ЛГБТ-пара не змогла побратися в Україні: чому ЄСПЛ визнав це порушенням прав?

Вже тривалий час в Україні є актуальною проблема нерівності різностатевих і одностатевих пар, адже перші мають можливість легалізувати відносини і набути додаткових взаємних прав, а останні – не мають такого права. В результаті, права частини населення, які є представниками ЛГБТ+ спільноти, порушуються, а саме, мова йде про право на шлюб, сімейне і приватне життя, заборона дискримінації. 1 червня 2023 року ЄСПЛ ухвалив рішення, яким визначив, що відсутність в Україні законодавчого регулювання одностатевих відносин є порушенням статті 8 та 14 Конвенції. Цю справу в Суді представляли юристи Центру стратегічних справ Української Гельсінської спілки з прав людини, а також правозахисний ЛГБТ Центр «Наш Світ». Детальний розбір справи та як рішення ЄСПЛ вплине на дотримання прав одностатевих пар в Україні – читайте в матеріалі. 

За українським законодавством не сім’я 

З 2010 року заявники, Андрій Маймулахін та Андрій Марків, проживають сім’єю як партнери. У жовтні 2014 року вони подали до семи різних РАЦСів заяву про реєстрацію шлюбу, однак отримали відмову у зв’язку з тим, що Конституція України та Сімейний кодекс України визначають шлюб як сімейний союз виключно між жінкою та чоловіком.

В 2014 році заявники вирішили звернутися до Європейського суду з прав людини через неможливість легалізувати свої стосунки в Україні.  Їх інтереси представляли юристи Центру стратегічних справ Української Гельсінської спілки з прав людини.

«Європейська конвенція з прав людини не встановлює до держав вимогу поширювати право на шлюб на одностатеві пари. Проте у практиці Європейського суду встановлено, що держава зобов’язана вжити заходів для легалізації відносин гомосексуальних пар у будь-якій формі. Це означає, що держава має передбачити у своєму законодавстві положення, які дозволятимуть мати відносини одностатевим парам, які визнаватимуться і охоронятимуться законом», – каже юристка ЦСС УГСПЛ Віталія Лебідь.

Щодо форми в якій буде забезпечуватися це право – то це відноситься до свободи розсуду держави, в яку ЄСПЛ не втручається.

Досвід інших країн 

За останні роки ЄСПЛ розглянув декілька справ відносно різних європейських країн і встановив порушення статті 8 та 14 Європейської конвенції з прав людини у державах, де не було жодним чином забезпечено права одностатевих пар (наприклад, такі порушення були встановлені у справах відносно Італії, Греції, Росії). Сьогодні серед 46 країн-членів Ради Європи 30 держав уже запровадили різні форми легалізації одностатевих пар і це більшість, таким чином, існує європейський консенсус у цьому питанні.

Висновки ЄСПЛ щодо України

1 червня 2023 року, ЄСПЛ ухвалив рішення у справі MAYMULAKHIN AND MARKIV v. UKRAINE, application no. 75135/14). Суд зазначив, що заявники проживають разом у стабільних і відданих стосунках з 2010 року а, отже, їх становище подібне до становища будь-якої різностатевої пари, в тому числі потреби в правовому визнанні та захисті стосунків.

«На відміну від різностатевих пар, які мають право вибору не вступати в шлюб з особистих міркувань, але все ж мають право на юридичне визнання і захист…, заявники не мають ані доступу до шлюбу в Україні, ані можливості отримати будь-яку альтернативну форму правового визнання», – констатується у рішенні Суду.

В процесі розгляду справи Уряд визнав, що заявники позбавлені будь-якої можливості врегулювати основні аспекти свого життя як подружжя, за винятком певних майнових аспектів, і лише як приватні особи, які укладають договори відповідно до цивільного законодавства. Проте Суд зазначив, що «такі приватні договори не можуть вважатися такими, що надають подружжю правове визнання та необхідний захист, оскільки мають обмежену сферу дії та не забезпечують необхідне регулювання відносин між подружжям.

Разом з тим, Уряд не навів розумних причин які б могли виправдати залишення одностатевих пар поза правовим полем України. Суд зауважив, що перспектива внесення змін до законодавства, на яку посилається Уряд (пункт 33 Плану заходів з реалізації Національної стратегії з прав людини на 2021-2023 роки), залишається віддаленою і не має практичного впливу на повсякденне життя заявників. Інакше кажучи, Суд не став аналізувати правову політику, стратегію і доробки Уряду з цього питання, за відсутності конкретного законопроєкту.

Суд вкотре повторив, що не існує жодних підстав вважати, що надання правового визнання та захисту одностатевим парам у стабільних і відданих стосунках саме по собі може завдати шкоди сім’ям, створеним традиційним способом, або поставити під загрозу їхнє майбутнє чи цілісність. Таким чином, широко сформульована мета захисту традиційної сім’ї сама по собі не може вважатися вагомою причиною для відмови у юридичному визнанні та захисті одностатевих пар.

