Публікація

Кандидат в омбудсмени провела консультацію з правозахисними організаціями

Пропозиції громадських організацій України новому Уповноваженому ВРУ з прав людини щодо розвитку співпраці з громадськими організаціями та покращення роботи інституції

Для громадських правозахисних організацій та Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини спільною метою є сприяння створенню в Україні правової держави, забезпечення фундаментальних прав і свобод людини, розбудова громадянського суспільства.

На думку правозахисників такий важливий державний інститут, як Уповноважений з прав людини поки, не зумів у повному обсязі реалізувати конституційні можливості щодо впливу на стан дотримання та захисту прав людини в країні.

Наша турбота за майбутнє цього інституту стала однією із головних причин нашої зустрічі напередодні завтрашнього голосування по призначенню нового Уповноваженого з прав людини.

До наступного Омбудсмана України, а хто їм стане у нас нема ніяких сумнівів, у правозахисних організацій накопичилась велика кількість питань.

Проте часу не вистачить, щоб ми прискіпливо обговорили усі цікаві для нас питання. Тому хотілось би, що б такі зустрічі стали у майбутньому традиційними. На них відбувався б обмін думками між правозахисною спільнотою та Уповноваженим з прав людини.

На такій першій сьогоднішній зустрічі ми, насамперед, хотіли почути, на що планує першочергово привернути свою увагу Валерія Володимирівна у своїй діяльності, як бачить майбутню співпрацю з громадянським суспільством.

В свою чергу нам би хотілось зупинитися на актуальних проблемах захисту прав людини, яким недостатньо приділялася увага у минулому, конкретних механізмах нашої співпраці, на недоліках, які ми бачимо у роботі офісу Уповноваженого з прав людини, і що там потрібно змінювати, змінах, які б бажано ввести до чинного законодавства, і зокрема до Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» (далі – Закон).

Ці пропозиції складені за наслідками обговорення їх у правозахисному товаристві. Все, що не вдасться обговорити безпосередньо на цій зустрічі, ми надамо Валерії Володимирівні у письмовому вигляді.

 

1. Незалежність інституту Уповноваженого з прав людини

Наші побажання: Омбудсман повинен бути поза політикою, незалежним від влади; безстороннім при вирішені конфліктів відповідно до Паризьких принципів; провадити відкриту інформаційну політику; тісно співпрацювати з правозахисними організаціями.

 

2. Перетворення інституції Омбудсмана України

Правозахисники вважають, що в діяльності Омбудсмана треба змінити стратегічні пріоритети . Перенести вагу з боротьби з порушеннями прав на превентивні заходи, зокрема на постійний моніторинг нормативно-правової бази на предмет її відповідності Конституції, Конвенції, практиці Європейського суду з метою не допущення прийняття неконституційних законів та підзаконних актів.

Чи планує Валерія Володимирівна у своїй діяльності добиватися перетворення інституції Омбудсмана України, зокрема в:

а) орган, який здійснює самостійні розслідування за скаргами про порушення прав людини, а не просте перенаправлення отриманих скарг до керівництва тих державних органів влади, на діяльність яких скаржаться громадяни;

б) орган, який є незалежним національним механізмом попередження катувань, відповідно до ратифікованого в 2006 р. Факультативного протоколу до Конвенції ООН проти катувань;

в) антидискримінаційний орган із розглядом скарг на дискримінацію за різними ознаками, промови і злочини на ґрунті ненависті;

г) орган незалежного парламентського контролю за здійсненням права на доступ до інформації та захист персональних даних;

Також хотілось би почути, яким є бачення щодо можливості використання права на конституційне подання в Конституційний Суд України, і, зокрема, вплив таким шляхом на стан судочинства; які ідеї щодо зміни ситуації із судовою владою та як планується організація роботи з резонансними справами, що стали показниками системних порушень прав людини.

 

3. Шляхи налагодження ефективної співпраці Уповноваженого з прав людини з правозахисними організаціями

а) Має бути започаткований системний підхід щодо залучення представників громадських організацій до заходів, які проводить Омбудсман, включаючи не тільки конференції, "круглі столи", а перевірки, розслідування резонансних справ тощо. І це має бути закладено у всі положення, зокрема про Секретаріат Уповноваженого з прав людини, розгляд звернень, здійснення проваджень омбудсмана та інші нормативні акти.

