«Ми показали, що у влади можна вигравати»: перший директор УГСПЛ Володимир Яворський

1 квітня 2024 року Українській Гельсінській спілці з прав людини виповнилося 20 років. Правозахисник Володимир Яворський був одним із засновників  УГСПЛ та став першим виконавчим директором організації у квітні 2004. Він керував організацією аж до лютого 2012 року. На цей період припало багато переломних моментів в історії країни, які потребували фахового втручання і правозахисників в тому числі. З чого постала найбільша правозахисна організація України та які виклики стояли в перші роки існування та розвитку УГСПЛ – про це розповів Володимир Яворський.

«Влада була абсолютно зацементована, у ній не було чиновників, політиків, готових говорити про права людини – це була не популярна риторика»

Для створення УГСПЛ було декілька умов: як міжнародних, так і національних. Справа в тому, що в багатьох країнах пострадянського простору діяли Гельсінські комітети, які об’єдналися у Гельсінську федерацію за права людини, але в Україні її представництва не було. Фактично, в ті часи міжнародні організації взагалі не працювали на теренах нашої держави. Тож це створювало проблеми. При цьому сам правозахисний рух в державі вже був розвинений. Вже кілька років Харківська правозахисна група створювала і збільшувала правозахисну мережу, але вона працювала винятково в рамках проєкту проти катування. Ми розуміли, що Україні потрібно щось більше і масштабніше. 

Плюс варто пам’ятати історичний контекст того періоду. У 2001 році народні протести, які увійшли в історію, як кампанія «Україна – без Кучми» подавлені. Добігає кінця другий президентський термін Леоніда Кучми. Він намагався перетворити країну на автократію і готувався передати справи своєму наступнику – Віктору Януковичу. 

Громадськість та правозахисники передбачали, що вибори президента будуть з численними порушеннями прав людини. Тому підготувались: із представників правозахисних організацій створили численну мережу, яка займалась моніторингом виборів по всій країні. Цим людям ми купували відеокамери і вони фіксували порушення. Це було дуже потужно: ми отримали сотні яскравих відео. На той момент це було щось революційне. Адже вперше ми показали, їх вже потім назвуть «тітушки», спортивних молодиків, яких влада задіювала на виборах. Вважаю, що саме завдяки цій нашій роботі Верховний суд виніс рішення про скасування результатів виборів. Під час розгляду справи брались до уваги наші відео матеріали. 

Так ми, різні правозахисники, певний час працювали. І, зрештою, вирішили створити асоціацію громадських організацій УГСПЛ. Пам’ятаю, як в день установчих зборів прийшла трагічна звістка про смерть одного із засновників та голови Української Гельсінської Групи в радянські часи –Миколи Руденка. Це було і сумно, і символічно водночас: в цей день ми взялись відновити Гельсінський рух в Україні. 

2004 рік, коли «оформилась» УГСПЛ у окрему організацію, також є цікавим. До цього влада була абсолютно зацементована, у ній не було чиновників, політиків, готових говорити про права людини – це була не популярна риторика, оскільки Кучма та його команда схилялись до автократизму. Уявіть: на посаді омбудсмена була комуністка Карпачова, яка для галочки робила у рік 1–2 заяви на якусь тему. Нам вдалось це змінити і зробити так, щоб Уповноважений з прав людини дійсно займався правами людини. 

Якщо згадувати, для країни – це був період Помаранчевої революції, прихід до влади проєвропейського, продемократичного президента Віктора Ющенка. Це стало потужним поштовхом для змін у державі: створювались інституції, до яких ми вже звикли і не уявляємо, що якихось 20-ть років тому цього нічого не було. На державні посади прийшла хвиля нових людей. Так, якась частина з них почала займатись корупцією. Але були і лишаються ті, хто працював над змінами. Роботи було дуже багато. Але це також дозволило нам, правозахисникам, потужно заявити про себе: ми стали помітними для посольств, для міжнародних організацій.

