В Яремче, де Карпати ваблять скорити вершину, де холодна гірська річка спокушає зануритися в її прозорі води, де хочеться гуляти і насолоджуватись життям – вони займалися з ранку до вечора. А в єдиний вихідний подолали Говерлу, яка зустріла їх градом і дощем. Та хіба цим можна злякати правозахисників? Ні вітер, ні слизьке каміння не зупинило цих людей на шляху до вершини.
Ці герої – учасники Четвертої школи з прав людини для молоді, та школи для вчителів в рамках національної освітньої програми «Розуміємо права людини».

Чи легко навчатися правам людини? На це питання кореспонденту Української Гельсінської спілки з прав людини відповіли учасники шкіл.

Людмила Бардюжа

Хоча я навчалася на юриста, можу сказати, що у ВНЗ такий предмет, як «Права людини» не викладається. Для мене цей курс був новим. Я вважаю, що такі школи потрібно вводити на загальнодержавному рівні.

Також відзначу, що у навчанні використовувалися дуже цікаві методи навчання, наприклад, форум-театр, що розвиває фантазію та художнє мислення.

Особисто мене вразили викладачі, їх позитивний настій, їх підхід до учнів як до рівних.

Школа з прав людини – це реальна можливість розробити, представити і втілити нові молодіжні проекти щодо захисту прав людини.

Катерина Журавська

Протиречиві відчуття. Відбувається жорсткий перегляд цінностей. Школа дає величезний поштовх для власного росту. Проте, виникає страх перед тим, що отримані знання залишаться лише теорією.

Я зрозуміла, що багато чого можливо в нашій країні. Можна сказати, що школа стала для мене рушійною силою.

Тепер все залежить від мене і моїх амбіцій, планів.

Сергій Мигаль

Після 8 днів занять в школі з прав людини я можу впевнено стверджувати – це потрібно. Не якійсь окремій людині, а всім нам. За цей час я зробив крок уперед на шляху до розуміння прав людини. І хай попереду довга і складна дорога – перший крок вже зроблений.

Вразило те, що, як виявилось, є люди, які дійсно займаються захистом прав людини. Не тільки словом, але й ділом змінюють оточуючу реальність в кращій бік. І таких людей не так вже й мало. Через школу проходить багато людей, які намагаються зрозуміти права людини. І це є позитив. До активних дій в правозахисній сфері долучиться небагато, але вони будуть. І це означає, що зусилля не витрачені марно.

Оля Цілик

На 4-ту молодіжну школу з прав людини я їхала із заздалегідь визначеною метою. Ще в проекті Public Case Правничої клініки Національного університету КМА я спробувала себе в ролі тренера з прав людини. Отже, за подібним досвідом, я приїхала і сюди.

Особливої надії на нову інформацію я не покладала, бо вважала, що мої знання з прав людини є достатніми для правника. Але виявилося, що я помилилася. Адже права людини до школи я вивчала виключно класичним методом: за академічною програмою, науковою літературою та законодавством.  Та виявилось, що між «вивчаємо» і «розуміємо» – величезна прірва. І я вважаю, що її має подолати кожна людина. Прірву дозволяють подолати інтерактивні освітні методики. Це неймовірні враження, коли за кілька днів можна спробувати себе в ролі емігранта, ВІЛ-позитивного тощо. Лише таким чином можна дійсно відчути і зрозуміти важливість прав людини, так би мовити, на власній шкірі. Зі знаннями, отриманими таким чином, не може зрівнятися жодне вивчення теоретичних концепцій.

На мою думку, подібну освітню програму повинен пройти кожен юрист, журналіст, політолог чи просто людина, яка хоче змінити суспільство, в якому вона живе, на краще.