Максим Щербатюк: “Пошук державою простих та швидких рішень і недооцінка ризиків – одні з найбільщих труднощів у сфері забезпечення прав людини у 2021 році”

Звершився 2021 рік. Якими були ключові події у сфері прав людини? З якими викликами довелося зіштовхнутися правозахисникам? Яким є місце Української Гельсінської спілки з прав людини (УГСПЛ) у правозахисному русі? Про ці та інші питання розповідає програмний директор Максим Щербатюк. Інтерв’ю записав фахівець з комунікацій УГСПЛ Максим Петров.

Пане Максиме, Українська Гельсінська спілка з прав людини (далі – УГСПЛ) є найбільшим об’єднанням правозахисних організацій в нашій державі, які працюють у різних сферах: екологія, культура, освіта, організаційний розвиток громадського сектору тощо. Які цілі у сфері правозахисту стояли на порядку денному Спілки на початку 2021 року?

— Перш за все це питання, викликані військовим конфліктом на сході України та окупацією Криму. Крім того, захист вразливих груп населення, прав активістів, а також питання захисту цифрових прав та права на приватність. Залишаються на порядку денному проблеми протидії катуванням, захисту прав ув’язнених осіб та судової реформи в Україні.  УГСПЛ формує свої цілі відповідаючи на ці виклики.

— На Вашу думку, нам вдалося їх досягти?

— Важливо розуміти, що часто успіхи у сфері захисту прав людини – це спільна діяльність низки громадських організацій за участі представників різних гілок влади.

Важливі досягнення цього року – це в першу чергу довгоочікуване створення державою Українського національного центру розбудови миру.  Ми зробили значний внесок у появу цього центру, й наші методологічні напрацювання стануть важливими елементами його роботи.

Не менш цінним досягненням було створення Кримської платформи, спрямованої на підвищення ефективності міжнародного реагування на окупацію Криму, відповіді зростаючим безпековим загрозам, посилення міжнародного тиску на Кремль, а також запобігання подальшим порушенням прав людини та захисту жертв окупаційного режиму.

Дуже важливо, що активно обговорювалися питання перехідного правосуддя. Цьому сприяла концепція розроблена УГСПЛ, а також поява різних ініціатив з боку держави, зокрема Мінреінтеграції.

2021 рік приніс низку важливих рішень ЄСПЛ про захист прав ВПО, зокрема справа «Селигененко та інші проти України», яка стосується виборчих прав ВПО на місцевих виборах 2015 року.

Певні позитивні зміни були у питанні компенсації за майно, втрачене або зруйноване внаслідок бойових дій на сході України. Було вдосконалено адміністративний механізм компенсацій, проте в нього ще є суттєві недоліки, які потребують уваги з боку держави.

Крім того, ми ведемо декілька цікавих стратегічних справ, які показують недоліки механізму захисту активістів в Україні, у тому числі у відсутність ефективної системи засобів захисту для них. Тут варто відзначити справи Олега Михайлика, Валерія Харчука, Дмитра Єгоренка, Сергія Стерненка.

Є певний прогрес із вдосконаленням законодавства у сфері захисту персональних даних. Це в першу чергу законопроєкт про зміни до Закону України “Про захист персональних даних”. Також тут є досить неоднозначний законопроєкт про Національну комісію із захисту персональних даних та доступу до інформації. УГСПЛ провела правозахисний аналіз цих ініціатив та організувала їх експертне обговорення.

Є досягнення у сфері захисту прав вразливих груп населення. Наприклад, людей, які живуть із ВІЛ/СНІД. Наприклад, успішні справи про належний доступ до медичної допомоги цій групі людей, усунення дискримінації щодо права людей, які приймають ЗПТ, на керування транспортними засобами. А також справи, спрямовані на вирішення питання паспортизації засуджених осіб.

—  В чому були найбільші труднощі?

— Я думаю, це пошук державою простих та швидких рішень і недооцінка ризиків щодо захисту прав людини. Наприклад, це використання санкційного механізму для блокування інформаційних ресурсів та інших внутрішніх цілей. Також це законопроєкт про засади перехідного періоду, який адвокатується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України. Та дещо спрощене розуміння захисту персональних даних при впровадженні цифрових сервісів.

Водночас є сфери, де кроки держави очікувалися, але не були зроблені. Наприклад,  Центральна виборча комісія могла прийняти порядок, який уможливлював би голосування незрячих людей, але не зробила цього й не хоче робити. Відповідно, ми були змушені судитися і вигравати цей кейс, щоб у правовий спосіб змусити державу виконувати свої зобов’язання. Також довгий час існував правовий вакуум щодо порядку погашення заборгованостей за пенсіями ВПО.