б) Формально Закон не визначає громадські організації як суб’єкт звернень до Уповноваженого щодо захисту прав громадян. Але, виходячи з того, що Уповноваженому з прав людини надано чинним законодавством право відкривати провадження за власною ініціативою, пропонуємо передбачити в Положенні про розгляд звернень до Уповноваженого спеціальний розділ щодо порядку обов’язкового реагування на звернення, які надійшли від громадських організацій. Також має бути передбачено відкриття у цьому випадку провадження Омбудсмана про розслідування справи щодо порушення прав і свобод людини. Зокрема, така практика існує щодо звернень народних депутатів України до Уповноваженого.

в) Стаття 10 Закону містить норму, яка дозволяє при Уповноваженому з метою надання консультаційної підтримки, проведення наукових досліджень, а також вивчення пропозицій щодо поліпшення стану захисту прав і свобод людини і громадянина створювати консультативну раду (яка може діяти і на громадських засадах) із осіб, що мають досвід роботи в галузі захисту прав і свобод людини і громадянина. Попередній Уповноважений з прав людини її не створювала. Пропонуємо розробити Положення про консультативну раду і оперативно її створити із залученням до її складу активних правозахисників.

 

3. Реформування секретаріату Уповноваженого

На думку більшості правозахисних організацій України робота секретаріату Уповноваженого, не дивлячись на те, що йому доводиться розглядати до 22-25 тисяч звернень на рік, є вкрай неефективною, що призводить на практиці до фактичного ігнорування Уповноваженим більшості звернень за захистом у справах, де відбулося дійсне порушення прав людини.

Уповноваженому треба негайно реформувати секретаріат з бюрократичного органу, спрямованого на фізичну обробку звернень, на орган, який би здійснював би комплексну діяльність по моніторингу проблем захисту прав людини та приймав ефективні заходи для  відновлення порушених прав, про що йде у звернені заявника.

На думку правозахисників в структурі секретаріату домінуючою має бути система представників Уповноваженого згідно статті 11 Закону.

До речі, саме через представників Уповноваженого може бути налагоджена системна і постійна співпраця громадських організацій з офісом Уповноваженого.

Які мають бути представники, питання дискусійне. Можлива така структура:

а) Регіональні представники в АР Крим, областях, містах Київ та Севастополь.

б) Спеціалізовані (профільні) представники, наприклад:

·         Представник Уповноваженого з гендерної рівності та протидії дискримінації.

·         Представник Уповноваженого з прав дітей.

·         Представник Уповноваженого  у місцях несвободи.

·         Представник Уповноваженого по справам військовослужбовців, їх сімей, ветеранів бойових дій, дітей війни.

·         Представник Уповноваженого з міжнародного співробітництва в галузі прав людини, з проблем запобігання торгівлі людьми, а також питань захисту біженців, питань міграції та захисту прав громадян Україні за кордоном.

·         Представник Уповноваженого щодо захисту прав інвалідів.

·         Представник Уповноваженого зі свободи слова та друку, свободи совісті,  зв'язків з об'єднаннями громадян, релігійними організаціями;

·         Представник Уповноваженого щодо захисту прав національних та інших меншин.

В) Представники по комунікації:

·         Представник Уповноваженого у Конституційному суді України.

·         Представник Уповноваженого у Верховній Раді України.

·         Представник Уповноваженого у Кабінеті Міністрів України.

Також у Секретаріаті Уповноваженого мають бути спеціалізовані  підрозділи, з віднесенням до їх повноважень розгляду відповідних категорій звернень, які не підпадають під повноваження представників, зокрема:

1. Кримінально-правовий;

2. Адміністративно-правовий;

3. Соціально-економічний;

4 Постійного моніторингу виконання міжнародних зобов'язань України, узятих при ратифікації документів у галузі прав людини.

 

4. Прозорість діяльності Уповноваженого

Має бути сформована система прозорості та підзвітності діяльності Омбудсмана суспільству. Постійне інформування про результати роботи через оновлений та перероблений офіційний сайт. Перетворення його на робочий орган, постійне джерело правової інформації, механізм комунікації та зворотного зв’язку із громадянами.

Зокрема, на сьогоднішній день склалася ситуація, що відкриті для загального доступу лише два Положення, затвердженні Уповноваженим: «Положення про Секретаріат Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини» та «Положення про представників Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини». Реєстрація їх Міністерством юстиції України не визначена. Про існування інших нормативних документів Уповноваженого, які згідно чинного законодавства повинні бути публічні та загальнодоступні, не має ні де жодного посилання.

