Публікація

«Громадянське суспільство має бути згуртованим», – магістрантки-міжнародниці про роль правозахисників у документуванні воєнних злочинів

Слухачки курсу УГСПЛ «Правозахисний практикум» поділились власними думками про важливість документування воєнних злочинів державою та громадянським суспільством

Чудово, коли діяльність правозахисників та інтереси майбутніх юристів-міжнародників знаходять загальні точки дотику. 22 березня 2018 року відбулась відкрита лекція експертів Центру Документування Олексія Біди та Сергія Мовчана «Специфіка та проблеми роботи українських правозахисників в умовах збройного конфлікту. Фіксування та документування порушень прав людини. Особливості збору доказів на підтвердження порушень міжнародного гуманітарного права».

В рамках Практикуму з правозахисної діяльності студентки магістратури відділення “Міжнародне право” Інституту міжнародних відносин КНУ ім. Тараса Шевченка могли не лише ознайомитися з діяльністю УГСПЛ в рамках перехідного правосуддя, відновлення історичної правди та документування воєнних злочинів, але й поділитися власними думками з цього приводу. Ми раді засвідчити, що фахові знання юристів-міжнародників та позиції експертів неурядового сектору практично співпадають.

Чому для українського суспільства важливо документування воєнних злочинів та грубих порушень прав людини?

Іванна Карпенюк
Іванна Карпенюк

Іванна Карпенюк: «В будь-якому суспільстві, де поняття «верховенство права» – не пустий звук, замовчування, «забуття» і як наслідок – безкарність за скоєння воєнних злочинів та грубих порушень прав людини є неприпустимими. І саме документування воєнних злочинів та грубих порушень прав людини відіграє важливу роль, адже допомагає притягнути порушників до відповідальності».

Олександра Сидорко: «Оскільки сьогодні наша країна знаходиться у стані збройного конфлікту, то за усі воєнні злочини, які вчиняються в цей час, повинно бути понесене справедливе покарання. В рамках перехідного правосуддя усі жертви та потерпілі повинні отримати справедливу сатисфакцію, тому документування воєнних злочинів та фіксування грубих порушень прав людини допоможе провести подальші розслідування».

Анна Іващенко: «В умовах збройного конфлікту набуває неабиякого значення збір та документування доказів вчинення воєнних злочинів, адже за кризових ситуацій, коли три гілки державної влади не можуть ефективно функціонувати, єдиним способом відновлення справедливості по завершенні конфлікту є чітке документування усіх правопорушень. Це дозволить

Анна Іващенко
Анна Іващенко

забезпечити захист прав людини та притягнення до кримінальної відповідальності осіб, винних у вчиненні воєнних злочинів, коли стане можливою реалізація функцій перш за все судової гілки влади. За перехідного правосуддя, на перших етапах по завершенні бойових дій суспільство відіграє значну роль у покаранні злочинців, оскільки очевидці вчинення воєнних злочинів сприяють з’ясуванню фактів, а відтак це дозволить встановити хід минулих подій і знайти докази вчинення воєнних злочинів та грубих порушень прав людини. Саме тому вчасне документування всіх доказів є важливим задля відновлення миру й громадського порядку на постконфліктних територіях».

Марія Широбокова: «Документування воєнних злочинів та порушень прав людини є фундаментом для зупинення свавілля та безкарності в зоні конфлікту, адже зафіксовані докази виступають умовою притягнення злочинців до відповідальності. Враховуючи ситуацію на сході України, необхідним є максимальний збір інформації про усі факти, що свідчать про правопорушення, оскільки наразі державні структури повною мірою не можуть допомогти жертвам та офіційні/відкриті джерела далеко не завжди надають 100%-правдиву інформацію. Крім того, тільки таким чином можна побачити реальну картину подій та донести це до суспільства. Тому моніторингові місії неурядових організацій в зону конфлікту важливі як для документування таких фактів, так й для відновлення справедливості».

Ганна Їжак
Ганна Їжак

Ганна Їжак: «Під час Другої Світової війни особи, які скоїли воєнні злочини, навряд чи замислювалися над тим, що по закінченню будуть створені Нюрнберзький та Токійський трибунали. Як були притягнуті до відповідальності особи, винні у скоєнні воєнних злочинів під час Другої світової війни, так й усі винні у скоєнні воєнних злочинів на сході України повинні понести відповідальність за міжнародним кримінальним правом. Факт понесення відповідальності за вчинення воєнних злочинів сьогодні (який можливий лише тоді, коли доказів такого факту буде достатньо) має стати превентивним заходом на майбутнє».

