Громадські організації: Закон України «Про громадські об’єднання» відповідає європейським стандартам

– Закон не передбачає права ГО отримувати членські внески;

– Закон вводить податок на дохід від членських внесків;

– За старого закону “Про об’єднання громадян” наявність членських внесків була ключовою для отримання статусу неприбутковості;

– Внаслідок вступу в дію закону всі ГО, які отримують членські внески автоматично стають прибутковими і будуть залишатись такими до перереєстрації.

Звільнення від оподаткування податком на прибуток членських внесків до ГО визначається статтею 157 Податкового кодексу та наказом ДПА № 37 від 24.01.2011. Ці стаття та наказ не зазнала жодних змін у частині оподаткування членських внесків та добровільних пожертв з моменту їх вступу в дію.

Статтею 157 ПК передбачено звільнення від податку на прибуток різних категорій надходжень для різних категорій організацій. Для громадських організацій, створених з метою надання реабілітаційних, фізкультурно-спортивних для інвалідів (дітей-інвалідів) та соціальних послуг, правової допомоги, провадження екологічної, оздоровчої, аматорської спортивної, культурної, просвітньої, освітньої та наукової діяльності та громадських організацій інвалідів – це, зокрема, добровільні пожертви та безповоротна фінансова допомога, для інших ГО – членські внески. Підставою для використання передбачених пільг є внесення ГО до Реєстру неприбуткових організацій та установ.

Закон про ГО жодним чином не змінює регулювання щодо статусу неприбутковості, не вимагає внесення змін до відомостей у Реєстрі неприбуткових організацій та установ (окрім випадків внесення змін до статутів в частині визначення основної діяльності та вимог щодо нерозподілу майна між засновниками), не випливає на вже отримані ознаки неприбутковості і не тягне за собою жодного автоматичного оподаткування доходів ГО.

Членські внески ніколи не були критерієм для отримання статусу неприбутковості, а самі критерії отримання такого статусу не визначалися законом “Про об’єднання громадян”. Норми Податкового кодексу, що діють з 2011, відтворюють відповідні норми попередніх законів (зокрема, ЗУ “Про оподаткування прибутку підприємств”). ДПІ при наданні коду неприбутковості вивчає статут на відповідність формулювань нормам Податкового кодексу і тільки.

Відповідно до частина 6 статті 3 закону, відсутність майнового інтересу членів ГО передбачає, що члени (учасники) громадського об’єднання не мають права на частку майна громадського об’єднання та не відповідають за його зобов’язаннями, а доходи або майно (активи) громадського об’єднання не підлягають розподілу між його членами (учасниками) і не можуть використовуватися для вигоди будь-якого окремого члена (учасника) громадського об’єднання, його посадових осіб (крім оплати їх праці та відрахувань на соціальні заходи).

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 21, громадське об’єднання зі статусом юридичної особи має право здійснювати відповідно до закону підприємницьку діяльність безпосередньо, якщо це передбачено статутом громадського об’єднання, або через створені в порядку, передбаченому законом, юридичні особи (товариства, підприємства), якщо така діяльність відповідає меті (цілям) громадського об’єднання та сприяє її досягненню.

Таким чином, законодавство про ГО приведено у відповідність до Цивільного кодексу України, частина 1 статі 86 якого передбачає, що непідприємницькі товариства (споживчі кооперативи, об’єднання громадян тощо) та установи можуть поряд зі своєю основною діяльністю здійснювати підприємницьку діяльність, якщо інше не встановлено законом і якщо ця діяльність відповідає меті, для якої вони були створені, та сприяє її досягненню.

Тобто, ГО має право вести підприємницьку діяльність та отримувати дохід від неї. Проте такий дохід, на відіміну від прибутку підприємства, не може бути розподілений між засновниками та членами ГО і має бути спрямований виключно на досягнення мети ГО.

Саме такий підхід передбачений Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо статусу неприбуткових організацій в Європі. Частина 14 Рекомендацій передбачає, що такі організації повинні мати можливість вільно здійснювати будь-яку законну економічну, господарську або комерційну діяльність для сприяння своїй основній діяльності, без отримання жодних спеціальних дозволів, проте за умови виконання будь-яких ліцензійних або регуляторних вимог, які зазвичай застосовуються щодо відповідної діяльності. У той же час, частина 9 Рекомендацій говорить, що неурядові організацій не повинні розподіляти будь-який прибуток, що може виникнути внаслідок їх діяльності, між своїми членами або засновниками, але можуть використовувати цей прибуток для виконання своїх завдань.

Податковий кодекс України передбачив право ГО отримувати дохід від основної діяльності ще до ухвалення нового закону про ГО.

Натомість, закон “Про об’єднання громадян” не передбачав права ГО вести господарську діяльність безпосередньо, що стало однією із підстав визнання його Європейським судом із прав людини таким, що не відповідає Конвенції про захист прав людини і основних свобод та не є демократичним (рішення у справі “Корецький та інші проти України”, 3 квітня 2008 року).

Право ГО отримувати дохід дає можливість зменшити залежність ГО від зовнішніх джерел фінансування, зокрема від іноземних донорів. Це також відповідає кращій європейській практиці. Наприклад, у Чехії дохід від продажу власних послуг складає 47 % у бюджеті пересічної ГО, в Угорщині – 55 %, а у Польщі – 60 % (дослідження Global Civil Society: Dimensions of the Nonprofit Sector, 3rd ed./ Salamon L. M., Sokolowski S. W.)

– Створюється єдине вікно для реєстрації ГО та отримання статусу юридичної особи;

– Спрощується порядок та скорочується строк реєстрації порівняно із старим законом. Передбачена безоплатна реєстрація громадських об’єднань протягом 7 робочих днів (за старим законом такий строк становив щонайменше місяць);

– Скорочується перелік підстав для відмови в реєстрації ГО;

– Встановлюється чіткіша процедура повернення установчих документів на доопрацювання засновникам, чим виключає багаторазові відмови в реєстрації документів і повернення документів для внесення виправлень.