Тому пропонується  негайно розробити, затвердити та оприлюднити нормативні акти, які повинні існувати в інституті Уповноваженого (наприклад, про порядок розгляду звернень, про провадження тощо) для можливості доступу до них для громадськості.

 

 

5. Зміни до Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини»

Питання змін до Закону складне і дискусійне, пропонуємо, зокрема, зупинитися на можливих змінах щодо:

–          реформування процедури звернення громадян до Уповноваженого;

–          регламентації процедури провадження Уповноваженого у справах про порушення прав і свобод людини;

–          більш чіткого регламентування повноважень Уповноваженого по справам, які знаходяться на розгляді судів та щодо його можливості звертатися до суду;

–          надання Уповноваженому за прикладом омбудсманів деяких країн права прийняття рішень за наслідками розгляду звернень громадян щодо повторного розгляду цивільних та адміністративних справ судами;

–          надання Уповноваженому з прав людини права законодавчої ініціативи тощо.

 

6. Реформування процедури звернення громадян до Уповноваженого

Стаття 17 Закону надає Уповноваженому право приймати та розглядати звернення громадян України, іноземців, осіб без громадянства або осіб, які діють в їхніх інтересах, лише виключно відповідно до Закону України "Про звернення громадян". Ця норма звужує права надані статтею 55 Конституції України, яка зазначає, що кожен має право звертатися за захистом своїх прав до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Тобто у Конституції немає жодного обмеження на звернення. До того, Закон «Про звернення громадян» не передбачає процедури звернення по телефону, електронною поштою чи іншими сучасними засобами комунікації, що у випадку Уповноваженого та кола його повноважень, завдань та справ є дуже важливим. Тобто цим Законом відбувається штучне обмеження можливості звернення за захистом. На практиці це призводить також до спокуси ігнорування звернень, використовуючи мотивування, які дуже широко надає Уповноваженому чинний Закон «Про звернення громадян» та стаття 17. Саме ця процедура і призводить до більшості скарг громадян та громадських організацій на бездіяльність чи обмежене реагування Уповноваженого на звернення громадян.

Тому треба розробити чіткі критерії прийнятності заяви і її формуляр.

До того, виписана у статті 17 норма перекручує та спотворює значення інституту Уповноваженого, як органу, який повинний здійснювати незалежний нагляд за додержанням прав людини у державі, фактично прирівнюючи звернення до нього, як до звичайного органу державної влади.

Тому пропонується новому Уповноваженому у найкоротший час вийти з законодавчою ініціативою змінити статтю 17  Закону та привести її до відповідності до статті 55 Конституції України та загальновизнаної у світі практики звернення до національних омбудсманів.

Крім того, стаття 17 Закону зовсім не розкриває зміст того як і за якою процедурою Уповноважений повинен розглядати звернення. Відсутнє відповідне Положення та загальнодоступна інформація. На думку більшості правозахисних організацій України це призводить до закритості діяльності інституту Уповноваженого та до ігнорування великої кількості звернень до Уповноваженого.

Тому пропонується у найкоротші строки розробити  Положення про звернення за захистом до Уповноваженого ВРУ з прав людини, де чітко розкрити процедуру про прийняття звернення до розгляду або відмову у прийнятті звернення до розгляду, про сам розгляд та процедуру реагування на звернення, яке було прийняте до розгляду. У найближчий перспективі також пропонується Уповноваженому вийти з законодавчою ініціативою розкрити зміст розгляду звернення у статті 17 Закону.

 

7. Просвіта в галузі прав людини

Розробка та реалізація спільних з громадськими організаціями, вищими навчальними закладами, науковими організаціями, професійними спілками тощо програм освіти та просвіти в галузі прав людини. Така освіта в галузі прав людини має грати також і попереджувальну роль для недопущення порушень.

 

 

 

Якщо помітили помилку на сайті, будь ласка, виділіть текст та натисніть ctrl-enter.

Також може бути корисним

ASS0004-825x400

Правозахисники: «Прогалини в українському законодавстві дискримінують права мешканців тимчасово окупованих територій Криму та вимушених переселенців»

Моніторингова робота громадських та правозахисних організацій показала, що прогалини в українському законодавстві викликають системні проблеми...

19 Січня 2018

Приєднуйтесь

Робiмо велику справу разом!
Підтримати Стати волонтером Пройти стажування