Публікація

«Львівська пошта» мовою ненависті розпалює міжнаціональну ворожнечу

Інтернетом поширюється матеріал львівської газети, який з погляду експертів є вкрай непрофесійним та може спровокувати етнічні погроми.

print_statti_na_sayti_lvivskoyi_poshty1Стаття, оприлюднена 6 липня на сайті видання “Львівська пошта” має назву “Як роми містянам нерви лоскочуть” і такий підзаголовок: “Вони масово атакують львів’ян на вулицях: обкрадають, вимагають гроші, пропонують поворожити, гіпнотизують, погрожують прокльонами і… плюють в обличчя. І здається, що вони не бояться нікого – ні Бога, ні людей, ні поліції”. Сайт “Закарпаття онлайн” передрукував цей матеріал під заголовком “Закарпатські цигани, яких вигнали з Києва, вже місяць плюють в обличчя львів’янам”.

Цікаво, що на сайті редакції вказано: “Львівська Пошта” – видання, яке працює згідно із журналістськими стандартами. Головне правило редакційної політики – писати цікаво, актуально та об’єктивно”. Чи це дійсно так?

Медіаексперт “Центру інформації про права людини” Юрій Луканов із цим не згоден.

yuriy_lukanov-768x512
Юрій Луканов

Юрій Луканов: «У статті я помітив суттєвий недолік: все ж таки потрібно було дати точку зору самих ромів. Журналіст мав би знайти їхніх провідників, і переконати їх пояснити саму ситуацію: чому таке відбувається? Якщо цього не робити, то у читача може скластися враження, що це явно перебільшення ситуації».

Медіаекспертка з питань протидії дискримінації Ольга Веснянка каже, що цей матеріал є вкрай небезпечним.

Ольга Веснянка
Ольга Веснянка

Ольга Веснянка: «Важко говорити про помилки у матеріалі, який повністю — від самого заголовку і аж до останньої літери — розпалює міжнаціональну ворожнечу. Не буду говорити про слово „цигани“, замість „роми“, бо саме вживання другого слова і є показником коректного ставлення журналіста. Йде узагальнення: так нібито йдеться про все ромське населення. І оця соціофобія, яку видно по слову „вони“: відбувається протиставлення „вони“ і „ми“. У підводці після заголовку: „Вони масово атакують, вимагають, обкрадають“ — ми бачимо, що тут дуже багато емоційних дієслів, багато узагальнень. Це однозначно не є журналістським матеріалом. Авторка не розуміє, які можуть бути наслідки таких матеріалів. Я впевнена, що цей матеріал варто подати для оцінки до комісії з журналістської етики».

Президент Всеукраїнської спілки громадських організацій «Конгрес Ромен України» Петро Григоріченко теж занепокоєний наслідками, які може викликати ця стаття.

Петро Григоріченко
Петро Григоріченко. Фото Олега Шинкаренка

Петро Григоріченко: «Це явна мова ворожнечі, яка збуджує населення до негативних дій. І може призвести до відкритих соціальних протистоянь».

Директор ромського радіо “Чірікло” Федір Кондур вважає, що вказування національності у подібних статтях — це груба помилка журналіста.

Федір Кондур: «Я впевнений в тому, що ці висловлювання засновані на факті дискримінації ромської етнічної групи. Тому подібні інциденти треба припиняти. Необхідно, звісно, відповідати. І наші активісти мають реагувати на це. Якщо є правопорушення, то вони мають озвучуватись, але без національної ознаки».

Юрист Української Гельсінської спілки з прав людини та координаторка проекту міжетнічного порозуміння «Думайдан-2017» Олена Сапожнікова пояснює, у чому помилка журналісток.

Олена Сапожнікова
Олена Сапожнікова. Фото Олега Шинкаренка

Олена Сапожнікова: «Подібні статті призводять до формування у суспільстві негативного образу всієї нації без виключення. Мовою правозахисників це називається профайлінг, коли на прикладі одного злочина будується негативний профіль певної етнічної групи. А це — прямий шлях до погромів та етнічних чисток, як це вже сталося у Лощинівці, до вбивств ромів, як на Харківщині та на Київщині, а також до безпідставних затримань, коли поліція хапає на вулиці всіх людей, які просто виглядають, як роми».

Чому ж авторки статті Олена Петришин та Марта Петренко так грубо порушують головні журналістські стандарти у своїй роботі? Хіба важко було звернутися до самих ромів і спитати, що думають про це вони?

Журналістка видання “Львівська пошта” Марта Петренко: «Ну як сказати? З ромами зараз тяжко розмовляти. Ясно, що вони будуть захищати свою позицію, але… Всі, про кого ми пишемо, вони ніби просто особи, які гуляють безпритульно і не належать ні до кого».

Олег Шинкаренко: «Марто, але ж у читача складається враження, що ви пишете про всіх ромів взагалі!»

Марта Петренко: «Ні-ні, не про всіх ромів, лише про тих, які розгулюють, які чіпляються до людей, не несуть за це відповідальності. І вони, відповідно, не мають ніякого підпорядкування».

Олег Шинкаренко: «Але ви їх ніяк не вирізняєте від інших ромів! Тобто, їх не можна ніяк вирізнити, у вас просто написано „Роми лоскочуть нерви“».

Марта Петренко: «Ну, так».

Олег Шинкаренко: «Ви не боїтеся, що це може викликати ненависть до всіх ромів?»

Марта Петренко: «В принципі, може, але…»

Підготував Олег Шинкаренко спеціально для Громадського радіо

Випуск підготовлено за підтримки Фонду імені Гайнріха Бьолля в Україні​.

Якщо помітили помилку на сайті, будь ласка, виділіть текст та натисніть ctrl-enter.

Приєднуйтесь

Робiмо велику справу разом!
Підтримати Стати волонтером Пройти стажування