Публікація

Марія Ігнатушина (БО «100% Життя»): «Виграні судові кейси посилюють віру уразливих груп, що захищати свої права не тільки можливо, а й необхідно»

Українська Гельсінська спілка з прав людини (УГСПЛ) продовжує серію інтерв’ю з керівниками правозахисних організацій України на тему поліпшення захисту прав вразливих груп населення. З Марією Ігнатушиною, керівницею юридичної служби Благодійної організації «Всеукраїнська мережа людей, які живуть з ВІЛ/СНІД», розмовляємо про важливість захисту прав людини вразливих груп населення України в контексті протидії поширенню ВІЛ і туберкульоза під час боротьби з пандемією COVID-19.

 

Марія Ігнатушина, керівниця юридичної служби БО «100% Життя»

БО «100% Життя» є по суті пацієнтською організацією, проте на сьогоднішній день Ваша організація є однією з провідних в країні в сфері правозахисної адвокації. В який момент ваша організація прийняла рішення приділяти підвищену увагу захисту прав людини і боротьбі з дискримінацією вразливих груп населення України?

Наша організація була створена групою активістів ще в 2001-му році і вже тоді правозахисна адвокація була одним з пріоритетних напрямків діяльності БО «100% Життя».

На жаль, люди, які живуть з ВІЛ, представники уразливих груп населення, найчастіше стикаються з порушенням прав, піддаються дискримінації та стигматизації за відповідною ознакою. Порушення прав людей, які живуть з ВІЛ (ЛЖВ) та уразливих груп населення (з боку поліції, медичних працівників, суддів, та й просто не дуже толерантних співгромадян) мають системний характер і охоплюють велику кількість людей, які стали жертвами цих порушень. З огляду на це, наша організація впродовж майже 20 років цілеспрямовано бореться в сфері захисту не тільки прав членів ЛЖВ-спільноти, але й інших пацієнтів, зокрема із захворюваннями туберкульозом, вірусними гепатитами, іншими захворюваннями.

Накопичений досвід дозволяє нам ефективно займатися захистом усіх груп, вразливих до ВІЛ – зараз і надалі. Хоча я маю надію, що зрештою наша правозахисна діяльність зійде нанівець за непотрібніст’ю, але зараз про це говорити не доводиться. Та кількість звернень, яку нам доводиться обробляти з партнерами, каже про велику кількість порушень прав людини – але одночасно з цим показує, що представники уразливих груп поступово звикають до можливості відстоювати свої права адвокаційними методами, бачать ефективність такої боротьби і розраховують на нашу допомогу.

Наскільки, на Вашу думку, правозахисна боротьба зі стигмою та дискримінацією вразливих груп може допомогти в боротьбі з поширенням ВІЛ і туберкульозу?

Все, що знаходиться у тіні – є прихованим від очей суспільства, зокрема і від очей лікарів. А саме це і є тим «живильним середовищем», в якому відбувається безконтрольне розповсюдження вірусу. Вражаючий рівень стигми та дискримінації, якого зазнавали пацієнти і вразливі до ВІЛ групи в Україні, багато в чому гальмував елімінацію епідемій ВІЛ і туберкульозу. Адже за стигмою та дискримінацією стоїть і страх перед розкриттям статусу, і страх перед зверненням до лікарів за медичною допомогою, і страх бути відкинутим близькими за те, що ти «не такий». А це веде до нового витку приховування правди, і до того, що проблема поширення епідемій «йде вглиб», звідки її дуже важко витягнути.

Розвинуте, гармонійне суспільство завжди бореться за права всіх своїх членів – тому що кожен може опинитися на місці представників уразливих груп і піддатися остракізму з боку тих, хто давав клятву Гіппократа, або правоохоронців, або будь-яких інших представників держави і суспільства.

 

Марія Ігнатушина та Валерія Рачинська (БО “100% Життя”)

Яким спільнотам на Вашу думку в першу чергу потрібна допомога правозахисників (особливо у зв’язку з додатковими проблемами, пов’язаними з пандемією коронавірусу)?

На мою думку, в Україні особливо постраждалими від епідемії коронавірусу виявилися безправні  представники спільноти секс-працівників. В умовах, коли їх і так переслідують правоохоронні органи, під час карантину більшість з них опинилася без роботи, без коштів для існування і фактично на межі виживання. До того ж в Україні правоохоронні органи не нехтують і атаками на віртуальні секс-послуги, «викриваючи» час від часу з великою помпою «інтернет-порностудії», які за фактом виявляються просто спробою секс-працівників перевести свою діяльність онлайн.

