Людмила Алєксєєва: Я не будую ілюзій. В Росії будуть ще жертви. Адже правозахисників вважають зрадниками і ворогами існуючого ладу

Людмила Алєксєєва, Московська Гельсінська група (Росія)

Охарактеризуйте будь ласка стан з правами людини в Росії

Все пізнається в порівнянні. Якщо порівняти з Білорусією, Азербайджаном – то краще ніж у них, але якщо порівняти з Україною – то набагато гірше.

А яка найбільш гостра проблема з правами людини в вашій країні?

Це дуже особисте. Для мене найжахливішим є те, що почастішали вбивства правозахисників. Тому що навіть в радянський час, коли ми починали свою роботу, ми знали, що за це нам загрожує стаття 70 – 7 років табору і 5 років заслання. І кожна відповідальна людина себе запитувала – чи готовий ти принести таку жертву? З відповідними наслідками для твоєї родини, твого майбутнього. І виявлялось, що достатньо людей готові були сплатити таку ціну, аби жити в злагоді зі своєю совістю та робити те, що вони вважають за потрібне. А ось якщо запитати – чи готовий ти до того, що тебе вб’ють, або вб’ють членів твоєї родини? Напевно менше людей погодилось би на це. Адже щоб на таке піти, треба дійсно бути героїчною натурою.

А от зараз, хоча смертна кара в Росії і не передбачена законодавством, і взагалі немає жодного покарання за активну громадську діяльність, вбивства, що почастішали, доводять – нічого подібного. Існує способи, що виходять за рамки законів, розправитись з незручними для влади людьми.

А з чим ви пов’язуєте той факт, що саме зараз почастішали вбивства правозахисників?

Тут складно дати однозначну відповідь. Я не думаю, що ці вбивства робляться за якимись прямими вказівками зверху. Скоріш за все, на якомусь рівні, працівники спецслужб вирішили, що якщо вони це зроблять, це принесе задоволення тим, хто зверху. Або вони задовольнять власну ненависть щодо тих, хто заважає їм робити речі всупереч закону. Чому ці люди стали діяти більш рішуче? По-перше тому що з часом контроль над тим, що вони роблять став слабким. Це наслідок того, що їм дозволяють діяти поза законом. Вони знають що вони мають право на беззаконня. А також вони знають, що їх за це не покарають. І до тих пір, доки наша влада на найвищому рівні не здригнеться, і не почне хвилюватися через міжнародну реакцію (чесно кажучи, на їх совість я мало покладаюся), це буде тривати. Владі потрібно здійснити великі зусилля, щоб це зупинити, адже вони дійсно випустили з під контролю всю цю машину. І чи під силу їм тебе знов повернути цей контроль?

Це страшніше навіть за сталінські часи. Адже за часів Сталіна всі силові структури знаходилися під жорстким контролем. Як тільки зверху йшов наказ припинити – вони припиняли.

А зараз влада вже просто не може взяти їх під контроль. Але вона і тільки вона може змінити ставлення цих силових структур до правозахисників. Постійно зазначаючи, в тому числі під час спілкування з ЗМІ, що громадянське суспільство важливе, що не може бути економічного процвітання та політичної стабільності без неурядових організацій. І тільки тоді, через деякий час це може припинитися. Нажаль поки що жодних передумов для цього немає. Тому я не будую ілюзій, будуть ще жертви. Адже правозахисників вважають зрадниками і ворогами існуючого ладу.

Російські ЗМІ пишуть про можливість відновлення смертної кари. Чи це реально?

Для нас наслідком повернення смертної карі є вигнання з Ради Європи. Чи піде на це нинішнє керівництво? Не знаю. Я думала що вони підуть на це до війни з Грузією. Але коли вони пішли на оголошення незалежності Абхазії та Південної Осетії, заздалегідь знаючи що це крок обурить всіх їх міжнародних партнерів, я не знаю як вони будуть діяти. Передбачити це неможливо.

Микаель Данілян Вірменська Гельсінська асоціація (Вірменія)

Охарактеризуйте будь ласка стан з правами людини у Вірменії?

Якщо взяти Декларацію прав людини і переглянути її статті – у Вірменії порушується все.

