Колабораційна діяльність освітян: за що можуть притягнути до відповідальності - Українська Гельсінська спілка з прав людини
Повернутись назад

Колабораційна діяльність освітян: за що можуть притягнути до відповідальності

Новина

Жваві обговорення викликає тема колабораційної діяльності освітян. Через те, що значна кількість закладів загальної середньої освіти продовжує перебувати на окупованих територіях, кількість кримінальних проваджень по колабораційній діяльності буде зростати. Чи будуть притягнуті до кримінальної відповідальності усі освітяни, які залишилися працювати на тимчасово окупованих територіях України – питання, яке до цього часу лишається проблемним. Цю тему обговорили у прямому етері в рамках серії вебінарів про колабораційну діяльність. Крім того, експертка Наталія Мезенцова роз’яснила: що підпадає під ознаки колабораційної діяльності та як вчинити, коли такі діяння виявили. 

15 березня 2022 р. набули чинності зміни до Кримінального кодексу України, згідно з якими колабораційна діяльність у закладах освіти кваліфікується як кримінальне правопорушення. Освітяни, які погодилися співпрацювати із державою-агресором, можуть бути притягнуті до кримінальної відповідальності за ч. 3 ст. 111-1 КК України. 

Наталія Мезенцова, експертка вебінару

Ч. 3 ст. 111-1 Кримінального кодексу України передбачено два склади колабораційної діяльності у закладах освіти: здійснення громадянином України пропаганди у закладах освіти незалежно від типів та форм власності з метою сприяння здійснення збройної агресії проти України, встановленню та утвердженню тимчасової окупації частини території України, уникненню відповідальності за здійснення державою-агресором збройної агресії проти України, а також дії громадян України, спрямовані на впровадження стандартів освіти держави-агресора, у закладах освіти. 

Пропаганда у закладах загальної середньої освіти 

Пропаганда у закладах загальної середньої освіти полягає у послідовному, систематичному та заздалегідь спланованому впливі на цільову аудиторії – учнів, для досягнення конкретної мети — сприяння здійснення збройної агресії проти України, встановленню та утвердженню тимчасової окупації частини території України, уникненню відповідальності за здійснення державою-агресором збройної агресії проти України. Специфічні ознаки пропаганди дозволяють відмежувати колабораційну діяльність за ч. 3 ст. 111-1 КК України від колабораційної діяльності у формі публічних закликів на підтримку збройної агресії або публічного заперечення збройної агресії за ч. 1 ст. 111-1 КК України, які характеризуються переважно ситуативним та спонтанним характером та не мають на меті досягнути впливу на конкретно визначену цільову аудиторію. 

Впровадження стандартів освіти держави-агресора

Впровадження стандартів освіти держави-агресора характеризується певною послідовністю дій, які вчиняються окупаційною владою у співпраці із громадянами України та направлені на введення в дію на окупованих територіях стандартів освіти держави-агресора. Заклади загальної середньої освіти, розташовані на тимчасово окупованих територіях України, незаконними розпорядженнями включаються до системи освіти держави-агресора та входять до сфери управління незаконно створених органів окупаційної влади, що дозволяє окупаційній владі організовувати освітній процес за стандартами держави-агресора. 

Ілюстративне фото. Школа в Херсоні. Фото: Суспільне Херсон

Зайняття посад, що передбачають виконання громадянами України організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій в незаконно створених органах управління освітою, є підставою для кваліфікації таких дій за ч. 3 та ч. 5 ст. 111-1 КК України, оскільки обсяг повноважень дозволяє впроваджувати стандарти освіти держави-агресора у закладах освіти на окупованих територіях. 

Стандарти освіти держави-агресора передбачають організацію освітнього процесу за законодавством держави-агресора, використання російських освітніх програм та навчальної літератури, системи оцінювання та документів про освіту, впровадження російської мови як мови освітнього процесу тощо та використання відповідних ціннісних орієнтирів у виховному процесі. 

Судова практика 

Аналіз судової практики по ч. 3 ст. 111-1 КК України свідчить про те, що суб’єктом злочину є громадянин України, який погодився обійняти посаду, що передбачає виконання організаційно-розпорядчих функцій в незаконних органах управління освітою (справа № 183/27/23) або керівну посаду в закладі освіти, створеному незаконною окупаційною владою (справа № 199/717/23, справа № 183/184/23, справа № 183/8288/22). Будучи наділеними організаційно-розпорядчими повноваженнями, освітяни вчиняли дії, направлені на організацію освітнього процесу за російськими освітніми програмами, організовували перекваліфікацію педагогічних працівників, забезпечували їх методичною підтримкою. Освітянами вчинялись дії із забезпечення учнів російськими підручниками із паралельним вилученням та/або знищенням українських підручників. Вчителів, які залишилися на окупованих територіях, такі освітяни схиляли до співпраці з окупаційною владою. 