Друга вразлива категорія – люди, які вживають наркотики. Опинившись в ситуації, коли наркополітика знаходиться в стані «прикручування гайок», вони піддаються загрозі переслідування навіть при отриманні замісної-підтримуючої терапії. До того ж, ситуація з канабісом, який ніяк не можуть вивести зі списку заборонених речовин, дозволяє правоохоронцям переслідувати людей, які застосовують канабіс з метою лікування.

Третя категорія людей з тих, кому потрібна юридична допомога, але яким на даний момент її досить складно надати – це представники ЛГБТКІ-спільноти. Правовий вакуум в регулюванні відносин одностатевих союзів в Україні має сумні наслідки – не тільки неможливо захистити права таких пар, але навіть немає регулювання таких відносин, а відповідно, і закріплених на законодавчому рівні прав і обов’язків як партнерів між собою, так і по відношенню до третіх осіб. Особливо гостро ця проблема проявляється при виникненні складних життєвих обставин: якщо один з партнерів потрапляє в лікарню або вмирає, з подальшою проблемою отримання спадщини. У таких ситуаціях юридичну допомогу дуже складно надати – немає правового регулювання цього питання.

 

Які законодавчі акти України на Ваш погляд повинні бути змінені у зв’язку з даною ситуацією в першу чергу?

Як вже було сказано раніше, великою прогалиною в українському законодавстві є відсутність регулювання інституту зареєстрованого цивільного партнерства (далі – ЦП). Одним з пунктів Національної стратегії у сфері прав людини, яку уряд мав реалізувати до 2020 року, була задача по розробці і прийняттю законопроекту про ЦП. На жаль, як і більшість інших пунктів Нацстратегії, цей пункт так і залишився нереалізованим.

На даний момент законопроект «Про цивільне партнерство» вже підготовлений. Він розроблений спільно УГСПЛ та Національним ЧСЧ-консорціумом. Зараз ведеться активна робота з Міністерством юстиції щодо адвокатування даного проекту.

Цей законопроект спрямований на захист прав не тільки одностатевих партнерств, але також і цілком традиційних пар, які не хочуть або в силу обставин не можуть укласти шлюб. Така концепція пов’язана з тим, що врегулювання відносин на законодавчому рівні потрібно не тільки для одностатевих, але і для різностатевих пар, особливо це актуально для людей які знаходяться або знаходились в зоні АТО. Законопроект максимально спрямований на врегулювання відносин всіх громадян, які виявлять бажання вступити у відносини цивільного партнерства.

Окрім цього, гостро стоїть проблема для організацій, які є неприбутковими, надають соціальні послуги людям, які живуть з ВІЛ, людям з туберкульозом і представникам ключових спільнот, та хочуть отримати можливість орендувати державне і комунальне нерухоме майно на пільгових умовах для ведення своєї соціальної діяльності. У зв’язку з цим був розроблений проект Закону України «Про внесення змін до статті 15 Закону України «Про оренду державного та комунального майна». Цим законопроектом закріплюється можливість отримання державного і комунального нерухомого майна в оренду на пільгових умовах громадськими об’єднаннями, благодійними організаціями, релігійними організаціями, які надають послуги людям з числа груп підвищеного ризику щодо інфікування ВІЛ, захворювання на туберкульоз і вірусними гепатитами, людям, які живуть з ВІЛ.

Нормативного врегулювання також потребують питання забезпечення прав людей, які живуть з ВІЛ, які зокрема стосуються декриміналізації зараження ВІЛ, забезпечення права на репродуктивне здоров’я жінок з ВІЛ, забезпечення права на усиновлення ВІЛ-позитивними людьми, усунення правових колізій у чинному законодавство України з питань, які стосуються дітей і підлітків, яких торкнулася епідемія ВІЛ.

Що стосується вразливих до ВІЛ груп населення, то невирішеними залишаються питання гармонізації національного законодавства в сфері наркополітики, декриміналізації секс-праці, усунення правових колізій у чинному законодавстві України з питань, що стосуються трансгендерних людей. І це малий перелік питань, які потребують термінового врегулювання і вирішення яких вплине на сотні тисяч доль.

 

Починаючи з весни 2018 року в рамках спільного проекту з БО «100% Життя» УГСПЛ через всеукраїнську мережу безкоштовних громадських приймалень надає таргетовану юридичну допомогу вразливим групам населення України. Наскільки, на Вашу думку, сьогодні наша робота вплинула на ситуацію з рівнем дискримінації цих людей?

