Європейський суд з прав людини у Страсбурзі виніс два рішення, в яких визнав порушення Україною вимог Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод в контексті невиконання судових рішень і порушення тим самим права особи на справедливий процес у розумні строки.

20 червня Європейський суд виніс рішення по справі Анатолія Шмалько проти України (заява № 60750/00). Анатолій Шмалько мешкає у місті Дніпропетровську, є ветераном Великої Вітчизняної Війни та непрацездатним пенсіонером.

У березні 1999 року він подав позов проти Дніпропетровського міського відділу охорони здоров’я та лікарні № 1 з вимогою компенсувати йому моральні та матеріальні збитки, що були завдані їхньою відмовою у проміжку з 1996 по 1998 роки надати йому можливість безкоштовно приймати ліки „Калімін-60”. Право на отримання безкоштовних ліків передбачено Рішенням Кабінету Міністрів України № 1303 від 17 серпня 1998 року. Шмалько був примушений купувати ці ліки в Росії, Німеччині та Великобританії, які коштували від 10 до 22 доларів США за упаковку.

Шмалько скаржився до Європейського суду щодо невиконання в розумні строки судового рішення, яким йому було присуджено відповідні компенсації, що порушувало його право на справедливий процес в розумні строки (стаття 6.1 Європейської Конвенції) та право вільно розпоряджатися своєю власністю (Протокол № 1 Європейської Конвенції).

Європейський суд одностайно постановив, що у даній справі було порушення статті 6.1 Європейської Конвенції та статті 1 Протоколу № 1 і присудив відшкодувати Шмалько 1000 Євро моральних збитків та 300 Євро витрат за витрати по провадженню справи.

У другому рішенні, що було винесене 27 липня, Європейський суд визнав порушення Україною своїх зобов’язань по справі Ромашов проти України (заява № 67534/01).

Ромашов є пенсіонером,  який мешкає в Лисичанську. У травні 1998 року він подав заяву до комісії з трудових спорів Лисичанської шахтобудівної організації „Лисичанське Державне Шахтобудівне Управління” (ДШУ) про відшкодування заборгованої заробітної платні. 16 червня 1998 року комісія з трудових спорів наказала ДШУ сплатити Ромашову 8 783,39 гривні. Проте ДШУ інформувало його, що це рішення не може бути виконаним, оскільки Міністерство вугільної промисловості України не має на це виділених коштів.

23 січня 2002 року йому було присуджено ще 2 282,21 гривні, як компенсацію за втрату вартості минулої присудженої йому суми у зв’язку з інфляцією.

28 листопада ДШУ виплатила йому всю суму, що була визначена рішенням від 16 червня 1998 року, проте друге рішення так і не було виконано.

Ромашов скаржився до Європейського суду на великі строки невиконання рішення від 16 червня 1998 року та невиконання другого рішення.

Європейський Суд з прав людини визначив, що рішення від 16 червня 1998 року не виконувалося 5 років 5 місяців та 15 днів. Також було відзначено, що рішення було виконано тільки після того, коли Європейський суд спрямував свій запит до Уряду України з приводу цієї справи у порядку підготовки її до розгляду про прийнятність заяви. При цьому друге рішення взагалі залишилося не виконаним. Тому Європейський суд одностайно визнав порушення статті 6.1 Європейської Конвенції (право на справедливий суд у розумні строки). Також, визначивши, що Ромашов не мав ефективних національних засобів захисту свого права щодо прискорення процедури виплат, Суд одностайно визнав порушення Україною й статті 13 Європейської Конвенції (відсутність ефективних національних механізмів захисту права). Також Суд присудив відшкодувати Україною Ромашову 3 тисячі Євро за спричинені моральні збитки.

Рупор.орг