовців та працівників правоохоронних органів.

«Ми б могли давати рекламу: наші випускники потрапляють до Верховного суду»

На посаді виконавчого директора УГСПЛ Аркадій Бущенко поринув у менеджмент організації. 

– Я навіть скоротив свою публічну присутність. Хотів налагодити всі процеси, бо якщо погано працює менеджмент – організація починає просідати. Також мені було важливо, аби УГСПЛ не асоціювалась з однією людиною. Тобто, щоб не було цього: «говоримо Бущенко – маємо на увазі УГСПЛ» і навпаки. Тоді багато членів нашої команди ставали публічнішими. Наша організація була організацією лідерів. 

У нас працювали приймальні, діяв аналітичний напрямок, юридичний (Центр стратегічних справ) та освітній. Останній я вважав вкрай важливим і потрібним. Ми започаткували адвокатські курси: вони набули неабиякої популярності і пізніше до них приєднались і судді. Ми хотіли не просто дати знання, а створити спільноту. І, вважаю, нам це вдалось. Ця спільнота помітна в Україні. Випускники працюють в різних інстанціях, ми говоримо однією мовою: так, не завжди погоджуємось, але є такий жарт: два юристи рідко сходяться в поглядах, для цього їм потрібне остаточне судове рішення. 

Наші випускники, наприклад, Дмитро Гудима, Павло Пархоменко – судді Верховного суду. Тобто, за потреби освітній відділ УГСПЛ міг би дати рекламу: наші випускники потрапляють до Верховного суду. 

Читайте також:

«Ми показали, що у влади можна вигравати»: перший директор УГСПЛ Володимир Яворський

«Все потрібно було буквально вигризати у держави»: співзасновник УГСПЛ Євген Захаров

Підписуйтесь на сторінки УГСПЛ у соціальних мережах:

Facebook | Instagram | Telegram — УГСПЛ пише | Telegram з анонсами подій | Twitter | Youtube | Viber