«Люди не вірили, що у влади можна вигравати»

У 2006 році була створена Комісія при президентові України з верховенства права. Я також увійшов до неї, як один із членів. Фактично у той період ми розробили концепцію судової реформи, яка впроваджувалась десь до 2016 року. Тоді ж ми розробили реформу кримінального процесуального законодавства і, як наслідок, в майбутньому, тобто у 2012 році, був ухвалений новий  Кримінальний процесуальний кодекс. 

УГСПЛ була однією з тих, хто допомагав створювати систему адміністративної юстиції – адміністративні суди. Це породило, я вважаю, рух серед українців, які почали відстоювати свої права. Створення цілої системи з надання безкоштовної правової допомоги – у цьому теж є заслуга УГСПЛ. Ми не були виключно столичною організацією. Наші юристи, адвокати працювали по всій країни, їздили в найвіддаленіші населені пункти і допомагали українцям захищати свої права. На рахунку наших правозахисників безліч справ, які пам’ятають. Ми були першими, хто надавав юридичний супровід журналістам, яким надходили позови, на той момент, на відшкодування ста тисяч гривень! Ми не просто захищали, а вигравали справи. 

І ще один дуже важливий момент. Тоді в Україні почала розвиватись практика Європейського суду з прав людини. Ми подавали до ЄСПЛ багато справ, а паралельно – створювали мережу адвокатів в Україні. Це також важливі внески. Загалом, до 2008 року нам вдалось надати сильний імпульс розвитку країни до правової держави. Після цього, на жаль, пішов політичний відкат, який позначився на роботі всіх державних інституцій. Але, я вважаю, що нам вдалось зробити важливий заділ, що не дозволив Віктору Януковичу, який спочатку став прем’єр-міністром, а потім і президентом, без проблем узурпувати владу. Були серед чиновників ті, хто йшов проти системи, наприклад, судді, які відмовлялись виконувати рішення по вказівці, були чесні поліцейські та багато інших. Тому, на мою думку, Януковичу, який з 2010 року мав перетворити Україну на Білорусь, зробити цього не вдалось. Так само, йому не вдалось, згодом, силою подавити протестний рух, як це сталось у Білорусі. 

Так, напевно, нам, правозахисникам, потрібно було працювати більше і сильніше тиснути на владу, щоб була проведена реформа СБУ, реформа тоді ще поліції. Це завадило б кривавим подіям, які ми бачили пізніше. Хоч це і не зовсім правозахисний тренд, думаю, ми б могли активніше працювати над тим, щоб ті, хто був помічений у перших проявах сепаратизму у нашій державі, понесли покарання. Чого, на жаль, не відбулось. А хочу нагадати, після виборів 2004 року, завдяки нашій роботі зокрема, за фальсифікації та порушення 5 тисяч осіб отримали терміни за кримінальними статтями. 

Нам є чим пишатись. Раніше люди не вірили, що у влади можна вигравати. А ми показали, що можна, і тому влада нас боялась. Нас запрошували на зустрічі, дослухались до нашої думки: якщо правозахисники виступали зі зверненням, то законопроєкти знімали з розгляду. Також ми зробили багато для популяризації теми прав людини. Я пишаюсь проєктом «Докудейс», який з’явився у 2004 році  і до 2009 був виключно проєктом УГСПЛ. Зараз він виріс до окремої організації. Уявіть покази фільмів на тематику прав людини відбуваються у 240 містах: пересічні українці – не юристи, не правники –  їх дивляться і обговорюють. Це резонансний проєкт для всієї східної Європи і я не знаю аналогів цьому руху на всьому пострадянському просторі взагалі. 

Я вважаю УГСПЛ, без перебільшень, однією із найпотужніших правозахисних організацій України. Змінюються керівники організації, змінюється політична ситуація в Україні, а УГСПЛ – ефективно працює на сторожі прав людини.

Підписуйтесь на сторінки УГСПЛ у соціальних мережах:

Facebook | Instagram | Telegram — УГСПЛ пише | Telegram з анонсами подій | Twitter | Youtube | Viber