Міжнародний трибунал для росії: Україна має здійснити мінімум два кроки
Вперше концепцію Міжнародного трибуналу застосували у Нюрнберзькому процесі в 1945-1948 роках, тоді на лаві підсудних опинилися 20 очільників нацистської Німеччини. Дванадцятьох з них засудили до смертної кари. Аналогічним був Токійський трибунал 1946-1948 років над японськими військовими злочинцями. Семи підсудним винесли смертний вирок, шістнадцятьом – довічне ув’язнення. З того часу міжнародні кримінальні трибунали вже під егідою ООН відбувалися ще двічі: у 1993 році проти військових злочинців колишньої Югославії та в 1994 проти організаторів геноциду в Руанді.
В 2002 в Гаазі розпочав роботу Міжнародний кримінальний суд – єдина постійно діюча установа, уповноважена карати осіб, винних у воєнних злочинах та геноциді. Від квітня 2022 року він веде слідство по фактах злочинних дій російських окупантів в Україні, втім розгляд справ у цьому суді може тривати роками. Україна виступає за створення спеціального трибуналу, який притягне до кримінальної відповідальності керівників росії за скоєння злочину агресії.
В ефірі Телеканалу РАДА та на Громадському радіо виконавчий директор Української Гельсінської спілки з прав людини Олександр Павліченко відповів на питання журналістів щодо створення спеціального трибуналу в Україні.
Зараз Міжнародний кримінальний суд працює над збором доказів щодо злочинів, за якими він уповноважений здійснювати розслідування: це воєнні злочини, злочини проти людяності і злочини з ознаками геноциду. Але злочин агресії залишається поза межами розслідування МКС (Міжнародного кримінального суду). Саме за цей злочин, з якого починаються всі інші, мають понести відповідальність винуватці: це верхівка російської держави – путін, командна верхівка, ті військові, які віддавали безпосередньо злочинні накази.
Такий трибунал зі злочинів агресії був в 1945 – Нюрнберзький трибунал, і в 1946 – Токійській трибунал, який притягав до відповідальності вище державне управління, керівництво нацистської Німеччини та Японії.
Підписатися на Телеграм-канал «Трибунал для путіна»
Яким чином з’явиться такий спеціалізований трибунал?
Це питання дипломатичних переговорів, бо суд має бути з відповідними повноваженнями, щоб його рішення визнавали в світі.
Має бути юридична складова: визначення тих юридичних підстав, на засадах яких може працювати цей міжнародний трибунал.
Для того, щоб сформувати мандат трибуналу з межами юрисдикції, і потрібен політичний процес. Це не політизація. Це політико-дипломатичний процес із створення міжнародної підтримки. На сьогодні ця підтримка ще недостатня, вона не є одностайною щодо створення такого спеціального трибуналу з питань агресії.
Найкращим варіантом було б рішення ООН, яка б рішенням Ради безпеки визнала створення такого трибуналу, як це було в двох випадках: по колишній Югославії та Руанді. Але в складі Радбезу є представники росії та Китаю, тому очікувати на позитивне рішення наразі не доводиться. Це може бути рішення Генасамблеї ООН, але там теж не буде належної кількості голосів, які б схилили цю організацію до думки, що має бути створений такий спецтрибунал.
Тому, скоріше за все, це буде рішення європейського рівня. Ми сподіваємося, що тут може бути позитивною позиція Європейського Союзу.
Підписатися на Телеграм-канал «Трибунал для путіна»
Саме Україна має взяти відповідальність за роботу цього суду?
Роль України є вирішальною і пріоритетною, але це має бути суд не виключно української юрисдикції, а міжнародний суд. Ті злочини, які він буде розглядати, є міжнародними злочинами. Це злочини агресії не за національним законодавством, а за законодавтвом, закріпленим міжнародними конвенціями і статутом Міжнародного кримінального суду.
Це все може бути трансформовано в документ, який стане засадничим для роботи українського суду. Погоджуюся, що суд має бути в Україні і українським, але з ознаками міжнародного суду.
Дуже важливо, щоб цей суд був швидким та ефективним – він не може розтягнутися на десятки років.
Суд з розслідування злочинів колишньої Югославії тривав понад десять років, і деякі жертви не змогли дожити до моменту встановлення винуватців і призначення покарання, не змогли побачити як відновлюється справедливість.
