Гомофобний погром на форумі видавців
У знаному столичному видавництві “Критика” вийшла в світ перша на пострадянському просторі антологія сучасної світової квір-літератури “120 сторінок Содому”. Збірник містить твори тридцяти авторів із п’ятнадцяти країн Європи та Америки.
Заходи з презентації антології було заплановано як літературні читання у рамках провідної події в культурному житті України – щорічного літературного фестивалю на Форумі видавців у Львові. 10 вересня в конференц-залі західноукраїнського інтернет-видання “Захід-нет” відбулася прес-конференція, присвячена виходу антології в світ. У презентації взяли участь директор видавництва “Критика” Андрій Мокроусов, співупорядники антології й ініціятори проєкту “120” Ірина Шувалова (Київ) й Альбіна Позднякова (Львів), один із авторів антології – Кристофер Вайт (Шотландія), а також перекладач Остап Сливинський (Львів). У залі були присутні також третій співупорядник – Олесь Барліг із Запоріжжя, перекладачі Стронґовський і Анна Процук, а ще журналісти львівських медій.
Члени команди проєкту “120” коротко розповіли про мотиви (в кожного свої), що ними вони керувалися, започатковуючи проєкт, а чи долучаючися до нього, про структуру та зміст антології, значення її заголовку та підзаголовків, її місію тощо.
Перебігові прес-конференції намагалися завадити дві групи екстремістські налаштованих молодиків: одні, невідомі й одразу зниклі, закидали учасників помідорами під вигуки “Українська молодь проти содомії”, другі, що відрекомендувалися представниками праворадикальної організації “Тризуб ім. Бандери” (чия сумнівна репутація тягнеться ще від часів перед Помаранчевою революцією) довший час обливали учасників майонезом і водою. Тризубівці вчинили в конференц-залі “Захід.нет” правдивий погром, зламали мікрофони, розбили шклянки, знищили прес-релізи та примірники книжок тощо, а потому намагалися втекти, але їм перешкодили працівники редакції, які викликали міліцію. До прибуття правоохоронців погромники постійно переривали промовців, виголошуючи ксено- та гомофобські гасла. Втім, попри несприятливі обставини, прес-конференцію успішно було завершено, коли всі учасники сказали те, що хотіли. Міліціянти, що невдовзі з’явилися на місці подій, не квапилися вжити до вандалів належних заходів. Хуліґани і далі лишалися у приміщенні, навіть обливали присутніх водою, доки обурені учасники прес-конференції та журналісти знову і вельми наполегливо закликали правоохоронців забезпечити порядок. Тоді погромників було виведено із зали, а після закінчення прес-конференції затримано.
Поет і перекладач Остап Сливинський завважив, що, з огляду на цей погром, він мусів нарешті дійти висновку, що “поєднання політичного та поетичного цілком на часі й наразі, на жаль, неуникненне”. Андрій Мокроусов, назвавши цю подію хоча й “дикунськую та збоченою, але громадською акцією” (мовляв, “яка громада, такі й громадяни”), завважив: “Синхронізовані з погромом позірно “цивілізовані” дії місцевих властей, котрі, зокрема, тиснуть на керівництво львівського Театру ім. Леся Курбаса, змушуючи його відмовитися від проведення презентації-читань антології, в засаді набагато гірші від витівок поодиноких і “приватних” погромників. Утім, ці витівки таки виходять за межи прийнятности, бо, на відміну від будь-яких протестних пікетів, маніфестацій, навіть найбрутальнішої мови ненависти, є, засадничо, терором, хоча і в “софт”-версії, бо спрямовані на залякування та знеохочування – в цьому випадку не авторів, упорядників чи видавців антології, а тих людей чи інституцій, котрі надають їм допомогу або просто, виконуючи свої службові обов’язки, поширюють інформацію, продають книжки тощо.
Не зайвим буде згадати, під цим оглядом, й офіційно не потверджену інформацію, що однодумці погромників ходили львівськими книгарнями і залякували продавців, закликаючи їх не брати на продаж антологію під загрозою вже цілком класичних терористичних акцій, на кшталт підпалів”.
Співупорядниці антології Альбіна Позднякова, Ірина Шувалова: “Хоч як прикро, але такі інциденти яскраво ілюструють той факт, що нині в Україні питаннями, дотичними до ЛҐБТ-дискурсу, і далі активно маніпулюють політичні сили. Ситуації штучно не дають нормалізуватися, адже підігрівання напруги в суспільстві є зручним інструментом, який використовують зокрема й задля відволікання уваги громадськості від питань справді нагальних і складних до вирішення – простіше кажучи, від питань, що на них політикам набагато складніше робити собі піар.
Сьогоднішній напад за своєю суттю був організованою та цілеспрямованою спробою створити ще один інформаційний привід, котрий вивів би дискусії навколо виходу в світ антології “120 сторінок Содому” з простору суто інтелектуально-естетичного в простір сумнівних спекуляцій і порожніх політичних гасел”.
Спроби зашкодити, залякати, морально пригнічити представників культурної еліти, фізично знищити новий літературний продукт матимуть тільки зворотний ефект, а саме – посилення суспільної уваги до вже виданої антології, до її упорядників та видавців. Думається, що ці ексцеси спровокують підвищення читацького інтересу до книги, і видавцю доведеться додруковувати тираж.
У своїх намаганнях зірвати стартову презентацію антології деякі гарячі голови вирішили застосувати методи терору та саботажу 20-30-х років минулого сторіччя. ЛГБТ-проблематика видається деяким праворадикалам зручною, слабкою, досяжною мішенню, цілком прийнятною для примноження свого політичного капіталу. І тут постає дещо філософічне питання: чим же є та чим стане Львів в осяжному часі – аванпостом західноєвропейських культурних традицій чи форпостом сполітизованої, брутальної гомофобії?
Прес-служба Гей-Форуму України Київ,