— Як би Ви охарактеризували співпрацю УГСПЛ і влади у році, що завершується?

— Загалом задовільний рівень співпраці з Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України з питань, пов’язаних із окремими елементами перехідного правосуддя. Щодо багатьох законодавчих та адвокаційних ініціатив ведеться спільна робота з Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини. Плідна співпраця налагоджена з Міністерством юстиції України – це один із наших важливих партнерів у реалізації ініціатив, особливо  надання безоплатної правової допомоги.

УГСПЛ плідно працює з комітетом Верховної Ради України з прав людини. Наприклад, з питань регулювання воєнних злочинів, а також соціальної й економічної підтримки політичних в’язнів.

Окремо слід відзначити плідну роботу з Представництвом президента України в Автономній Республіці Крим з питань, що стосуються захисту прав кримчан.

Зрозуміло, що не завжди наші пропозиції приймаються і це, напевно, природно. Але в певних випадках є нерозуміння засад та стандартів прав людини, особливо з питань, які пов’язані з антидискримінаційним законодавством. Тому ситуація із засобами ефективного захисту від дискримінації залишається  поганою, а ініціативи з її покращення – далекими від досконалості. Наприклад, законопроект 5488 “Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та Кримінального кодексу України щодо боротьби з проявами дискримінації” попри хороший задум містить дуже багато недоліків, які не дозволяють вирішити проблему, а в деяких моментах створюють додаткові труднощі.

— Як би Ви охарактеризували співпрацю з нашими партнерами – представниками громадянського суспільства в цьому році?

— Для нас важлива синергія з різними громадськими організаціями, багато з яких є нашими партнерами.  Ці організації мають серйозний рівень експертизи і хороше розуміння принципів захисту прав людини.

Нашими постійнійними партнерами, крім членів нашої Спілки, є Центр інформації про права людини “ZMINA”, БФ “Право на захист”, Лабораторія цифрової безпеки, Платформа прав людини, Медійна ініціатива за права людини, Мережа правового розвитку, Національна асамблея інвалідів України, Мережа “100% життя”, ГО “Альменда”, Освітній дім прав людини в Чернігові. А також організації, які працюють у сфері захисту прав ВПО: це і Данська рада з питань біженців, і Норвезька рада з питань біженців, “Крим СОС”.

Важлива й секторальна підтримка громадянського суспільства, яка ведеться ІСАР “Єднання” і організацією “ЦЕДЕМ”.

— У яких сферах вдалося досягти найбільшого прогресу завдяки співпраці з названими Вами партнерами?

— УГСПЛ бере участь у багатьох тематичних коаліціях. Зокрема, тих, які спрямовані на захист прав активістів, цифрових прав, прав ВПО або вразливих груп. В рамках такої спільної діяльноті вдається досягати тих результатів, про які я говорив.

Ще одним хорошим прикладом взаємодії правозахисних організацій є діяльність коаліції “Правозахисний порядок денний”, спрямованої на захист фундаментальних прав людини.

— Що стало розчаруванням 2021 року з точки зору УГСПЛ?

— Певне розчарування викликає законопроєкт про засади перехідного періоду від Мінреінтеграції, який, на мою думку, має більше проблемних сторін, ніж позитивних.

Також відзначив би неналежне використання державою санкційного механізму, коли РНБО бере на себе окремі функції судової інстанції.

Не менше занепокоєння викликає законопроект №3196, який вносить зміни до законодавства з роботи СБУ. Він містить багато ризиків щодо прав людини і загалом ідеї актуальної реформи цього державного органу.

— Що Ви, як програмний директор УГСПЛ, очікуєте від 2022 року?

— Сподіваюся, що не буде подальшого розгортання військового конфлікту на території України. Хотілося б, щоб у 2022 році ми були менше спрямовані на відповідь на агресію чи військові дії, а більше на розбудову миру, побудову стійкої моделі реінтеграції людей, які знаходяться на тимчасово окупованій території, а також активно працювали не тільки з тематикою конфлікту, але й відповідали на виклики безпеці людини та її прав і свобод, зокрема свободи вираження поглядів, свободи слова, асоціації, свободи мирних зібрань. Активний розвиток чекає і на тематику цифрових прав.

— Що б Ви побажали нашим співгромадянам у прийдешньому 2022 році?

— Миру в першу чергу. А також, мудрості, щоб розумно оцінювати існуючу ситуацію і приймати рішення, які будуть рухати Україну вперед.

Інтерв’ю записав фахівець з комунікацій УГСПЛ Максим Петров.

Джерело: www.yur-gazeta.com