Підписатися на Телеграм-канал «Трибунал для путіна»
Які кроки має здійснити Україна?
Перший крок. Україна, яка декларує, що цей трибунал має працювати на засадах Римського статуту, підписала його, але не ратифікувала до сьогодні. Я би закликав невідкладно розглянути питання ратифікації Римського статуту, як перший позитивний крок.
Україна, яка звертається до міжнародних партнерів із закликом до прийняття спільного консолідованого політичного рішення про створення спеціального міжнародного трибуналу, сама ухиляється від імплементації стандартів, які визначені в Римському статуті, Женевських конвенціях. Це нагальне завдання. Україна декламує про притягнення до відповідальності на засадах Римського статуту, тож має його ратифікувати.
Другий крок. Імплементація норм міжнародного гуманітарного права до національного законодавства. Робота, яка велася з 2016 року до сьогодні не має фінального закріплення на законодавчому рівні. Ми бачимо ці вади в судових процесах, які проходять за кваліфікацією воєнних злочинів – справа Вадима Шишимаріна, справа «харківських артилеристів». Їх було засуджено за вчинення воєнних злочинів, але є питання до перебігу судового процесу і досконалості розгляду вчиненого злочину. Це проблема, яка вимагає вирішення.
Вирішення цих питань продемонструє, що Україна готова відповідати тим стандартам, на які вона претендує і до яких закликає інші держави.
Підписатися на Телеграм-канал «Трибунал для путіна»
Чому світ не має механізмів реагування на агресію росії?
До 1945 року взагалі не існувало таких механізмів. Вони встановлювалися відповідно до конкретної ситуації. Нюрнберзький, Токійський трибунали, ще два – по Югославії і Руанді, а п’ятий – Міжнародний кримінальний суд, еволюціонують і одночасно вбирають в себе досвід демократичних правничих систем. Вони намагаються врахувати всі механізми та інструменти, щоб забезпечувати права як жертв, так і тих, кого переслідують. Тому це не дозволяє створювати швидкий та ефективний інструмент.
Сьогодні постало питання не лише відсутності такого судового інструменту, а й відсутність запобіжника безпеки щодо агресії з боку держав. З чим ми стикнулися у випадку з росією, яка напала на Грузію, на Молдову, на Україну. Це недієздатність не лише інструментів ООН, а й ОБСЄ, які не працюють в плані безпеки та співробітництва на Європейському континенті. В нас немає ані співробітництва, ані безпеки.
Це вимагає перегляду. Після війни повинна настати реконструкція всієї системи, яка б встановила запобіжники і механізми швидкого реагування.
Вінстон Черчилль в 1945 році, після закінчення Другої Світової війни, виступив на конференції, яка засновувала ті механізми на Європейському континенті, якими стала Рада Європи пізніше. Він сказав: «Наша задача – ніколи знову не допустити лихоліття війни». Але ми бачимо, що ця задача не виконана. «Ніколи знову» не стало тим запобіжником. В нас є знову війна. І знову європейські держави не мають іншого інструменту, окрім економічно-санкційного та політичного тиску, а також надавати зброю Україні. Немає іншого інструменту, третьої сторони, яка могла б втрутитися і запобігти такому конфлікту, бо на дипломатичних майданчиках це не працює.
Як притягати до відповідальності винних, якщо вироки будуть озвучені?
Якщо сьогодні буде ухвалений вирок путіну, то він буде сидіти в бункері, тримаючи в руках червону кнопку ядерної валізи, погрожувати всім та казати, що він не визнає жодного рішення.
Росія має змінитися і ці зміни будуть поставлені в залежність від виконання цих рішень. Те саме, що відбулося у колишній югославській республіці Сербії та в Руанді. Ці держави змушені були виконувати рішення міжнародних судових інстанцій. Після цього почали знімати певні санкції та обмеження, надавати економічну підтримку на міжнародному рівні. Північна Корея може собі дозволити існувати в такому напів-концтаборі, в закритому просторі у своїй бульбашці.
Росія буде виключена з усіх економічних, соціальних, міжнародних зв’язків – з цивілізованого світу. З європейського боку ми цей процес вже бачимо. Він неминучо здійснює вплив. Коли ці санкції досягнуть певного рівня, відбудеться і реагування на них з боку росії.