«Хочу к своим»: правозахисники переконані, що проєкт загрожує інформаційній безпеці країни

Правозахисні організації закликають дотримуватися норм міжнародного права у питаннях пошуку інструментів для звільнення цивільних громадян, які незаконно утримуються на території Росії та тимчасово окупованих територіях України, та припинити широкі інформаційні кампанії, спрямовані на пошук «зрадників» серед своїх громадян.

25 липня 2024 року Офіс Уповноваженого Верховної Ради з прав людини разом із Координаційним штабом з питань поводження з військовополоненими та Службою безпеки України презентували спільний проєкт «Хочу к своим», який позиціонується як механізм «повернення цивільних українців з російської неволі». 

Суть проєкту у тому, що на окремому сайті «Хочу к своим» оприлюднюється інформація про осіб, притягнутих до відповідальності переважно за злочини проти основ національної безпеки України, вчинені в умовах війни (зокрема, державна зрада, колабораційна діяльність, поширення інформації про розташування та переміщення ЗСУ тощо). Разом із фото засудженої особи і короткою інформацією про обставини вчинення відповідного правопорушення на сайті оприлюднюється «згода на обмін», тобто прохання особи про її передачу на територію РФ або тимчасово окуповану територію України як військовополоненої «для обміну на громадянина України, що перебуває в полоні РФ». 

Також через спеціальну форму на сайті можна подати три типи заявок: «Бажаєте припинити співпрацю з ворогом?», «Знаєте, хто співпрацює з ворогом?» та «Бажаєте повернутися до Росії?». За інформацією Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, повернення осіб здійснюватиметься через попереднє узгодження через канал комунікації між ним та уповноваженою з прав людини в РФ.

Ми, представники правозахисних організацій, погоджуємося, що існує гостра необхідність пошуку шляхів повернення цивільних громадян України, незаконно позбавлених свободи внаслідок збройної агресії РФ. Захоплення цивільних громадян України є воєнним злочином РФ, який носить системний та масовий характер. Наразі зафіксовано щонайменше 1770 таких осіб, і ця цифра зростає через окупацію частини території України. 

Втім, методи та шляхи повернення цивільних мають значення, оскільки Україна є демократичною правовою державою, перебуває на шляху інтеграції до ЄС та має забезпечувати дотримання прав та свобод людини навіть в умовах війни. 

По суті, ініціювавши проєкт «Хочу к своим», Україна вперше з початку широкомасштабного вторгнення РФ заявила про намір проводити «обмін» цивільними особами з російською стороною. Така практика суперечить міжнародному гуманітарному праву (МГПМіжнародне гуманітарне право), про що українська сторона неодноразово наголошувала. Звільнення цивільних громадян України, незаконно позбавлених свободи внаслідок російської збройної агресії, має відбуватися безумовно. Втім, судячи з презентації, Україна має намір здійснювати обмін цивільними, віддаючи громадян України до РФ чи до окупованих нею територій. Залишаючи за дужками питання етичності обмінів «неправильних українців» на «правильних українців», стимулювання практики обміну цивільними навряд чи приведе до створення сталого механізму повернення цивільних із незаконного утримання в РФ, про який багато говориться останні роки. Натомість практика обміну цивільними може створити значні проблеми та ускладнення для України. 

По-перше, така ініціатива в перспективі вестиме до збільшення порушень прав людини на окупованих територіях. Зокрема, вона може сприйматись як легітимізація незаконних судових процесів проти цивільних осіб в РФ. Це також може стати поштовхом до активізації практики незаконного ув’язнення цивільних осіб та збільшення випадків затримання з метою використання їх як «обмінного фонду». 

По-друге, поширення практики обмінів щодо цієї категорії осіб та використання гарантій військовополонених щодо них може призвести до зменшення їх захисту за міжнародним гуманітарним правом. Обмінюючи своїх цивільних громадян на своїх же, Україна легітимізує злочинну політику РФ щодо «обмінів» цивільними та змінює правовий режим захисту їхніх прав за МГПМіжнародне гуманітарне право, який діє між двома протиборчими сторонами та категорично забороняє захоплення цивільних, на режим внутрішнього конфлікту, де штучно створюється взаємодія суто між українськими громадянами.   Україна таким чином самовільно відмовляється від використання правових гарантій для своїх громадян, які діють під час міжнародного збройного конфлікту.