Надія Сербенко: «Документування вчинених на території України воєнних злочинів є необхідним для подальшого притягнення до відповідальності винних осіб. Усі дані, отримані в рамках збору доказів, є важливими та мають бути використані у міжнародних та національних судових інстанціях. Хоча Україна досі не ратифікувала Римський Статут Міжнародного кримінального суду, проте було подано дві декларації про визнання юрисдикції Суду ad hoc за статтею 12(3) Римського статуту 17 квітня 2014 року та 8 вересня 2015 року, відповідно всі наявні та належним чином задокументовані порушення прав людини будуть використовуватися у розслідуванні Прокурора МКС».

Чим громадянське суспільство може допомогти державі у переслідуванні воєнних злочинців?

Олександра Сидорко
Олександра Сидорко

Іванна Карпенюк: «Головне – не бути байдужим і пам’ятати, що воєнні злочини не можна виправдовувати ідеологіями чи належністю до політичних організацій. Потрібно якомога більше співпрацювати з правозахисними організаціями, давати свідчення, допомагати фіксувати факти злочинів».

Олександра Сидорко: «Громадянське суспільство, завдяки своїй активній участі, може допомагати державі проводити розслідування шляхом надання необхідних доказів, залучення свідків та інформування стосовно можливого місця перебування воєнних злочинців. Співпраця держави з неурядовими організаціями та представниками громадянського суспільства підвищить ефективність здійснення правосуддя».

Анна Іващенко: «По завершенні збройного конфлікту постає питання, як притягти до кримінальної відповідальності осіб, винних у вчиненні воєнних злочинів. Особливої актуальності ця проблема набуває, коли правоохоронні органи з тих чи інших причин не володіють достатніми фактами. У таких випадках громадяни можуть неабияк допомогти, давши цінні свідчення, розповісти про обставини, за яких було вчинено воєнний злочин, надати матеріальні докази чи повідомити про їх місцезнаходження».

Марія Широбокова
Марія Широбокова

Окрім того, очевидці можуть вказати на підозрюваних осіб, що полегшить державі процес пошуку воєнних злочинців, надати необхідні зачіпки для порушення кримінальних проваджень, роз’яснити суперечливі ситуації, коли наявних доказів може бути недостатньо. Таким чином, під час та після збройного конфлікту небайдужі громадяни можуть сприяти відновленню справедливості, досягненню миру та покаранню воєнних злочинців. Такі якості, як пильність, увага та обережність, можуть принести користь не лише державі у переслідуванні воєнних злочинців, але й стати в нагоді самим громадянам, адже ніколи не можеш знати, коли сам опинишся в епіцентрі кризової ситуації на кшталт збройного конфлікту та потребуватимеш допомоги такого ж очевидця».

Марія Широбокова: «Суспільство, перш за усе, має відійти від позиції «моя хата з краю». Тобто, якщо злочин не нашкодив певній особі напряму і вона лише стала свідком вчинення цього злочину – не треба мовчати, зітхнувши з полегшенням, що її це не торкнулось. По можливості – зафіксувати такі порушення за допомогою фото/відео, не боятися свідчити, надавати певні дані. Інакше злочинець може назавжди уникнути покарання».

Надія Сербенко
Надія Сербенко

Ганна Їжак: «Перш за усе, громадянське суспільство має бути згуртованим, хоча навіть одна людина може змінити світ на краще. Якщо особа стала свідком воєнного злочину, має докази або знає особу, яка може бути воєнним злочинцем – вона не повинна про це мовчати. Найбільш активні представники громадянського суспільства можуть створювати неурядові організації, метою яких може бути, в тому числі, притягнення до відповідальності осіб, що скоїли воєнні злочини».

Надія Сербенко: «Борітеся й поборете» – ці слова на сьогодні є надзвичайно актуальними для українського суспільства. Лише за рахунок співпраці органів державної влади та громадянського суспільства можливо добитися відновлення справедливості для постраждалих у збройному конфлікті. Дуже важливою також є діяльність неурядових організацій, які займаються збором доказів грубих порушень прав людини, які в подальшому відображаються у міжнародних та національних звітах. Уся зібрана інформація має бути використана для притягнення винних осіб до відповідальності».

Фото обкладинки – тренінг з безпеки під час роботи в зоні АТО для преси, організований Міністерством оборони, 2017

Якщо помітили помилку на сайті, будь ласка, виділіть текст та натисніть ctrl-enter.

Також може бути корисним

Експерт УГСПЛ у Військовому інституті: обговорення протидії ґендерно-обумовленому насильству під час збройного конфлікту

Продовжується двотижневий марафон презентацій діяльності неурядового сектору у сфері подолання наслідків збройного конфлікту У рамках...

11 Липня 2018

Приєднуйтесь

Робiмо велику справу разом!
Підтримати Стати волонтером Пройти стажування