Усіма обвинуваченими вина була визнана в повному обсязі. Освітяни, які погоджуються на співпрацю з державою-агресором, переважно керуються ідеологічними та/або корисливими мотивами. 

Застосування до освітянина фізичного або психічного примусу до освітянина з боку окупаційної влади можуть бути визнані обставинами, що виключають притягнення до кримінальної відповідальності. 

Судова практика щодо притягнення до кримінальної відповідальності вчителів, які забезпечували викладання окремих предметів за стандартами освіти держави-агресора, та щодо здійснення пропаганди у закладах освіти на даний час відсутня. 

З огляду на те, що значна кількість закладів загальної середньої освіти продовжує перебувати на окупованих територіях, кількість кримінальних проваджень по колабораційній діяльності буде зростати. 

Російський підручник у школі Куп’янську. Фото: Hanna Sokolova/DW

Що робити закладу освіти з освітянином-колаборантом?

Дії закладів освіти, направлені на недопущення колаборантів до роботи з учнями, повинні здійснюватися у порядку, що передбачений чинним законодавством України. 

Відсторонення від посади потенційний колаборантів повинно здійснюватися виключно з підстав, передбачених законодавством. Наприклад, відсторонення від посади може бути здійснено в порядку ст. 154 КПК України на підставі рішення слідчого судді. 

Вина освітянина у вчиненні колабораційної діяльності може бути встановлена лише на підставі вироку суду, який набрав законної сили. Якщо призначене покарання передбачає заборону обіймати відповідні посади у закладах освіти, органах управління освітою або займатися педагогічною, науково-педагогічною або науковою діяльністю освітянин може бути звільнений на підставі п. 7 ст. 36 Кодексу законів про працю України. 

Звільнення за вчинення колабораційної діяльності за відсутності вироку суду, яким встановлена вина освітянина, не допускається та може бути підставою для звернення освітянина до суду за захистом своїх трудових прав. 

Разом з тим, порушення освітянами своїх обов’язків, передбачених законодавством України у сфері освіти, та/або порушення трудової дисципліни можуть бути підставою для застосування заходів дисциплінарного впливу у вигляді догани або звільнення. Вчинення освітянином аморального проступку, що є несумісним із продовженням перебування на посаді, є підставою для звільнення на підставі п. 3 ст. 41 Кодексу законів про працю України. 

Законодавство у сфері освіти та трудове законодавство потребують змін для забезпечення можливостей адекватного реагування закладами освіти на випадки колабораційної діяльності – щодо підстав для відсторонення освітян-колаборантів, їх звільнення та обмеження здійснення ними педагогічної діяльності. 

Матеріал підготувала Мезенцова Наталія, адвокатка, випускниця освітньої програми УГСПЛ «Захист прав людини в умовах збройного конфлікту в Україні»


Підписуйтесь на сторінки УГСПЛ у соціальних мережах:

Facebook | Instagram | Telegram юридичний | Telegram з анонсами подій Twitter Youtube


Дана публікація стала можливою завдяки щедрій підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) в рамках Програми «Права людини в дії», яка виконується Українською Гельсінською спілкою з прав людини.

Погляди та інтерпретації, представлені у цій публікації, не обов’язково відображають погляди USAID, Уряду США. Відповідальність за вміст публікації несуть виключно автори та УГСПЛ.

У світі, USAID є однією з провідних установ у сфері розвитку, яка виконує роль каталізатора цих процесів та допомагає досягати позитивних результатів. Діяльність USAID є проявом доброчинності американського народу, а також підтримує просування країн-отримувачів допомоги до самостійності та стійкості та сприяє забезпеченню національної безпеки та економічного добробуту США. Партнерські стосунки з Україною USAID підтримує з 1992 року; за цей час, загальна вартість допомоги, наданої Україні з боку Агентства, склала понад 9 млрд. доларів США. До поточних стратегічних пріоритетів діяльності USAID в Україні належать зміцнення демократії та механізмів досконалого врядування, сприяння економічному розвитку та енергетичній безпеці, вдосконалення систем охорони здоров’я та пом’якшення наслідків конфлікту у східних регіонах. Для того, щоб отримати додаткову інформацію про діяльність USAID, просимо Вас звертатися до Відділу зв’язків з громадськістю Місії USAID в Україні за тел. (+38 044) 521-57-53. Також пропонуємо завітати на наш вебсайт: http://www.usaid.gov/ukraine, або на сторінку у Фейсбук: https://www.facebook.com/USAIDUkraine.