По-третє, обмін цивільних громадян України, засуджених, зокрема, за злочини проти основ національної безпеки, може стимулювати правоохоронну та судову систему України до порушень, поверхового розслідування та розгляду відповідних справ. Може мати місце схиляння обвинувачених осіб на етапі досудового слідства до визнання вини та укладання угоди в обмін на потенційне звільнення до РФ в майбутньому. Все це разом може становити порушення права на справедливий суд та в перспективі може стати предметом розгляду як в Європейському суді з прав людини, так і Міжнародним кримінальним судом. Водночас, серед осіб, які зараз «пропонуються» на обмін, на сайті є ті, хто вчинив тяжкі та особливо тяжкі злочини. Звільнення таких осіб від відбування покарання може посилити відчуття безкарності за злочини, вчинені в умовах збройної агресії проти України. 

По-четверте, важко переконатися в добровільності згоди засудженого на «обмін», адже така згода надається в умовах несвободи. Це може вважатись видворенням такої особи через її політичні переконання, що є ймовірним порушенням принципу невидворення. Він є фундаментальним принципом міжнародного звичаєвого права і закріплений в багатьох конвенціях, зокрема, в Конвенції ООН проти катувань та інших жорстоких або таких, що принижують людську гідність видів поводження і покарання 1984 року.  

По-п’яте, ефективність запропонованого способу повернення цивільних осіб на практиці є дуже сумнівною. Як зазначається на офіційній Facebook сторінці самого проєкту, зацікавленості в проведенні таких «обмінів» з боку російської сторони не спостерігається. Відтак обмін осіб, засуджених за злочини, зокрема, проти основ національної безпеки, може ніколи не відбутися, а їхнє звільнення у зв’язку із завершенням строку відбування покарання — може. І для них власноручно написані заяви (із вказанням адреси проживання і інших персональних даних) про готовність виїхати в РФ чи на тимчасово окуповану територію України будуть фактором додаткової стигматизації та можуть створити реальні загрози переслідування та помсти на підконтрольній Уряду України території. 

По-шосте, оприлюднення такої кількості персональних даних не виправдано, а популяризація сайту серед громадян України негативно впливає на загальне сприйняття України і українців, які ведуть війну за незалежність та суверенітет. Створюється уявлення, що автори проєкту навмисно намагаються інформаційно перебільшити реальний стан речей, де частина громадян України виступає проти іншої частини громадян. Це уявлення формується можливістю подати анкетні дані як про ймовірних порушників, так і про бажання стати «обмінним фондом» для переміщення в Росію.

По-сьоме, створюється можливість через інструмент подання згоди на виїзд до РФ уникати мобілізації в Україні, чим може скористатися Російська Федерація, гарантуючи чоловікам призовного віку уникнення служби. 

Ми вважаємо, що незаконне утримання цивільних громадян України є грубим порушенням норм міжнародного права з боку РФ, а враховуючи системність та поширеність цієї практики, може врешті бути кваліфікованим як злочин проти людяності. Водночас, ініціатива представників Української Держави щодо формування «обмінного фонду» з числа цивільних українських громадян не відповідає нормам МГПта проявом непослідовності державної позиції України. 

Правозахисні організації закликають державні органи більш виважено комунікувати питання звільнення цивільних громадян України, незаконно позбавлених особистої свободи РФ. Робота зі звільнення зазначеної категорії осіб є предметом кропіткої роботи як України, так і її країн-партнерів, в якій необхідно дотримуватися норм міжнародного права. 

Проєкт «Хочу к своим» несе загрозу інформаційній безпеці країни, а також ставить під сумнів в очах країн-партнерів прихильність України до поваги до прав людини, а тому доцільно щонайменше:

• закрити доступ широкого кола користувачів до сайту https://hochuksvoim.com/uk;

• продовжувати пошук шляхів повернення цивільних, незаконно утримуваних в РФ — шляхів, які не мають призводити до нівелювання правових гарантій, закріплених міжнародним гуманітарним правом для українських громадян;

• активізувати роботу Міжнародної Платформи за звільнення цивільних, незаконно затриманих РФ (International Platform for the Release of Civilians Illegally Detained by the Russian Federation);

• забезпечувати справедливий та якісний розгляд справ щодо злочинів проти національної безпеки і, враховучи масштаб таких злочинів, сприяти створенню механізмів належного реагування та запобігання таким злочинам.

Центр прав людини ZMINA

Інститут миру та порозуміння 

Ukrainian Legal Advisory Group

Медійна ініціатива за права людини

ГО «Кримський процес»

БО БФ «Стабілізейшен Суппорт Сервісез»

ГО «Донбас СОС»

Українська Гельсінська спілка з прав людини 

Харківський інститут соціальних досліджень

Truth Hounds

Громадський холдинг «ГРУПА ВПЛИВУ»

Харківський антикорупційний центр

Ілюстративне фото: Джерело: https://depositphotos.com/ua