Більш за все права людини у Вірменії порушують суди, в яких “чудово” працює телефонне право. Також не можу не згадати про проблеми в армії, тюрмах, катування в міліції.

У нас найбільша кількість в’язнів сумління.

Гостро стоїть порушення права на свободу слова. Журналістів саджають.

Наразі у Вірменії 21 політв’язень.

А як влада ставиться до правозахисників?

Дивлячись до яких. До нашої організації у них ставлення негативне. На мене у 2004 році був здійснений напад – справу закрили через 2 місяці. В 2008 році в мене стріляли з газового пістолета. Справу знов-таки закрили. За відсутністю складу злочину.

Олег Гугак Білоруський Гельсінський комітет (Білорусь)

Охарактеризуйте будь ласка стан з правами людини в Білорусі?

В цілому ситуація залишається складною. Хоча пом’якшення спостерігається, в тому сенсі, що немає вже настільки жорстких, демонстративних, брутальних кроків влади.

А яка найбільш гостра проблема з правами людини в вашій країні?

Найбільш гострою є проблема з політичними правами. Свобода слова, свобода мирних зборів, асоціацій. А найбільш складною, на мій погляд, є проблема з порушенням права на справедливий суд.

А як влада ставиться до правозахисників?

Перші кроки до співпраці були зроблені. З’явилася громадська консультативна рада при адміністрації президента.

Ви входите до її складу?

Так. Проте це не можна назвати повноцінним спілкуванням правозахисників з владою.

А чи є якісь результати від дії цієї ради?

Так, проблеми обговорювалися, і влада, до якоїсь мірі, була ними стурбована. Дещо робиться. Проте, ще складно казати про результати.

А чи є в Білорусі загроза життя для правозахисників?

У нас, слава Богу, немає звички так вирішувати проблеми, як в Росії. Адже Росія довгий час просто воювала зі своїм же народом. В Білорусі цього немає. Тому прямої загрози

Ніно Тишкхіставі-Кутсішвілі, Кавказька жіноча мережа (Грузія)

Охарактеризуйте будь ласка стан з правами людини в Грузії?

В цілому дуже складно сказати. Так, права порушуються, інакше не було б скільки організацій, які намагаються працювати в цьому напрямку.

А чи багато в Грузії правозахисних організацій?

Я скажу, що мало. Адже дуже багато роботи. Я б хотіла, аби їх ставало все більше, і вони працювали б у всіх регіонах.

А яка найбільш гостра проблема з правами людини в вашій країні?

Оскільки я працюю у напрямку захисту прав жінок, я би виокремила права жінок. Але, звісно, якщо враховувати, що минулого року в Грузії була війна, слід зазначити, що зараз йде масове порушення прав вимушено переміщених осіб (ВПО). А також права тих людей, яким не надали статусу ВПО.

А як грузинська влада ставиться до правозахисників?

Насправді це цікава тема. Адже у нас є декілька організацій, які потрапляли і потрапляють під тиск влади. Який здійснюється у різних формах, таких як затримання, арешт, перевірка з боку компетентних органів таких організацій. Найцікавіше те, що минулої весни в Грузії був такий період політичної кризи, коли країною покотилися демонстрації. І президент, після першої невдалої зустрічі з опозицією заявив що Грузії потрібні справжні недержавні організації. І влада буде сприяти, щоб справжні НУО з’явилися в Грузії і почали свою діяльність. Невдовзі після цього був створений державний фонд по підтримці справжніх НУО.

А що таке справжні НУО?

Як ми з колегами зрозуміли, це ті організації, дія яких буде спрямована на підтримку влади, і буде погоджена владою.

А чи складно зареєструвати громадську організацію в Грузії?

Ну, порівняно з Азербайджаном та Узбекистаном – ні. Та на практиці існує цілий ряд технологій, які ефективно можуть блокувати роботу організацій. І мені завжди цікаво, якщо влада різних країн успішно обмінюється досвідом, як тримати у вузді той чи інший напрям громадської діяльності, як притиснути громадський рух, чому  ж вони тоді воюють один з одним? Якщо у них настільки співпадають цілі?