Таким чином, Суд визнав дискримінацію заявників за ознакою їхньої сексуальної орієнтації, оскільки це єдина причина у відмові одностатевим парам у правовому визнанні та захисті будь-якої форми, порівняно з різностатевими парами. Відповідно, констатовано порушення Україною статті 14 у взаємозв’язку зі статтею 8 Конвенції та присуджено 5 000 євро справедливої сатисфакції кожному заявнику. 

Які перспективи?

Відповідно до п. 33 Плану заходів з реалізації Національної стратегії з прав людини на 2021-2023 роки, до грудня 2023 року Мін’юст має розробити та подати на розгляд Кабінету Міністрів України законопроєкт щодо усунення дискримінаційних положень, які можуть порушувати майнові та немайнові права партнерів, що не перебувають у шлюбі; та запровадити інститут зареєстрованого цивільного партнерства.

В травні 2022 року Київський міжнародний інститут соціології (КМІС) на замовлення правозахисного центру «Наш Світ» провів соціологічне дослідження, яке  продемонструвало стрімке покращення ставлення українського суспільства до ЛГБТК за останні роки. Порівняно з результатами попереднього аналогічного опитування в 2016 році кількість толерантних до ЛГБТ відповідей зросла у 2-5 разів. Тепер повну правову рівність ЛГБТ людей підтримувало дві третини українців, більшість українських громадян не заперечувало проти легалізації одностатевих цивільних союзів.

Безпосередньо перед поновленням активної фази російського вторгнення в Україну було завершено опитування Центру соціальних експертиз Інституту соціології НАН України. Його результати виявилися кількісно іншими, але якісно підтверджують висновки опитування КМІС про значне покращення ставлення українського суспільства до ЛГБТКІ спільноти. Зокрема, згідно з отриманими даними, 53% підтримали заборону дискримінації та розпалювання ворожнечі за ознакою СОГІ (сексуальної орієнтації); 46% погодилися, що ЛГБТК-люди повинні користуватися такими ж правами, як і інші громадяни (41% проти).

3 червня 2022 року була опублікована петиція про легалізацію одностатевих шлюбів. У відповідь Президент України зазначив, що Уряд працює над варіантами рішень щодо легалізації таких союзів. Втім, неможливо внести зміни до Конституції України під час воєнного стану. Тоді Володимир Зеленський доручив розробити законопроєкт про цивільні партнерства.

13 березня 2023 року у Верховній Раді за № 9103 зареєстрували проєкт закону про інститут реєстрованих партнерств.

Юристка ЦСС УГСПЛ Віталія Лебідь пояснює, що даним законопроєктом запропонована нова форма реєстрації відносин між парами, так зване реєстроване партнерство. Ця форма відрізняється від шлюбу, адже передбачає менше коло прав, але в той самий час партнери, які укладуть реєстроване партнерство отримують цілий ряд взаємних прав і обов’язків, зокрема майнові, спадкові, права на соціальне забезпечення. Важливим елементом цього законопроєкту є те, що такі партнерства можуть укладатися не лише між різностатевими, але і одностатевими парами. Законодавці звернули особливу увагу на правах партнерів у парах, де один/одна з партнерів є військовослужбовцем.

Початок повномасштабного російського вторгнення та, відповідно, масова мобілізація до лав української армії та інших військових структур привернули увагу суспільства до проблеми захисту прав одностатевих партнерів під час війни. Мова йде, наприклад, про права реєстрованого партнера у разі смерті чи зникнення безвісти іншого з реєстрованих партнерів: право на впізнання, доступ до медичної документації партнера, право на компенсацію та відшкодування у разі смерті партнера та інше. Отже, у період воєнного стану це питання набуло надзвичайної актуальності, що підтверджується новою петицією (військовослужбовця) в підтримку законопроекту № 9103, яка набрала необхідні 25 тис. підписів менш ніж за 1 місяць.

Станом на сьогоднішній день, законопроєкт перебуває на розгляді Комітету Верховної Ради України з питань правової політики й до низки його положень висловлені зауваження та пропозиції від профільних комітетів й уповноважених органів державної влади, в тому числі має зауваження до законопроєкту Мін’юст. Попри те, що багато представників ЛГБТКІ спільноти захищають нашу країну від агресора і гинуть, Міністерство оборони України висловилося проти законопроєкту.

Сподіваємося, що рішення у справі Андрія Маймулахіна та Андрія Марківа пришвидшить роботу Мін’юсту в питанні запровадження інституту зареєстрованого цивільного партнерства і донесе суспільству його важливість.

Підписуйтесь на сторінки УГСПЛ у соціальних мережах:

Facebook | Instagram | Telegram юридичний | Telegram з анонсами подій | Twitter | Youtube