Проект «Створення правової мережі для захисту прав людей, що живуть з ВІЛ/СНІД, представників ключових спільнот людей, які живуть з ВІЛ та осіб, хворих на туберкульоз» дав можливість захистити свої права великій кількості людей. З 2018 року в Проект за правовою допомогою звернулося близько 7 тисяч осіб. Кількість консультацій правового характеру наданих громадськими приймальнями для цільової групи проекту складала в 2018 році – 1712, в 2019 році – 2986, а в 2020 році за перше півріччя, незважаючи на карантин, вже -1337. З кожним роком кількість звернень зростає, це показує, що наявність такого проекту знижує рівень стигми.

В рамках Проекту також вівся юридичний супровід клієнтів в 360 досудових кейсах і 52 стратегічних, з яких зараз 10 справ перебуває на розгляді в ЄСПЛ.

Люди з цільових груп починають розуміти, що захистити свої права цілком реально. Кожний успішний кейс показує, що за права боротися потрібно і це приносить свої плоди у вигляді збільшення наданих консультацій і виграних справ. Правозахисні проекти дуже важливі для зниження рівня дискримінації в українському суспільстві.

Також в проекті був розроблений і запущений юридичний чат-бот. Його метою було надати можливість для отримання юридичних консультацій за допомогою найсучасніших засобів зв’язку. Чат-бот став особливо актуальним під час карантину у зв’язку з коронавірусом, оскільки клієнти безперечно знаходяться в групі ризику і чат-бот дав можливість отримувати консультації без особистих контактів з юристами в приймальнях.

 

 

Які кроки щодо захисту прав людини вразливих груп населення України в першу чергу необхідно зробити в найближчий рік?

Великим прогресом було б внесення до Верховної Ради законопроекту про цивільне партнерство. Успішна адвокація цього законопроекту стала б важливим кроком на шляху зменшення дискримінації та стигматизації ЛГБТКІ в нашому суспільстві. Це наблизило б Україну до міжнародних стандартів захисту прав усіх членів суспільства.

Збільшення успішних кейсів щодо захисту прав представників уразливих груп, а також інформація про них в ЗМІ, буде посилювати віру людей в те, що захищати свої права не тільки можливо, але й необхідно. Це також буде демонструвати суспільству в цілому, що права людини повинні дотримуватися незалежно від його статусу, стану здоров’я, сексуальної орієнтації, сфери діяльності тощо.

Боротьба з незаконністю, правовими бар’єрами, стигмою та дискримінацією залишається одним з основних пріоритетів БО «100%Життя». Ми, як найбільша пацієнтська організація в Україні, будемо і надалі боротися за права пацієнтів, та й взагалі, людей, які потребують правової допомоги. І ми впевнені, що послідовна реалізація Проекту правової мережі щодо захисту прав людей, які живуть з ВІЛ, пацієнтів з туберкульозом і представників уразливих груп стане каталізатором позитивних змін не тільки всередині відповідних спільнот, але і в суспільстві загалом.

Українська Гельсінська спілка з прав людини виконує проект «Розвиток правової мережі для захисту прав людей, які живуть з ВІЛ/СНІД, представників ключових спільнот ЛЖВ та осіб, хворих на туберкульоз» за фінансової підтримки Благодійної організації «Всеукраїнська мережа людей, які живуть з ВІЛ/СНІД» в рамках реалізації  проекту «Зменшення тягаря туберкульозу та ВІЛ-інфекції через створення загального доступу до своєчасної та якісної діагностики та лікування туберкульозу і його резистентних форм, розширення доказової профілактики, діагностики та лікування ВІЛ-інфекції, та створення стійких та життєздатних систем охорони здоров’я», що реалізується за фінансової підтримки Глобального фонду для боротьби з СНІДом, туберкульозом та малярією.

Якщо помітили помилку на сайті, будь ласка, виділіть текст та натисніть ctrl-enter.

Також може бути корисним

«Якщо не діяти – в певний момент може стати занадто пізно». Коментар УГСПЛ щодо виграного судового кейсу проти рішення Рівненської міськради

5-го червня 2020 року Рівненський окружний адміністративний Суд виніс рішення визнати протиправним та нечинним рішення...

25 Липня 2020

Приєднуйтесь

Робiмо велику справу разом!
Підтримати Стати волонтером Пройти стажування

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: